Вікторія Лісенко: «Бренд «Я – з України» став модним у Європі»

Передісторія така: Наприкінці 2021 року стало відомо, що Музей Вікторії став номінантом на здобуття найпрестижнішої музейної премії EMYA. Вікторія Лісенко, власниця музею приїхала до Тарту, до Естонського національного музею, де представляла свій український культурний проект серед 56 номінантів із 27 країн світу.  

Поїздка, до якої я готувалася майже рік – вже позаду. Сьогодні можу спокійно порефлексувати на тему церемонії, що минула. Отже, що таке Церемонія нагородження EMYA і що значило – бути номінованою та присутньою на ній? EMYA (European museum Awards) – це музейний Оскар. Тобто це — найпрестижніша музейна премія Європи, яку у 1977 році заснував Кеннет Хадсон. 

Цьогорічний захід тривав з 4 по 7 травня. Після першого екскурсійного дня протягом двох наступних днів були тематичні панельні дискусії, а на четвертий день, 7 травня, відбулася безпосередньо церемонія нагородження. У кожній панелі брали участь 3-5 музеїв, подібних за тематикою чи соціальним завданням. Victoria Museum був представлений на панелі «Приватні ініціативи, що відкривають скарби для широкої аудиторії».

У своїй промові я говорила про те, наскільки важливо саме сьогодні, під час війни, не залишати культурний фронт. Адже бренд Я з України буде тим популярнішим, чим більше про нього розповідають у різних сферах. Це — бренд переможців, сміливців, людей із чіткою національною ідентифікацією та великою історією, яка розкривається у моєму музеї зокрема. Зауважу, що це було дуже хвилююче, адже я виступала перед кращими і представляла свій особистий проект, плід моєї уяви, розуму, смаку… 

Чесно кажучи, я купалася в атмосфері цього заходу. Вона була проникнута тонким гумором, професійними шутками, мало не філософськими висновками колег, що зробило ці дні незабутніми. З того, що найбільше запам'яталося та відгукнулося: «Ми не маємо бюджету, тож маємо бути креативними». «Музей призвань дати можливість проживати новий досвід». «Сучасний музей відкриває свідомість. А відкрита свідомість – це здорова свідомість».

Що означало для мене – бути номінованою? Я завжди говорила: навіть якщо не отримаю головного призу (а ілюзій щодо цього я не мала), бути в номінації – вже означає бути победителем. За 30 років Незалежності – ми єдині, хто представив Україну на сцені Європейського музейного Форуму. Цьому передувала ретельна перевірка музею: на відповідність сучасним стандартам; репутації – моєї особистої та навіть моїх родичів; офіційне відвідування судді та неофіційне – таємного судді.

Тож на Церемонії нагородження EMYA я не просто заявила про себе, а показала, яким успішним і сучасним може бути український культурний проект. Сьогодні, коли Україна біля вогні, я відчувала величезну відповідальність. У кейсах кожної панелі спікери згадували Україну та ті, як музеї всієї Європи підтримують українців. Номінанти демонстрували, що саме роблять музеї для того, щоб мешканці їхніх країн вже зараз робили висновки з нашої трагедії. 

Під час конференції неодноразово лунала думка, що саме музеї покликані формувати об'єктивне сприйняття нової реальності. І я цю думку цілком поділяю.

Мені було важливо саме зараз, у часи найбільшої турбулентності, показати культурний потенціал своєї країни. Власним прикладом засвідчити, що в Україні є нові сучасні музеї, які використовують інновації, що стають майданчиком для соціальних комунікацій, для розвитку та дискусій. 

Перебуваючи на конференції, я усвідомила, наскільки мій музей є демократичним, адже вчити не тільки історії та не просто демонструє костюм. Victoria Museum дає місце для роздумів. Він ставить питання: хто ти є у цьому світі? Хто ти в цій лінії години? Яку роль ти виконуєш в історії своєї країни? 

Що дала присутність на конференції? Це був професійний апгрейд. Європейська музейна спільнота – демократична, відкрита до нового, креативна, не нівелює досягнення колег і висловлює щире захоплення. Це люди, які готові вчитись, які не спочивають на лаврах, а демонструють готовність до постійного руху. На живих прикладах я побачила, які засоби може використовувати музей, щоб розмовляти з відвідувачем сучасною мовою. Музей повинен бути інноваційним, інтерактивним, близьким до відвідувача, дружнім, він повинен людину запрошувати в процес розвитку. 

Я побачила таке різноманіття музеїв! Їхні теми захоплюють: музей дизайну, музей Біблії, музей євреїв, музей філософії, музей свідомості… Так, є і класичні музеї. Але є ті, які просто виходять за межі того, що ми уявляємо про музеї. І я упевнена, що протягом наступних 10 років на цьому Форумі можуть бути представлені щорічно один-два українські музеї. У всякому разі, я до цього точно докладу зусиль.

Насамкінець хочу висловити вдячність Естонському національному музею та Міністерству культури Естонії за надану допомогу в розміщенні та в інформаційному супроводі заходу та участі мого музею в Церемонії. Дякую Президенту Естонії, який відвідав цей захід і особисто його відкрив, тим самим підкресливши важливість Форуму для своєї країни. Та величезна вдячність організаторам EMYA та Європейському музейному форуму за високу оцінку мого музею та блискучу організацію цього заходу.

Читай також: «МУЗЕЙ ТИМ І ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД КРАМНИЦІ, ЩО ТУТ ЕКСПОНАТИ БЕЗЦІННІ», — ВІКТОРІЯ ЛИСЕНКО, ВЛАСНИЦЯ VICTORIA MUSEUM