Жінки захисників "Азовсталі": Марія

Дружини українських військовослужбовців, частина з яких була евакуйована, а частина залишається на заблокованому заводі «
Азовсталь» у Маріуполі, підтримують своїх чоловіків. Влаштовують пресконференції, в яких розповідають про реальний стан речей, зустрічаються зі світовими лідерами та борються з російською пропагандою. Спеціально для Marie Claire Ukraine журналістка
 Наталія Кушнір розпочинає серію інтерв’ю з дружинами, дівчатами, сестрами та мамами українських героїв – українських бійців з «Азовсталі».

Автор фото: Наталія Кушнір

Марія, студентка, 19 років

Дружина бійця «Національної Гвардії», який перебував на заводі «Азовсталь». Очікує на дитину. На момент підготовки матеріалу її чоловік знаходився в полоні в колонії в окупованій Оленівці на Донбасі.

Мені 19 років, моєму чоловікові – 22. Він служить в Національній Гвардії. На даний момент я не знаю, де саме він знаходиться. У списках евакуйованих його імені немає. Зараз до нас ніхто не виходить на зв’язок, й ніхто не повідомляє жодних подробиць.

Останній раз наживо ми спілкувалися 20 квітня. 10 травня він передав мені записку.

Автор фото: Наталія Кушнір

На початку квітня я дізналася, що мого чоловіка було поранено. Під час того, як його батальйон переходив з однієї позиції на іншу, він отримав осколкове поранення стегна. Його було прооперовано. Деякий час він не міг пересуватися, зовсім нещодавно почав вставати. Це все що я знаю.

Останній раз наживо ми спілкувалися 20 квітня. 10 травня він передав мені записку. (В цей час він вже перебував на території заводу «Азовсталь» .) Записка була адресована мені та дівчині товариша з роти мого чоловіка. Вони (мій чоловік та його товариш) написали її, сфотографували та, коли була можливість, надіслали фото дівчині, а вона вже переслала мені. Мій чоловік не розповідає мені жодних подробиць. Береже мене та нашу майбутню дитину.

З моїм майбутнім чоловіком ми познайомилися давно. Я ще навчилася в школі в Кіровоградській області. Тривалий час ми спілкувалися в соцмережах. А потім одного разу під час відпустки він приїхав до мого міста, зателефонував мені й запросив прогулятися. Я погодилася. Ми гуляли містом, спілкувалися, виявилося в нас багато спільного, нам цікаво та приємно в товаристві один одного… Цього літа буде два роки, як ми разом. Минулого літа ми побралися. У січні я дізналася, що очікую на дитину. Це буде дівчинка.

До повномасштабного вторгнення росії в Україну, мій чоловік служив під Маріуполем. У серпні у нього мав бути дембель, він мав повернутися додому. У нас були плани на літо… З початком війни, його частину було переведено до Маріуполя для захисту цивільного населення. Під час оборони міста разом з іншими українськими пораненими військовими та цивільними вони перемістилися в бункер «Азовсталі».

Минулого літа ми побралися. У січні я дізналася, що очікую на дитину. То буде дівчинка.

Я не можу дочекатися, коли він нарешті буде вдома й обійме мене. Я люблю свого чоловіка! І так хочу знову побачити його посмішку з ямочками на щоках. Ми дуже чекаємо на нього всією родиною. У мого чоловіка дві сестрички та братик. Часом мені здається, що й моя мама його любить більше ніж мене та мого брата. Вона сказала, що коли він повернеться ладна буде носити його на руках.

Фото з власного архіву Марії

Він дуже добрий, чуйний та чесний. Для мене він найкращий у світі.

Читайте також: «КІЛЬКІСТЬ ПОРАНЕНИХ ПОСТІЙНО ЗМІНЮЄТЬСЯ, БО ОДНІ ПОРАНЕНІ ВМИРАЮТЬ, ІНШІ ДОДАЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ ОБСТРІЛИ ТА БОМБАРДУВАННЯ.» ДРУЖИНИ БІЙЦІВ «АЗОВСТАЛІ» ДАЛИ ПРЕСКОНФЕРЕНЦІЮ.