Gucci х Стенлі Кубрик: факти та міфі про режисера, які закодував у новій колекції бренд

Візуальними елементами нової кампанії Gucci, яка присвячена колекції «Exquisite», створеній у співпраці з adidas стали упізнавані сцени із культових фільмів Стенлі Кубріка.

«Кампанія «Exquisite» — це моя дань кінематографу та одному з найяскравіших маєстро Стенлі Кубріку. Режисер-філософ, який краще за інших випромінював магію того нерозривного вузла, через який кіно випромінює життя та звеличує його», – пояснив у прес-релізі креативний директор Алессандро Мікеле.

За свою 44-річну кар'єру Стенлі Кубрик зняв тринадцять повнометражних стрічок і не зняти ще чотири. Одержимий візуальною виразністю містик та символіст Кубрик перетворив свої фільми на історичну енциклопедію з художніх образів. У нього вальсують космічні кораблі під Штрауса, американські солдати маршують і хором наспівують пісеньку Міккі Мауса на тлі розгромленого міста, а сцена з «Космічна одіссея 2001 року», де герой вивчає «Правила користування туалетом у стані невагомості» не вирішує основних проблем людства, а лише змінює їхню форму. Тож поринемо у вигадані й сконструйовані Кубриком та художниками кіносвіти.

Вічне сяйво теорії змови

Стівен Спілберг, близький приятель Кубрика, розповідає, що одного разу о третій ночі під час роботи над сценарієм «Сяйва» Кубрик зателефонував Стівену Кінгу, чия книга лежить в основі екранізації, і запитавши: «Ти віриш у Бога?». «Так», - Відповів письменник. «Я так і думав», - сказав Кубрик і повісив трубку. Режисер прибрав зі сценарію майже всю містику і зробив «Сяйво» історією божевілля художника під час творчої кризи. В тім, конспірологи іншої думки про таке вільне трактування кінгівського роману.

За конспірологічною теорією, Кубрик у стрічці «Сяйво» зашифрував своє зізнання, що нібито зйомка висадки американців на Місяць у 1969 році є фейком, який він зрежесурував, вступивши в змову з урядом США. Й радять поважніше придивитися до ковру з готелю Overlook, на шестикутнику якого невипадково гратися вантажними машинками Денні, оскільки візерунок нагадує… стартовий майданчик космічного центру Кеннеді. Далі Денні підводиться, і ми помічаємо малюнок на його світрі – ракета Apollo-11. Мальчик прямує коридором до кімнати «237». У романі – до кімнати «217» – режисерська осічка? Конспірологи так не гадають. На їхнє переконання вся сцена є не чим іншим як метафорою запуску американської ракети на Місяць, відстань до якої від Землі становить – правильно, 237 тисяч миль.

Сам Кубрик ніколи не коментував цю теорію. Відеозвернення 99-го року, в якому режиссер нібито підтвердив, що висадка людини на Місяць – фікцію було визнано фікцією. Проте донька Кубрика Вівіан після смерті режисера висловилася про «місячний заговор» у Twitter: «Вибачте мене за грубість, але та «правда», на якій так наполягають ці шкідливі чудаки, що мій батько вступив у змову з урядом США і зняв висадку на Місяць, — сухвала, гротескна брехня».

«Важливо відчувати речі, а не промовляти їх словами.— запевняв Стенлі Кубрик.

Холодний покидьок

Щоб вибрати хлопчика на роль Дені у стрічці «Сяйво», Кубрик півроку передивлявся пробі п'яти тисяч дітей із двох американських штатів, і в результаті зупинився на п'яти кандидатах. Така колосальна робота не турбувала перфекціоніста Кубрика: він думав, що один до тисячі – відмінний результат. Кубрік не мав вихідних і вільної години. Він був вимогливий як до себе, так і до всіх на знімальному майданчику. Так в одній із сцен «Баррі Ліндона» оркестр мав грати фонову музыку. Усі інструменти, на яких грали музыканты, були артефактами XVIII сторіччя. За словами композитора, ідеально вийшло вже з іншого разу, враховуючи, що музика повинна була бути фоновою. Але Стенлі говорив: ви на третину секунди запізнилися – тож давайте ще раз. А потім ще раз і ще раз.

Кубрик ніколи не вибачався за свої диктаторські замашки та перфекціонізм. Кірк Дуглас, який зіграв Спартака, назвав режисера «холодним виродком». Макдауелл ще рік лікувався від нервного стресу, який заробив на зйомках «Механічного апельсину», у знаменитій сцені, коли його героя «лікують» за допомогою прикріпленого до очей спецапарату, йому пошкодили рогівку ока. Існує анекдот: коли під час зйомок солдатського епосу «Суцільнометалева оболонка» Кубрик запитав молодих виконавців, хто добровільно хоче «померти» на початку картини, майже вся знімальна група зголосилася. Та після смерті на добровольців, як з'ясувалося, чекала безрадісна перспектива – протягом трьох місяців лежати в багнюці й зображувати трупи.

У тім, у особистому житті Стенлі Кубрик був наймилішою людиною, люблячим чоловіком, батьком трьох дітей та пристрасним любителем домашніх тварин. Під час зйомок «Баррі Ліндона» він навіть написав своїм домочадцям п'ятнадцятисторінкову інструкцію з догляду за котами. А коли під час зйомок «Суцільнометалевої оболонки» знімальна група випадково вбила батьківщину кроликів, це так збентежило режисера, що він зупинив роботу на весь день.

Гімн жорстокості

Незважаючи на свою славу контрол-фріка, Кубрик цінував випадковість. Відомої пісні «Singing in the rain», що стала пізніше візитівкою «Механічного Апельсину», не було ані у книжці, ані у сценарії. На майданчику не складалося зі зйомкою сцени, де банда Алекса вдерлася в будинок до письменника, і режиссер запитав у актора Малкольма Макдауелла, чи вміє той танцювати. «Звичайно», — відповів Малкольм і почав, пританцьовувати й наспівувати, почерзі шпинаючи лежачого на підлозі письменника та його дружину, що виситиме на плечі в одного з бандитів. "I'm siii-nging in the rain" - удар, "just siii-nging in the rain" - ляпас, "what a glooo-rious feeling, I'm" - удар, "happy again". Кубрику ця ідея припала до смаку.

«Механічний Апельсин» розпалив критиків і вдохнув невідомих злодіїв на серію вбивств. Злочини відбувалися у Великій Британії на початку 70-х років, і пародували сцени насильства з стрічки, якими «апельсин» перенасичень. Кубрик почав отримувати загрози від невідомих, які обещали вдертися до його будинку і розправитися з ним і його батьківщиною у стилі банді з стрічки. Погрози налякали режисера, і він запретив показувати фільм у кінотеатрах Великої Британії (заборону було знято лише після смерті Кубрика 1999-го).

До речі, Кубрик зберігав усі листи, які отримував від глядачів. На кожному аркуші робив примітки: хвалебні маркував «FP», критичні – «FN». На випадок, якщо з ним щось трапиться, він вів спеціальне дос'є, де були зібрані всі листи, імена та адреси авторів агресивних авторів, воно призначалося для поліції.

Над прірвою із широко заплющеними очима

Парадокс у тому, що фільми Кубрика були відзначені вісьмома «Оскарами» та чотирнадцятьма номінаціями, та жодного разу – за режисур. Один із них – за найкращі візуальні ефекти у «Космічна одіссея 2001 року», де під музыку Штрауса вальсують космічні кораблі. Костюми для астронавтів вигадав та сконструював британський дизайнер Гарді Еміс, для якого робота в кіно була лише «халтурою» у перервах між основною діяльністю – протягом 40 років, з 1950 по 1990 рік, Еміс був головним модельєром спочатку принцес, а далі королеви Єліза.

«Космічна одіссея 2001 року» славиться не лише своєю шедевральністю, а й знову ж таки відображенням нездорового перфекціонізму Кубрика – робочий метраж картини перевищував фінальний екранний результат у 200 разів. Фільм «З широко заплющеними очима» увійшов до «Книги рекордів Гіннесса» як фільм, який знімали найдовше – 400 днів підряд, а акторам доводилося знову і знову перегравати сцени. Одну зі сцен із Крузом режиссер перезнімав 95 разів.

Звичайно, не конспірологами єдиними, та ж вони стверджують, що Кубрик надихнувся на зйомку секретної вечірки, мабуть, найвідомішого секретного балу минулого сторіччя, який влаштував нащадок династії Ротшильдів на честь наближення зимового сонцестояння, коли «темрява надає сил посвяченим». зібравши на ньому «обламки ілюмінатів». Гості у масках (які навіть не снилися Леді Гага, не вірите – запитайте у Гугла) мали пройти лабіринт з чорних стрічок, на них чекали дивні частування, також присутнім пропонували викликати Бафомета (чорного бога лицірів-тамплієрів), а у фіналі – приєднатися до масової оргії, у якій стати не мала значення.

Режисер помер через чотири дні після закінчення монтажу від серцевого нападу. Звісно, ​​у конспірологів на це своя думка: режисера відруїли. Хто? Члени таємної організації, до якої входять найзаможніші представники західної економічної, політичної та культурної еліти, чиї фігури вгадуються у героях балу.

Читайте також: ПРАВИЛА ЖИТТЯ ТЬЄРІ МЮГЛЕРА: ПІДПОРЯДКОВУВАТИ ТА ПІДПОРЯДКУВАТИСЯ