Зоя Литвин – засновниця «Новопечерської школи» та голова громадської організації «Освіторія» вірить у освіту і впевнена, що тільки вона допоможе нашій країні зробити якісний стрибок уперед. Співзасновник інтернет-магазину KAPSULA Наталі Гордієнко вона розповіла не лише про свої майбутні проекти, а й особисті мрії, а також вміння балансувати між сім’єю та роботою.
Ідеальної школи немає, вона кожному буде своя. Так само немає і одного правильного шляху немає, але можу сказати точно, що не так важливо, що ти навчаєш, а важливо, як ти це робиш.
У правильно побудованій системі діти — активні учасники процесу, вони сперечаються, вони залучені до процесу та вчаться думати, приймати рішення та аргументувати свої думки.
Мене здивував досвід релігійних шкіл. Ми були з робочим візитом в Естонії і побували в одній школі – там неймовірно добра атмосфера і, згідно з дослідженнями, успішність у таких школах набагато вища.
Сьогодні важливо прищепити дітям почуття відповідальності за вирішення своїх проблем, виховувати в них самостійність і обов’язково оптимізм. Наші діти більш креативні і заповзятливіші за нас, це вже й так видно, у них вже закладено прагнення постійно вчитися та розвиватися.
Все відбувалося поступово, крок за кроком. На реалізацію цього проекту ми пішли трохи менше п’яти років. Спочатку нас було всього дев’ять чоловік – прийшов один, привів іншого, потім підтягнувся третій. Зараз я навіть часом сумую за цією атмосферою стартапу.
Близько року років ми пішли на ресерч, ми дивилися на закордонний досвід, вивчали українські реалії, щоб справді створити школу мрії.
У мене є педагогічна освіта і я рада, що встигла здобути її до запуску школи. Ці знання допомогли мені зрозуміти українську систему зсередини, побачити її проблеми та спілкуватися з людьми, які у системі. Можна фантазувати скільки завгодно, але важливо вміти інтегрувати ці мрії у реальність.
Якби я могла вибрати тільки щось одне, то почала б поновити план педагогічних вузів. Нам доводиться переучувати вчителів, то нехай їх одразу вчать правильно, а не на принципах, актуальних 40 років тому. Справа ж не в навчальному плані, а його реалізації. Дитина має розуміти практичну цінність знань, розвивати критичне мислення, а чи не безглуздо писати конспекти.
Зараз в освіті відкрито вікно можливостей, і дуже важливо, щоб батьки теж були включені, довіряли вчителям та давали їм простір інновацій. Для цього їм потрібно показати чому радянська модель вже застаріла і чим нова краща.
Потрібно реформувати і школу, і університет, щоб усе розвивалося паралельно, інакше діти виїжджатимуть.
Моя головна мета зараз – навчання вчителів. У нас вже є тренінговий центр, і я мрію його масштабувати. Також я планую відкрити ще 2 школи, доступніші за ціною – там не буде басейну та такої кількості зарубіжних викладачів, але вони будуть працювати за нашими вже відпрацьованими принципами.
Освіта для мене – це не спосіб заробляти гроші. Термін окупності одного проекту близько 20 років, тобто вкласти гроші в банк було б вигідніше. Але ми закладаємо фундамент майбутнього нашої країни, і для мене це своєрідне соціальне підприємництво. Наш прибуток тут не фінансовий, а людський.
Для дітей сиріт ми запустили проект «Перша професія», де їх навчають шити, в’язати чи готувати. Після її проходження діти не бояться виходити з інтернату, у них є план дій і вони почуваються впевненіше. Ціль нашого благодійного проекту – це не давати дітям рибу, а дати їм вудку.
Розставлення пріоритетів – це моя зона розвитку. Я вчуся знаходити більше часу для себе і сім’ї. Допомагають мені в цьому онлайн лекції та мобільні додатки з тайм-менеджменту.
Мій лайфхак – це сімейні традиції. Наприклад, раз на тиждень ми з чоловіком ходимо на побачення – це допомагає бути на одній хвилі, слухати та чути одне одного, не втрачати романтику. Також у нас є сімейний день, коли ми відвідуваємо батьків, ходимо із сином у кіно, гуляти. Щодня ми обов’язково спілкуємося з сином, без гаджетів та іншої мішури. Я називаю це 20-хвилинкою якісного спілкування. І ще – у нас є день тата та мами. Так, у понеділок я забираю сина зі школи та проводжу з ним увесь час, а у п’ятницю це робить чоловік. Такі традиції допомагають мені підтримувати баланс.
Завдяки стилісту KAPSULA я навела порядок в гардеробі, вона показала, які речі краще з нього прибрати і як поєднувати одяг, що правильно залишився.
У пресі іноді пишуть про мою модельну кар’єру, але це було серйозним заняттям. Я розцінювала її як студентський підробіток, який не заважав навчанню і допомагав заробляти перші гроші. Але моду я люблю і досі, правда.
Коли я дивлюся на свої фото десятирічної давності, то бачу, як викристалізовується мій стиль. Так, я люблю різні речі, але зараз все точніше визначаю, що мені справді підходить, а що ні.
Я вдячна всім людям, котрі хочуть займатися освітою. Є вікно можливостей, і їм треба користуватися. Я чітко розумію, наодинці навіть найкращий міністр не може зробити нічого, потрібні люди – громадський сектор, бізнес, батьки. Я готова допомагати крутим ініціативам, давайте вже діяти!