UA
    RU

    Як сучасне мистецтво говорити про складні теми: досвід резидентів проекту Coming Out of Isolation 2.0

    На цю тему поспілкувалися з Оксаною Саржевською-Кравченком, директоркою фонду «ІЗОЛЯЦІЯ».
    Як сучасне мистецтво говорити про складні теми: досвід резидентів проекту Coming Out of Isolation 2.0-Фото 1

    Фото: Константин Гомон

    На початку березня у просторі креативної спільноти IZONE п'ятеро резидентів та резиденток проекту Coming Out of Isolation 2.0. розповідали про свої майбутні відеороботи, які стосуються різних аспектів життя ЛГБТ+- людей. Кожен із митців — Яна Бачинська, Євген Коршунов, Олена Сіятовська, AntiGonna (Оксана Андрєєва) та Віталій Гавура — були абсолютно вільними у виборі як історії, яку хотіли розповісти, так і ракурсу оповіді, формату та мистецьких прийомів. Вони отримали гранти та реалізацію своїх ідей та менторську підтримку. Загалом весь проект Coming Out of Isolation 2.0. відбувається за підтримки the Human Rights Fund Посольства Нідерландів в Україні.


    Пандемія та карантин тимчасово пригальмували роботу над проектами та обмежили творчі можливості митців, але нарешті всі п'ять фільмів відзняті, презентовані та розпочинають свій шлях до глядачів. Вони, безперечно, матиме довгостроковий вплив на свою аудиторію і, ми сподіваємося, змінювати чиюсь думку про ЛГБТ+-спільноту на більш лояльну та зможуть зруйнувати деякі стереотипи. Я пишусь результатами, які ми отримали, і сподіваюся, що ці відеороботи зможуть знизити рівень хейту та враженого ставлення до представників ЛГБТ-спільноти.

    Читайте також: П'ЯТЬ МІСТЕЦЬКИХ ВІДЕОРОБІТ ПРО ЖИТТЯ ЛГБТ+ ЛЮДЕЙ  


    Мистецька резиденція Coming Out of Isolation 2.0. проходити вже вдруге у фонді «ІЗОЛЯЦІЯ».

    Її мета — сприяти подоланню дискримінації, ксенофобії та попередженого ставлення до представників та представників ЛГБТ+-спільноти в Україні.

    Перша резиденція була сфокусована на виставкових мистецьких проектах, цього ж року ми вибрали формат відео, бо це дає змогу значно розширити аудиторію. Такий вибір виявився вдалим і в контексті карантину — жодний інший формат навряд чи був би таким результативним. Відеоформат дав змогу митцям завершити роботи та презентувати їх навіть у обмежених карантинних умовах. І зараз проект набиратиме обертів.


    Як сучасне мистецтво говорити про складні теми: досвід резидентів проекту Coming Out of Isolation 2.0-Фото 2

    Зйомки фільму «Чачіо»

    Вже скоро ці п'ять короткометражок можна буде абсолютно безкоштовно переглянути на платформі Takflix. А стрічка Віталія Гавурі «Чачо» була відібрана для показу у рамках Одеського міжнародного кінофестивалю. Прогнозую, що й інші роботи будуть відібрані на різні кінофестивалі. Це дасть змогу розповісти історії про життя та проблеми ЛГБТ-спільноти значно ширшій аудиторії.

    Природно, що люди мають різні думки щодо нашої роботи з цією тематикою. Хтось вважає це потрібним і важливим, когось наоборот це обурює. Наші резиденти отримували неприємні коментарі та навіть загрози в соцмережах. Але є гарний результат, який зможе подивитись і потім відрефлексувати велика кількість глядачів.

    Деякі фільми вишли гранично експериментальними, деякі — розраховані на ширшу аудиторію, деякі можуть викликати неоднозначні емоції, сколихнути якісь власні переживання глядачів, не пов'язані з тематикою ЛГБТ+, але, безсумнівно, всі стрічки варті перегляду.



    Як сучасне мистецтво говорити про складні теми: досвід резидентів проекту Coming Out of Isolation 2.0-Фото 3

    Зйомки фільму Євгена Коршунова «Головна фортеця Січі»

    Чому я раджу їх дивитися не лише тим, хто цікавиться тематикою ЛГБТ+, а й тим, хто нею не цікавиться або взагалі не знає, що це таке, або досить вороже ставитися до подібних історій? Насамперед для того, щоб зрозуміти, що твориться в житті і в душі людей, які мають непорозуміння зі своїми батьками, зі своїми близькими через те, що не виправдовують очікувань батьківщини та суспільства. Що робити, коли тобі нав'язують певну модель поведінки твої ж батьки і ти не маєш підтримки і не знаєш, куди йти? Як боротися зі стереотипами та ворожістю? Як це — йти проти традицій та усталеної громадської думки? Це все – універсальні проблеми та досвіди, з якими стикаються не лише представники ЛГБТ-спільноти.

    Скажу відразу, що реакція на ці відеороботи буде неоднозначною, вона буде залежати, зокрема, від готовності та відкритості глядача до таких тем. Деякі роботи можуть викликати бурю емоцій або загострити якісь внутрішні переживання глядачів. Це дуже сильні роботи, які говорять про універсальні досвіди, але через тематику ЛГБТ.


    Як сучасне мистецтво говорити про складні теми: досвід резидентів проекту Coming Out of Isolation 2.0-Фото 4

    Фото: Михайло Глибокий

    Чому особисто мені важливо бути в цьому проекті? Я мама двох дівчат. Світ швидко змінюється, і я не знаю, який шлях вони собі оберуть, коли будуть дорослими, який вибір зроблять, які рішення будуть ухвалювати. Мої діти виховуються у стандартній сім'ї, вони бачать досвід гетеросексуальних стосунків. Але це не виключає того, що вони, коли подорослішають, роблять свій власний вибір, який може відрізнятися від вибору їхніх батьків. І я не хочу потім мати щонайменших сумнівів чи роздумів щодо того, чи приймати дитину і її вибір. Я хочу підтримувати її та поважати її право на щастя. І цей проект також дає мені ширше розуміння того, як може бути.

    Я дуже пишусь тим, що ми в цьому проекті займаємося тематикою ЛГБТ+, тим, що нам вдалося зробити плідну колаборацію з організацією «КиївПрайд», яка є профільною у роботі з темою ЛГБТ-спільнот. Ми показали не лише собі, а й іншим культурним операторам, що можна ефективно співпрацювати з іншими — не культурними — організаціями у створенні цікавого та якісного культурного продукту, що сприятиме громадським змінам.

    Читайте також: «МОЄ ОТОЧЕННЯ ЦІНУЄ МЕНІ ЗА ТІ, ЯКИЙ Я ЧОЛОВІК ТА СПЕЦІАЛІСТ, А НЕ ЗА ТІ, КОГО Я КОХАЮ» — КЛІПМЕЙКЕР ЮРА ДВІЖОН ПРО КАМІНГ-АУТ ТА ЛГБТ


    Саме культурний продукт буде більш зрозумілим для широкої аудиторії, ніж просто професійне обговорення теми ЛГБТ+. Ми хотіли не лише показати життя людей з цієї спільноти, а й продовжити громадську дискусію про права людини в Україні. Важливо, що це не просто короткометражки, це відеопроекти, які цілком потрапляють під визначення сучасного мистецтва. Саме на мові сучасного мистецтва цьогорічні резиденти неупереджено та критично говорять про різні, зокрема і небінарні, гендерні ідентичні та про різні досвіди. І саме можливості сучасного мистецтва дають змогу відкрити та відчути цю тему на дуже різних рівнях, зокрема емоційному.

    Колись я думала, що сучасне мистецтво — не для мене, що для його розуміння потрібно мати певну підготовку, не обов'язково профільне освіту, але певний естетичний досвід і знання. Перше знайомство з ним може збентежити, здивувати чи налякати. Але переваги сучасного мистецтва якраз у тому, що глядачі не обов'язково мати фахове підґрунтя, щоб насолоджуватися ним, щоб отримувати власні емоції, власний естетичний досвід, щоб завдяки йому переосмислювати якісь речі. Тому я вважаю тенденцію, коли сучасне мистецтво говорити про складні й важливі теми — дуже важливу. Бо роль культури та культурного продукту — зокрема й у тому, щоб бути інструментами позитивних змін.

    Багато людей і культурних інституцій зараз створюють культурний продукт не лише з естетичною метою, а й як інструмент для того, щоб покращити щось у суспільстві. Я пишусь тим, що митці та культурні інституції зараз активно беруться за складні теми. А для ІЗОЛЯЦІЇ – це те, що вкладено до нашої місії.

    Як сучасне мистецтво говорити про складні теми: досвід резидентів проекту Coming Out of Isolation 2.0-Фото 5

    Учасники та менторка. Зліва направо: Євген Коршунов, Antigona, Яна Бачинська, Олена Сіятовська, Віталій Гавура, Аліна Клейтман

    Ще перший рік проекту показав, що хоч це і нелегко, але ми можемо працювати з цією тематикою. Тоді великий громадський резонанс викликала піднята нами тема ЛГБТ-людей серед військових. Ми були першими хто взагалі торкнувся цієї теми, ми зіштовхнулися з багатьма негативними коментарями, але й позитивних теж вистачало. Але важливо, що зараз люди вже відкрито говорять про це, що ця тема більше не є табу і не викликає такої болісну реакцію, як кілька років тому.

    З аудиторією, яка має упереджене ставлення, ми не можемо і не маємо працювати прямо однозначно. Упереджені до ЛГБТ-спільноти люди не прийдуть на обговорення чи дискусію щодо цієї теми.

    Наша основна аудиторія – це люди, які ще не зробили однозначного вибору. Це люди, які можуть стати лояльними, якщо дивуватись хороший фільм, почують якісну дискусію тощо. І з кожним таким кроком — з нашим проектом, з проектами інших організацій, ми рухаємось уперед.

    Читайте також: 6 МІФІВ ПРО ЛГБТ+, У ЯКІ НЕ СТОРІТЬ ВІРИТИ

    Це все відбувається поступово і часом непомітно. Хтось написав негативний пост про ЛГБТ+, до цієї посади приєднаються люди, які також хочуть виразити свою негативну думку. Але вони будуть читати і інші думки, і інші коментарі під дописом, зокрема тих, хто аргументовано озвучує іншу позицію. І через певний проміжок часу негативна думка поступово може змінитися. Не на позитивну, але на лояльнішу, толерантнішу, коли людина перестане хейтити або говорити образливі речі. І вже це буде дуже великим досягненням нашого і подібного проекту.

    Бо стереотипи можна зруйнувати лише так — заохочуючи людей дізнаватися більше, бачити й трохи різні історії, переосмислювати свій і чужий досвід. Бути відкритими до інших та до діалогу. І сучасне мистецтво може цьому допомогти.

    Статті на тему