Small Talk: Катерина Горностай, режисерка "Стоп-Земля"

Повнометражний дебют Катерині Горностай «Стоп-Земля» вже вразив гостей та кінокритиків на Берліналі та Одеському міжнародному кінофестивалі. Картина вийде на екрани українських кінотеатрів 20 січня, наразі ми розпитали Катерину про секрет успіху фільму «Стоп-Земля» та діалог через кінематограф із сучасними підлітками.

Катю, «Стоп-Земля» підкорив не одне журі та глядачів. У чому секрет, адже, починаючи працювати над шкірним фільмом, режиссер робить усе можливе, щоб його фільм мав успіх?

Якщо режиссер робить авторське кіно — він навряд думає про секрети успіху. Він чи вона просто прагнуть зробити таке кіно, яке б самі хотіли подивитись. А вже ті, що фільм потім може мати успіх, це певний «побічний ефект», хоча звісно я злукавлю, якщо скажу що не думала про нашу прем'єру і про те, як саме фільм прийде до глядача Упевнена, що ті фільми, які робляться щиро, так, як хоче команда, як бачити режисер, вони й мають бути успішними. У всякому разі, у моєму світі це так. Але є великий індустрійний світ, який має свої інструменти «успішного кіно» і де фільм створюється холодно, із розрахунком, і воно теж стає успішним, але мені так не цікаво.

Чи хотіли ми, щоб фільм став відомим та потрапив до якогось фестивалю класу А? Звичайно хотіли. Але ми просто робили фільм, який нам подобається. І головна причина створювати кіно, щоб його побачивши глядач. Великі фестивалі — це певна легітимізація фільму, його побачитиме більше людей. Плюс, я сподіваюся, це допоможе робити кіно надалі.

Який фільм кожен студент-підліток просто повинен подивитись і чому?

Одного фільму недостатньо. Я за те, щоб у школах запровадили такий предмет як кінознавство. Або кінокритика. Або мистецтвознавство. В межах якого діти з певного віку будуть дивися щотижня на сталій основі. Щоб були кураторські розбори цих фільмів. Мені здається, що саме так виховується майбутнє покоління глядачів. Не лише глядачів, а й майбутніх творців.

Щоб ви хотіли донести до сучасних підлітків?

Зараз все так швидко змінюється, що часто саме підлітки є для нас більшими вчителями, ніж ми для них. Мені не хочеться говорити з підлітками з позиції «а давайте я вам розповім як жити», і фільм, який ми створили теж такий. Я сподіваюся, що фільм буде працювати як підтримка. Не тільки для підлітків, а для всіх нас. Бо нам також потрібна підтримка. Підтримка в тому, що ти не один у своїх переживаннях, в тому, що може бути не ок, навіть якщо ззовні все як ок.

Який твір мистецтва справив на вас найбільше вплив?

Потрясіння трапляються іноді раптово. Одного разу на фестивалі “Молодість” у добірці короткого метра я побачила простий фільм про розлучену пару, що діяти опіку над дитиною — дуже буденна історія, один день з життя їх доньки. Мене так сильно зачепивши цей фільм, що я не могла вийти із зали кінотеатру. Причина — він потрапивши у мій досвід, я дуже відчула героїв, бо розуміла їх. Тоді я подумала, що якщо хоч один чоловік у залі так собі почуватиметься після нашого фільму — значить це все не марно.

Серед переваг фільму – круті саундтреки. Яка пісня з вашої пам'яті є саундтреком до шкільного детства?

Це, звичайно, Metallica – Nothing Else Matters. Основний медляк усіх наших дискотек. На іншому місці Sting - Shape of my Heart.

Фото надала пресслужба

Читайте також: Артпроект «Діабет не вирок»