Sustainability Talk: український сталий бренд одягу SISTAN VARVARA

Все буде свідома Україна!

В межах редакційного Sustainable Talk, який ми говоримо про свідоме споживання, і це чудова новина, адже українські сталі бренди не зупинили своєї роботи, навіть під час війни. Тому ми хочемо познайомити вас з SISTAN VARVARA, адже своїх героїв, що стоять на варті свідомого споживання варто знати в обличчя. Сьогодні говоримо із засновником бренду Сістан Варвара.

Як народилася ідея створення бренду?

Перші ескізі одягу з'явилися на полях тетради ще у 8-му класі школи. Навіть пам'ятаю, як вони виглядали. Тоді я і гадки не мав, хто такий дизайнер одягу. Під час навчання у художній академії я почав шити одяг на замовлення та мріяти про власний бренд. Ідея створення бренду ніби народилася зі мною, просто мені був потрібний час та досвід, щоб відчути достатньо сил та почати це створювати.

 Звідки ви берете матеріали для створення своїх колекцій?

Я використовую стокові тканини, зразки матеріалів, які фабрики виробляють для виставок. Також домовляюсь з великими виробництвами та вони передають залишки матеріалів, які потім я перетворюю на нову тканину різними техніками. Ще створюю новий одяг, використовуючи старий, це може бути стік або секонд-хенд із додаванням нової тканини. У моєму бренді є речі, які створені за кутюрними принципами, тобто вони виготовляються в одиничному екземплярі з використанням незвичайних для одягу матеріалів, наприклад: фотоплівка, шнурки для взуття тощо. Пакування одягу роблю з паперу, що залишається після крою — це колишні лекала та папір використання під час виробництва одягу.

Що найголовніше у роботі sustainable бренду?

Мені здається, найголовнішого немає, кожен сам обирає свій шлях. Головною мотивацією може бути лише кохання. Якщо жити із любові до себе, до всіх та всього навколо, тоді всі дії будуть спрямовані на гарні справи та добрі поступки. Ми всі поєднані один з одним, з природою та планетою. Людина не існує окремо.

Як війна вплинула на вашу роботу? З якими труднощами довелося зустрітися?

Війна зробила обнулення. Все звісно зупинилося на початку війни та не було навіть думок, що далі. Тільки зараз повертаюся до роботи. Створення — це єдине, що рятує та дає віру. Але точно це крута перевірка на міцність та особисті цінності.

Як український споживач реагує на ваші sustainable капсули?

Насамперед, людей приваблює дизайн та якість. Але коли вони дізнаються, як та з чого зроблений цей одяг — це працює тільки на плюс. Є клієнти, які замовляли пакувальні пакети, як аксесуар, їм понравився дизайн і ми почали робити паперові клатчі, з якими можна ходити як із сумкою. Також ми робили колаборацію з FAMILY production — це була лімітована серія пакувальної продукції з переробленого паперу. Тож багатьом людям важливо, щоб це було sustainable. 

Читайте також: Sustainability Talk: дизайнерка Паула Уларгі про sustainable цінності та «зелену» колекцію для LOEWE

Чим ви надихаєтесь при створенні колекцій?

Для мене неможливо пояснити звідки приходити натхнення, це все разом: місто, емоції, природа навколо, люди, все що мене оточує. Це все накопичується у середині. А потім у якийсь момент це все поєднується і спрацьовує. Сказати, що надихнула якась книга чи фільм чи природа — для мене це все спрощує.

Як ви вважаєте, чому так важко перейти на відповідальне споживання? І як можна змотивувати  людей до цього? 

Не думаю, що це важко. Можна просто почати робити щось у напрямку відповідального виробництва. Якщо мільёни будуть робити маленькі дії в цьому напрямку — це буде набагато краще, ніж 10 людей чи брендів робитимуть все на 100% досконало.

Чи змінилося ваше життя після переходу на «зелений бік»?

Дуже. З початку це було просте сортування мусора, потім я шукав, як замінити товари споживання на більш екологічні. Згодом з'явилися спеціальні черви, які тепер перетворюють органічні відходи на біогумус. Тільки після цього я став впроваджувати процеси стійкого виробництва у бренд. Це дуже цікавий процес, адже я постійно вигадую, як зробити так, щоб було менше шкоди та більше користі. Зараз із текстильних відходів, які залишаються вже після мого виробництва, почав робити подушки та підстилки для тварин у притулках.  

Якби вам випала можливість вирішити одну глобальну проблему, щоб це було?

Щоб кожен чоловік на планеті зрозумів, що головне це любов. Тоді ми всі б усвідомлювали наслідки наших дій та не було б ні загрязнення, ні воїв.