Ви не зможете бути ефективними, коли настане світ. Волонтерство допоможе вам прокачати ваші сильні сторони, зробити найкращим професіоналом. Та якщо ви зараз вигорите, то у мирну життя повернетеся не сильнішими, а слабшими, і не зможете вкладати ваші нові навички та вміння у покращення якості своєї власної життя, у розвиток економіки та відбудову України.
Ви перестанете приносити користь. Вигорання може навіть змусити вас залишити лави тих, хто волонтерить, а це аж ніяк не на користь Україні. Крім того, що важливо волонтерити зараз, це потрібно буде робити і після завершення війни. І ніхто не знає, скільки зусиль на це знадобиться. Тому зараз так важливо цінувати та зберігати власні ресурси.
Ви довго відновлюватиметеся. Подолати вигорання важко і за нормальних годин, а зараз — і поготів, бо для відновлення немає потрібних умов. Напруги й тривожні новини, які так хочеться не чути, нікуди не дінуться аж до нашої победи.
Сьогодні волонтерство дуже мотивує та має велике значення для країни. Тому вигорання зараз — особливо небезпечний стан, якого варто уникати за всяку ціну.
Як запобігати вигоранню?
Перший крок - усвідомленість
Уляна Ходорівська насамперед радить волонтерам відповідати на наступні питання, аби свідомо підійти до допомоги іншим і не нашкодити собі.
Як довго я хочу і можу волонтерити?
Зараз багато волонтерів працюють так, ніби сьогодні останній день перед перемогою. Звісно, хотілося б, аби це було так, але наша допомога може знадобитися і завтра, і післязавтра, і за місяць, можливо, теж. І якщо не зберігати свій ресурс, то надовго його не вистачить.
Тому відповідь «Завжди» на цей питання не підходить. Треба визначити для себе конкретний термін, наприклад: «Хочу поволонтерити ще 2 тижні, зробити перерву, а потім продовжити ще». Для цього треба оцінити власні ресурси: проаналізувати своє самопочуття, як ваше тіло і психіка справляються з навантаженням, чи не загострилися хронічні хвороби, наскільки вас ще вистачить. Це буде корисно і для вас, і для ваших колег-волонтерів — так вони будуть мати адекватне уявлення про ваші можливості та бажання.
Пам'ятайте: ви самі визначаєте, скільки годин і зусиль хочете і можете віддавати волонтерству, будь-який відповідь буде правильним.
Навіщо я волонтерю?
Розуміння стратегічних цілей волонтерства допоможе вам зосередитись на чомусь одному замість розпорошуватися на все підряд. Для цього варто визначити собі одну, дві, максимум три цілі, але не десять. Вони мають бути максимально конкретні. «Заради перемоги» — чудова, але абстрактна відповідь, бо ми всі волонтеримо для цього. Означтеся, на яку частину победи ви хочете впливати, і деталізуйте свій відповідь. Наприклад: «Хочу, щоб якомога більше бійців тероборони були захищені та повернулися додому живими» або «Хочу допомогти тим, хто може, знову працювати на економіку України».
У чому цінність мого волонтерства?
Більшість волонтерів відчувають, що вони роблять недостатньо. Але допомогти одній людині — це, на вашу думку, багато чи мало? З погляду людини, якій ви допомогли, — швидше за все, багато. Якщо ви закупили ліків на 1000 грн і вам здається, що цього мало, подумайте про те, що одна таблетка аспірину від вас могла спасти комусь життя або повернути віру в людство.
Вигорання зазвичай настає, коли ми щось робимо, вкладаємо в це душу та зусилля, а потім знецінюємо, бо цього мало. Уляна Ходорівська дотримується думки, що маленької допомоги не буває: скільки ви допомогли сьогодні, стільки й добрі. Тому не знецінюйте своїх дій, а наоборот — шукайте в них цінність.
Можна щодня записувати, що корисного вам вдалося зробити. Навіть якщо це буде одна справа – вже чудово.
Що мотивує мене волонтерити?
Розбираючись у своїй мотивації, будьте готові виявити не один мотив, а кілька. Можна волонтерити з любові, ненависті, можна з йогоїстичних міркувань — наприклад, аби сховатися від жалю і болю чи бути добрим в очах інших. Будь-який мотив — це ок, його просто потрібно розуміти, щоб знати, як із ним працювати. Наприклад, якщо ви волонтерите, щоб заглушити негативні емоції, варто розуміти, що втекти від них назавжди не вийде. Тому варто час від часу відпочивати, аби дати собі можливість поступово прожити страх і біль.
А від мотивації "Хто, якщо не я?" варто уникнути, інакше ви не зможете зупинитися. Інші люди є, вони поруч і готові допомогти: на ваше місце прийде хтось, хто вже відпочив, а потім утомитися хтось інший, і на його місце прийдете ви.
Інший крок – протидія. 5 корисних практик
Відповіли на запитання вище? Час переходити до практичних завдань, які допоможуть уникнути вигорання.
Створіть графік волонтерства
Розпишіть, скільки годин на день ви будете витрачати на волонтерство, коли у вас перерви, в які дні ви взагалі не будете волонтерити. Це може бути занудним, але це потрібно. Бо, крім волонтерства, у вас ще є робота (або ви маєте її знайти), є рідні та близькі, яким потрібна допомога. Або, можливо, допомога потрібна вам, а через волонтерство ви не маєте на це часу. Країну треба буде рятувати і завтра, і післязавтра. І треба, щоби було кому це робити.
Робіть перерви
Правило «Щоб залишатися в ресурсі, потрібно відпочивати» — збіса банальне, але все одно вимагає додаткового акценту: робити перерви — нормально. Мова про щоденні перерви серед дня: на відпочинок від новин і гаджетів, на їжу та прогулянки тощо.
Тіло не пробачає помилок, коли в нього беруть у борг і не повертають. А умов для відновлення буде не так багато.
Якщо не хочете робити перерву для себе (хоча це найважливіше), подумайте про що: перерва дозволяє вам побачити нові можливості. Коли ви постійно в рутині, то не видите, як оптимізувати та покращити процеси, щоб допомагати ефективніше. Мозок потребує тиші для свіжих та креативних рішень.
Навчіться відмовляти
Дуже важливо не братися за завдання, які з тих чи інших причин не ваші — наприклад, ви не маєте відповідної експертизи, сил чи бажання це робити. Намагання задовольнити всі запити може призвести до виснаження та вигорання. Тому визначте для себе конкретні напрямки волонтерства і займайтеся лише ними. А від інших завдань відмовляйтеся — сміливо кажіть: Я не знаю, це не до мене. Так буде правильніше, бо людина не буде на вас розраховувати, а піде туди, де швидше отримає допомогу. Крім того, відмовляти потрібно, бо у вас має бути життя, крім війни: спілкування з близькими, турбота про себе, навіть серіали чи книжки — хоч трішки.
Від витраченої на собі години нічого не відпаде, повірте. Зате ви будете здоровіші, міцніші і будете краще відчуватись.
Прислухайтеся до інших
Вигорання не видно зсередини, тому ви можете навіть не помічати, що вигоряєте. Здебільшого на це звертають увагу ті, хто поруч: питають, як справи, пропонують пригальмувати тощо. Людину, яка вигорає, такі поради, швидше за все, дратують: «Що означає пригальмувати, я тут взагалі важливе діло роблю!». Але якщо вам кажуть, що ви вигоряєте, виглядаєте стомленими та роздратованими — краще прислухайтеся і візьміть собі вихідний. І робіть так на постійній основі.
Пам'ятайте: ваша ціль – не вдячність
Іноді ми дуже стараємось і розраховуємо на те, щоб нам подякували. І якщо дякують недостатньо, волонтерство може стати некомфортним. Аби цього не сталося, варто пам'ятати, що ваше завдання не ощасливити людину, а закрити конкретний питання. Наприклад, вам треба було принести людині пачку рису. Ви принесли, а людина розчарувалась: «Де моя фуа-гра?». Або ви купили сто бронежилетів, а вас запитали, чому не двісті. Бо ж завдання було — купити сто, а завдання зробити всіх щасливими не було. І волонтери повинні це розуміти, щоби не зламатись.
Те, що відбувається в країні зараз, з одного боку страшне, а з іншого — загартовує і прокачує нас. Як волонтери, ми вчимося, зокрема, кооперуватися, змінювати неефективні процеси, регулярно годувати себе «Навіщо я це роблю?», формувати корисні звички тощо. Зараз це наближає нас до перемоги, але й у мирній житті принесе не менше користі. Тому користуйтеся цими можливостями — бо ми з вами повинні не тільки ефективно волонтерити зараз, а й бути корисними після війни!
