Українки про досвід стосунків із іноземцями

Marie Claire зібрав історії трьох дівчат про стосунки з іноземцями. 

Відносини з іноземцями давно перестали асоціюватися з невдалим шлюбом, фатальною помилкою та швидким розлученням через різницю в менталітеті. Як свідчить статистика, за останні десять років українки стали виходити заміж за іноземців удвічі частіше.

Ми вирішили дізнатися, чи справді подібні стосунки можуть бути міцними, тому запитали трьох українок про їхній досвід на любовному фронті з іноземцями — грузином, німцем і марокканцем, який багато років живе у Франції. 

Читайте також: Курортний роман: як знайти та продовжити швидкоплинні стосунки?

Олена, 26 років

Разом півтора роки. Чоловік - грузин.

Минулого року ми з подругою вирішили відсвяткувати свої дні народження за кордоном. Обирали напрямок між Францією та Грузією. Дуже довго думали, але аромат хачапурі переміг. До того ж моя подружка — справжня авантюристка: вона запропонувала скористатися послугами каучсьорфінгу. На диво, одразу ж знайшовся і бажаючий приховати нас на кілька днів.

Після приїзду до Тбілісі ми зустрілися. Хлопець виявився дуже говірким, і мені було складно з ним спілкуватися, бо він погано володів російською, а моя англійська теж потребувала удосконалення. Аби не сумувала, кауч пообіцяв познайомити мене зі своїм російськомовним другом Романом. Нашою першою зупинкою стала Мцхета (колишня столиця Грузії). Там біля церкви вже чекав Роман. Я ледь стримувала емоції. Нарешті зможу з кимось нормально поговорити. На радощах подала руку і шутя сказала: «Здрастуйте, Романе. Я на вас так довго чекала». Саме з цієї фрази почалися мої «хачапурські» любовні пригоди. 

Говорячи про складнощі в інтернаціональних відносинах, не буду оригінальною. У знаки далися наші культури, звичаї, традиції. Проте, якщо чесно, різниці в стосунках із іноземцями чи українцями не бачу. Це є стереотип.

Найбільше здивувала гостинність грузинів. У цій країні гість вважається божим даром, він може до тебе завітати будь-якої хвилини без попередження. І немає різниці чи ти зайнята, чи, можливо, не добре собі відчуваєш. Миттю має накрити стіл і його розважити.

До того ж, гість ніколи не роззувається. Здивував і той факт, що молодші сини живуть із батьками. А ще грузині – ну дуже ліниві. Місто «прокидається» в будень тільки об 11 ранку, а на вихідні сладко «спити» до 14 години. Поширений стереотип про невірність грузинів та їхню слабкість до кожної спідниці. Але, мені здається, такі персонажі є у кожній країні.

Після зміни статусу в стосунках ми стали більш відповідальними та раціональними.

Юля, 28 років

Разом п'ять років. Чоловік - німець. 

Разом ми вже майже п'ять років, після чотирьох років стосунків він зробив мені пропозицію. Освідчення було несподіванкою, адже чотири роки стосунків для німців — це дуже мало. 

Ми познайомилися в інтернеті через сайт знайомств. Спершу досить довго спілкувалися онлайн і лише через місяць зустрілися. Основний мінус таких стосунків — ускладнений контакт із родичами та близькими через відстань. Переважно один із пари (або двоє, у ситуації якщо живуть в іншій країні) відчувають відірваність від батьківщини.

Плюс таких стосунків – мовний бар'єр. Більшість, напевно, скаже, що це безумовний мінус, але він, на мою думку, впливає позитивно на наші стосунки. І хоча ми обоє вільно спілкуємося однією мовою, але іноді невеликий мовний бар'єр допомагає «згладжувати гострі кути».

Під час конфліктних ситуацій ми не можемо висловити все так, як би зробили це рідною мовою, саме тому у нас немає великих конфліктів. Аналогічна ситуація у спілкуванні з родичами, адже весь контакт базується на обмеженому знанні іноземної мови.   

Читайте також: 7 книг про токсичні відносини

Найбільше здивувало, що німці не патріотичні, у них немає відчуття прив'язаності до рідної землі, особливо для сучасного покоління. У Європі національність не має значення, люди з легкістю переїжджають в іншу країну, при цьому не відчуваючи дискомфорту з новою средою чи мовним бар'єром.

Батьки приймають будь-який вибір свого дитя (чи то у професії, стосунках, сексуальній орієнтації, інтересах, вподобаннях), найважливіше — це особисте щастя дитяти. Гроші важливі, кожен задумується про своє майбутнє і рівень достатку на пенсії ще з університету.   

Всі твердять, що німці скупі і дуже економні, але я думаю, що мій німець не скупий, а раціональний. Він завжди находить аргументи «за» або «проти» щодо конкретної покупки. Поряд з ним і я стаю раціональною. Наприклад, можна купити дорогу річ і носити її два-три роки, а не дешеву, яку доведеться викинути через кілька місяців. 

Якщо не зациклюватися на культурних відмінностях, а просто сприймати іншу людину як особистість, то побудувати довготривалі стосунки з іноземцем цілком можливо. 

Елліна, 21

Водночас рік. Хлопець – марокканець. 

Зі своїм молодим чоловіком я знайома два роки, а офіційно у стосунках рік. Він родом із Марокко, але вже понад 12 років проживає у Франції. Пам'ятаю своє подив, коли побачила два паспорти. 

Будучи студенткою 2-го курсу, я нагромадила грошей і вирішила здійснити мрію своєї мами – поїздку до Парижа. І пізніше усвідомила, що сплатити житло не в змозі. Мені порадили використати популярну мережу «Souchsurfing». Через місяць спілкування через соцмережі ми з мамою прилетіли до Франції, де особисто зустрілися з моїм майбутнім хлопцем.

Поїздка була запланована на чотири дні, але я повернулася додому через два тижні. Притягло нас один до одного і двічі ми відкладали моє повернення. Коли повернулася до України, думала, що все закінчено і добре іноді заводити романи. Але мені наполегливо писали, дбали, запрошували назад і вже через деякий час я отримала квитки на електронну пошту і зрозуміла, що все тільки починається.

Читайте також: Побачення наосліп: гід з виживання

Найперше і найскладніше в таких відносинах — відстань, бо я навчаюсь у Києві, а він працює в Парижі. Другий нюанс – мовний бар'єр. Буває, забудеш якесь банальне слово, наприклад, «каструля» або «сметана», сиди і починай «грати жестами». Але це тільки спочатку, пізніше не потрібно слів, вистачає одного погляду.

В українському менталітеті нормально знайомити свою сім'ю з дівчиною/хлопцем, у його культурі поняття «дівчина» не існує. Є друг, наречена чи дружина. Для мене це було цілковитим шоком, думала, що хитрує. Але ні, я спілкувалася з багатьма і всі хихотіли від мого здивованого виразу обличчя.

Для когось наша норма це дивність. Звикай.

Пам'ятаю один момент, як наступного ранку після приїзду мені спокійно протягли кредитну картку, коли не встигла поміняти валюту: «Бери, скільки потрібно». Дуже подобається його ставлення до життя. До 35-40 років у Європі ніхто не прагне одружитися, хоча для нас це дивно. Все життя в Парижі, як кажуть французи, - "Métro, boulot, dodo" ("Метро, ​​робота, сон") і потрібно бути просто щасливим.

Моя улюблена рубрика – це хвороби та народні рецепти. Для мого хлопця температура 37 ° С - це норма, але для нас вона найнеприємніша. Народні рецепти, такі як молоко з медом, полоскання горла содою, "йодова сітка" або інгаляція відваром картоплі - цілковитий шок для нього із зустрічною відповіддю: "Ти мене убити хочеш?"

Питання про гроші дуже цікаве. Коли ми сидимо у компаніях, то пари часто платять окремо.

Для мене був шок, коли в Новий Рік після застілля прийшов офіціант і дав парі різні чеки. Я не маю такої можливості і максимум, що я можу зробити — купити чашку кави.

Читайте також: Як одягтися на побачення, щоб звести його з розуму

І найулюбленіше – «навіщо радувати у святковий день, якщо це потрібно робити щодня». Прийти на 14 лютого чи 8 березня без квітів – це норма. Не святкувати маленькі роковини – норма. Але все це компенсується несподіваними поїздками, подорожами до різних країн та квітами у звичайний день. Немає поняття «я маю щось робити на свято», є поняття «щодня — це свято». 

Мій найулюбленіший стереотип такий: "Ліно, ти що, хочеш хіджаб носити?" Багато чоловіків просять своїх супутниць змінити релігію та носити відповідний одяг. Але насправді все не так. Ми часто обговорювали цю тему і багато хто до цього спокійно ставиться. "Хочу багато дітей" - дуже популярний стереотип і це чиста правда.

Мені одразу сказали: «Я хочу п'ятьох дітей», але ми збили планку до трьох.

Дуже неоднозначний стереотип для агресивності. Більшість марокканців імпульсивні та сповнені емоцій, але мій хлопець тихий, спокійний та вихований. Ми мали сварки, але все вирішувалося спокійно. Як жартують наші друзі: «Бережи його, це найспокійніший чоловік на все Марокко». 

Я дуже вдячна мамі, що вона виховала мене без упередженості до кольору шкіри та релігії. Адже найголовніше – це спорідненість душ, а расистські нахили – пережиток минулого. Морально до переїзду вже підготовлена. Подивимося, що буде в майбутньому, адже життя непередбачуване.