Мистецький арсенал відкриває «Виставку про наші відчуття»

10 червня у Мистецькому арсеналі почати новий проект з назвою «Виставка про наші відчуття». 

«Відрефлексувати все, що з нами відбувається під час війни, поки неможливо і, певно, ще зарано. Але ми все одно знову і знову — у думках та розмовах — повертаємось до цього досвіду. Як ми тепер розуміємо мистецтво? Як його відчуваємо? Чи прочитуємо класичні сюжети, що донедавна здавались безнадійно тривіальними, як аналогії пережитого? Чи шукаємо метафор, аби описати свій досвід?
Війна змінила наші плани і змусила сфокусуватися на новому досвіді, шукаючи мистецькі відповідники власних відчуттів. Амбівалентність наших емоцій і думок — саме це ми намагаємось сказати цією виставкою», - зазначають у Мистецькому арсеналі.

У пресрелізі до виставки зокрема зазначено:

У цих залах мала бути зовсім інша експозиція, інші твори, інші концептуальні запитання. Війна змінила наші плани і змусила сфокусуватися на новому досвіді, шукаючи мистецькі відповідники власних відчуттів. Амбівалентність наших емоцій та думок — саме про це ми намагаємось сказати цією експозицією. Червоне мистецтво — ніби екран, за яким мерехтять наші страх і біль. І навіть сам термін «червоне мистецтво» — це щось на межі професійного жаргону та ностальгії за спокійним годинником. Нам йдеться про багатошаровість, неостаточність та невизначеність того, що ми проживаємо в ці дні. Про чисельні відмінності між глибиною та поверхнею нашого міста, коли ідилічна краса квітучих каштанів не означає безхмарність. Але ні біль, ні шок не вичерпують нашої життя. Тут також є надія, впертість, відданість, любов. Все ще є і прекрасне, і є майбутнє. Те, що здавалося тривіальним, у ці дні набуває автентичного, глибокого звучання.

Назагал це досить сумбурний проект, що виник із розмов і суперечок усередині команди Мистецького арсеналу, адже відрефлексувати все, що кожний із нас переживши за перші місяці війни, поки неможливо і, певно, ще зарано. Але ми все одно знову і знову — у думках та розмовах — повертаємось до цього досвіду. Як ми тепер розуміємо мистецтво? Як його відчуваємо? Буквально і упрощено — як і стосунки в часи війни, коли прості речі виявляються важливими? Чи прочитуємо класичні сюжети, що донедавна здавались безнадійно тривіальними, як аналогії пережитого? Чи шукаємо метафор, аби описати свій досвід?

Нам здається, що після погрому музею в селі Іванків персонажів Марії Примаченко вже ніхто не вважає кумедними. Жахливий досвід вигнанця Юрія Соловія, який після Другої світової війни перебував у DP-лагерях Європи під постійною загрозою репатріації до СРСР, резонує із жахіттями фільтрацій та депортації на окупованих росіянами територіях. Натомість кольорові ярмаркові сюжети Юрія Коваленка якнайкраще передають настрої його рідної Одеси, де відчайдухи загаряють на замінованих пляжах, бо біль і шок аж ніяк не вичерпують нашої життя. Ми обов'язково розширимо свій дружній простір, і тому, за назвою експонованого на виставці полотна, ремонт — це стан душі. Мабуть, на роки. І це наш новий досвід, який ще належить відрефлексувати та візуалізувати через нові практики. У майбутньому, яке має настати.

В експозиції представлено роботи з колекції Містецького арсеналу. Частина цього проекту — проговорення персонального досвіду команди Мистецького арсеналу, яке ми зафіксували у форматі відео. Ці відео стануть частиною виставки.

Читайте також: “ЗАХОПЛЕНЬ ДОМ”: ПІСЛЯ УСПІХУ В БЕРЛІНІ ВИСТАВКУ УКРАЇНСЬКОГО МІСЦЯ ПРО ВІЙНУ ПОКАЖАТЬ В РИМІ