Sustainability Guide: Промисловий криза через війну в Україні: до чого готуватись українцям та світу

Очевидно, що військові дії на південних територіях України негативно відобразяться на світовій економіці.

Ми всі переживаємо за долю українців в окупованих росією областях, адже крім жорстокого поводження з місцевим населенням, рашисти створюють умови, непридатні для життя. Причому це стосується не тільки нашої країни, а війна в Україні несе загрозу світовій економіці.

Напевно, ви вже відчули на собі цей ажіотаж із гречкою та силлю, яку вже не знайдеш на поліцях магазинів. А наближення сезону овочів та фруктів лякає ще більше, адже нестача необхідних сезонних продуктів, що надходили з Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей спричиняти дефіцит витаминів. До чого готуватися українцям і чим небезпечна війна, розпочата російською федерацією, розповівши  Амосов Михайло, керівник відділу екологізації промисловості, ГО Екодія спеціально для Marie Claire Ukraine.

Як війна в Україні може спричинити промисловий криз? Що може втратити світ і до чого це може призвести? 

Через вибір у бік відмови від нафти і російського вугілля, європейська промисловість буде розглядати варіанти перебудови і переходу на відновлювані джерела енергії, і буде вимагати додаткових коштів, щоб відмовитися від викопного палива. Це може бути такий турбулентний період у світовій промисловості.

Безпосередньо ті, що поки не буде отримувати світ від України, це по-перше, це металургійна продукція, адже “Азовсталь” та металургійний комбінат Ілліча фактично зруйновані та зупинили своє виробництво. Також Запоріжсталь була законсервована і зупинене виробництво. А це, у свою чергу, відображається на експортних потужностях України. Також, експорт українського зерна спричинить кризу в країнах третього світу.

Окупанти масово вивозять зерно з України, що це означає для українців? З чим можемо зіштовхнутися? 

З приводу крадіжки зерна з українських елеваторів. Це величезна проблема, адже через це може бути спричинений голод на окупованих росією територіях, сотні тисяч тонн зерна вивезені у бік Криму або росії і були завантажені на російські кораблі та відправлені на величезні танкери у бік Близького Сходу, Азії. Кажуть, що першим покупцем, ймовірно, виступила Сирійська Республіка, яка дуже дружно ставиться до Росії, в той час, як Єгипет відмовився від купівлі зерна, адже для них було очевидно, що воно викрадене. 

Також така крадіжка зерна, за оцінками експертів, може викликати штучний голод на окупованих територіях. Це йдеться про Херсонську, Запорізьку, Донецьку, певною мірою, Харківську області. Ці регіони з часом можуть відчувати серйозні обмеження у промислових товарах. Крім того, місцеві фермери в цих регіонах отримали директиви, що вони можуть і мають висіювати лише озиму пшеницю, яка була посіяна в минулому році, соняшник та кукурудзу – це все, що цікавить окупантів. Інші сільськогосподарські продукти їх не цікавлять наразі.

З феноменом штучного голоду ми вже зустрічалися (при.ред. голодомор 1932-33 рр.) і, як видно, технології та шляхи російської федерації нічим не відрізняються від радянських годин і, на жаль, українці змушені переживати штучний голод знову. Варто сподіватися, що ЗСУ отримають необхідне озброєння, щоб звільнити ці території і можна буде швидко налагодити в промисловому плані, а також захистити нашу берегову лінії, щоб відкрити можливість експорту. Тоді ми можемо отримати необхідні кошти від експорту українського зерна за кордоном, а це, у найкращі роки, близько 20 мільярдів доларів.

Читайте також: Sustainable Guide: Глобальний договір ООН в Україні: «Росія нищить українське довкілля. Але бізнес готовий цьому протидіяти»

Що робити українцям і як мінімізувати вплив війни в промисловому плані, якщо Херсонщина та Миколаївщина під окупацією, посівна виконується не в повному обсязі. Де брати продукти?

Критичних та стратегічних продуктів нам вистачатиме. Якщо говорити про арбузи, дині, овочі, то тут може бути проблема, адже їх не можливо буде вивозити з окупованих Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей. Те саме чекає на вишню та черешню, бо ці ягоди надходили до наших полів з Мелітополя Запорізької області. Тобто ми будемо відчувати ці обмеження, але я не сказав би, що це дуже критично. І зараз уже розвиваються такі проекти, як “Сади победи”, які здавали посівний матеріал у громадах по всій території України, щоб українці могли висівати необхідні їм овочі, фрукти та ягоди на власних грядках. Завдяки більш теплому клімату, який утворився у нас за останні роки, можна вільно висіювати кавуні, дині та інші овочі чи фрукти та отримувати гарний урожай.

Крім того є така ініціатива в Європейському Союзі, яка називається солідарне сільське господарство, коли люди з міст домовляються з людьми з сіл, що вони будуть приїжджати до них і допомагати працювати на місті в обмін на те, що в кінці сезону вони отримують мішок чи два овочів та фруктів, або отримувати щомісяця кошик продуктів із цього ж міста. Було б добре, якби в Україні люди так домовилися між собою і забезпечували собі потрібними витаминами та нутрієнтами.

Щодо доступу до продукції: в Україні навряд чи буде відчуватись голод у цьому році, за виключенням, звісно, ​​окупованих росією територій. Більшу загрозу несе неможливість експортувати зерно з українських портів за кордон. І саме країни, які були залежні від українського зерна – відчують голод сто відсотків. Наприклад, ООН також закуповує зерно з України, щоб подолати голод у країнах Африки.

Які ініціативи дає держава для підтримки фермерів великих та локальних сімейних ферм?

В Україні існує ряд програм для підтримки фермерських господарств, але є ризик, що цю підтримку отримують лише великі господарства, а малі локальні ферми залишатимуться “за бортом”, тому що вони типу працюють у тіні, не платять налоги і їх ніби не існує, але вони відіграють дуже важливу роль у продовольчій безпеці у себе в громаді, вони забезпечують овочами чи фруктами школу, садок чи місцеву лікарню. І є ризик, що малі господарства залишатимуться осторонь цього.

Я маю на увазі ті, що великі агрохолдинги, зі своєю чіткою структурою, стабільним штатом робітників та юристів, зможуть оформити цю допомогу, тому великі фермерські господарства отримають цю підтримку стовідсотково. На жаль, дрібніші та сімейні ферми більше уваги приділяють тому, щоб вирощувати їжу і немає такої можливості чи достатньої кваліфікації, щоб ще й оформляти собі державну підтримку. Вони не встигають одночасно і працювати на місті чи в полі, і займатися юридичними справами.

Тут більшу роль відіграє допомога від Організації Об'єднаних Націй, вони отримують підтримку через Світову продовольчу організацію, які передавали і посівний матеріал у дрібні сімейні фермерські господарства, допомагали з паливом, з інструментами, щоб посівна кампанія відбулася і вдалося виростити необхідну кількість їжі. І взагалі, є ризик, що якщо не отримують допомоги всі верстви продовольчої цепочки, то велика частина цих підприємств просто загине.

Отже, українці будуть забезпечені необхідними продуктами, а ми радимо всіляко підтримувати локальні маленькі ферми та дрібні господарства (бабуся, яка продає продукти зі свого міста також вважається). Таким чином ви підтримуєте свідоме споживання, допомагаєте триматися на плаву маленьким підприємствам та отримуєте екологічно чисті товари.

Фото:unsplash.com