Sandwich generation: як перестати дбати про інших і почати думати про себе?

Сендвіч-покоління – це не 30-річні увальні, які не здатні приготувати собі на вечерю нічого складнішого за бутерброд. Це ті нещасні люди, які виявилися затиснуті у лещатах обставин: з одного боку – вихованням дітей, з іншого – турботою про літніх батьків.

В фільмі «Легенда про Нараям» («Золота пальмова гілка», 1981) режисер Сехей Імамура показав, як вирішували «проблему сендвіча» у стародавній Японії. За звичаєм, коли людині виповнилося 70 років, старший син на плечах відносив немічного старого або стару вмирати на гору Нараяма, щоб сім'я в голодні зими не годувала марний рот. Однак у ХХІ столітті в цивілізованих країнах подібним звичаям не місце – нормою стала практика внутрішньосімейного обміну. Як кажуть у народі: годувати дітей – давати у борг, а годувати батьків – віддавати борги. Але й подібна схема, на жаль, не робить життя щасливішим. Якщо стародавній японець залишався ситий, але бідкався від вбивства свого батька, то у сучасного українця все упирається у фінанси. Отримавши зарплату, він починає думати: витратити її на дітей чи на оплату комуналки-ліки-пансіонату батькам? А може, таки купити нове пальто?

Читайте також: ЯК подбати про фінансове здоров'я: 5 правил

Тяжку долю сендвіч-покоління на своїй шкурі пізнають все більше і більше людей. Це з збільшенням середньої тривалості життя. Тривалість, але не якість, тому що ті 8-10 додаткових років людина все одно проводить в умовах постійного погіршення здоров'я і згоряння грошових накопичень. У розвинених країнах навантаження з боку літніх членів сім'ї людям амортизує фінансове благополуччя: можна наймати доглядальницю або відправляти немічного родича до будинку для людей похилого віку, де про нього по-справжньому дбатимуть і де його можна буде регулярно відвідувати. У нас делегування частини турботи про людей похилого віку більшості людей просто не по кишені, до того ж віддати родича під нагляд заважає тотальну недовіру до чужих людей, сервіс низької якості та моралізацію на тему «борг сім'ї». Цікаво, що цей борг традиційно лягає на жіночі плечі. Чоловік віднесе старого у ванну, викотить його інвалідний візок на вулицю для прогулянки, купить і принесе додому важкі продукти, але все інше, швидше за все, доведеться робити жінці.

Супроводжуючи хвороби та старіння, люди сендвіч-покоління перебувають у стані емоційної депривації, – каже соціолог Олена Здравомислова, ЄУСПб. – Зростає фізичне навантаження: вони не мають вільного часу, вони не належать собі. Виникають конфлікти у сім'ях, адже розподіл уваги змінюється з появою нового об'єкта інтенсивної турботи. Навіть здоров'я людей, які тривалий час перебувають у лещатах множини, погіршується. Багато хто витрачає так багато на молодь і на людей похилого віку, що на себе взагалі нічого не залишається. Подібні історії закінчуються смертю літньої людини. З одного боку, вона сприймається як горе. А з іншого — як визволення. Хоч би як цинічно це звучало…

Читайте також: ЖИТТЯ БЕЗ СТРЕСУ: 6 ІДЕЙ ДЛЯ ЕМОЦІЙНОГО ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

Американський геріатролог Паула Бенкс пропонує 6 правил позбавлення стресу, коли людина розривається між вихованням дітей і турботою про літніх батьків.

Припиніть істерику та дихайте. «У сім'ях з величезними конкуруючими потребами (наприклад, дітей і людей похилого віку) кризи стають самовідтворюваними ситуаціями. Щоразу, відчуваючи, що ви закипаєте, зробіть 4 глибокі вдихи. Звучить безглуздо, але під час сильного стресу люди забувають дихати. Тому усвідомлене дихання заспокоює, забезпечує мозок киснем та допомагає приймати правильні рішення».

Не звинувачуйте себе. «Почуття провини – одна з найкорисніших емоцій. Ви доглядаєте дітей, старіючих батьків, ваш чоловік, ваш будинок, ваші друзі і ваша робота - ви відчуваєте, що у вас мільйон панів, і не можете догодити нікому з них. Більше ніяких «я міг би», «я повинен був» і таке інше. Все, що ви робите, допомагає і це важливо».

Не соромтеся просити допомоги. «Люди люблять допомагати, і вони робитимуть це, якщо ви попросите. Ви здивуєтеся, коли зрозумієте, скільки насправді людей із вашого оточення готові допомогти у важку для вас хвилину».

Читайте також: БУДЬТЕ УВАЖНІ: 6 ФІЗИЧНИХ СИМПТОМІВ СТРЕСУ

Підключіть дітей до турбот про бабусь і дідусів. «Незалежно від віку, здібностей, зрілості та характеру, всі діти можуть допомагати батькам дбати про літніх родичів. Першокласник подасть старому води, підліток складе компанію на прогулянці, а дорослі діти відвезуть його до лікаря, коли ви будете зайняті іншими справами».

Влаштовуйте собі перепочинок. «Завжди знаходите час для себе і вносите перепочинки у свій графік: зустрітися з подругою в кафе, сходити з книгою на пляж, пройтися магазинами, зайнятися хобі… Так ви будете здоровішими і емоційно, і фізично».

Залишайтеся на зв'язку. «Одна з головних труднощів людей сендвіч-покоління полягає в тому, що між доглядом за дітьми, спробами зберегти роботу та доглядом за людьми похилого віку у них не залишається сил на спілкування з друзями. Так надмірна турбота про близьких приносить лише почуття ізоляції та тотальної самотності».