Шукаєте спосіб зосередитись або, навпаки, зняти стрес? Беріть олівець у руки та починайте дудлити радить Роман Щербаков.
Зміст:
Ззнаєте, що спільного у Альберта Ейнштейна та Генрі Форда, Стіва Джобса та Олександра Пушкіна? Всі вони, виявляється, були затятими дудлерами (від слова doodle – машинально креслити каракулі). Як з’ясувалося, малювання нісенітниці – не лише спосіб вбити час, а й розвинути в собі таланти, про які ми часто навіть не здогадуємось. У школі вчителі знижували мені оцінку заклад зошит, тому що я любив зображати на полях монстрів та голих жінок.
А ОСЬ АВТОР КНИГИ THE Бовдур Революція, АМЕРИКАНКА З ТЕХАСУ САННІ БРАУН, Вважає, що покарати за «каляки-маляки» ЦЕ ЗЛОЧИН.
Не перший рік вона бореться зі стереотипами виховання та проводить уроки, намагаючись навчити дорослих людей займатися дудлінгом.
Каракулі у блокноті у більшості людей помилково асоціюються з дитинством. «Припини бруднити папір, зосередься і будь серйозніше!» – У 90 відсотках випадків скаже вам бос, якщо побачить, що на нараді ви його не слухаєте, а захоплено виводите ручкою пелюстки ромашок. Санні вважає: проблема полягає в тому, що слово doodle історично не має жодного позитивного значення. У XVII столітті воно означало «простака». Через сто років трансформувалося у дієслово «жартувати», а в XIX столітті дудлом називали корумпованого політика. Ну а сьогодні doodling (дудлінг) набув смислових відтінків:
Браун стверджує, що через такі визначення люди просто не бачать різниці між дудлінгом і мастурбацією на робочому місці. Крім того, на них досі чинить шалений вплив головна філософська бомба кінця XIX століття – психоаналіз Зигмунда Фрейда, який вважав, що за спонтанними малюнками можна робити серйозні висновки про стан психіки людини. Тому люди бояться, що побачивши їхні каракулі, хтось сторонній загляне їм у душу.
2005 року під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі журналісти роздобули листок із дудлами Тоні Блера. Аналіз малюнків показав, що тодішній британський прем’єр – людина агресивна, роздратована і страждаюча манією величі. Щоправда, пізніше з’ясувалося, що малюнки належали… Біллу Гейтсу. Так чи інакше, Санні Браун закликає займатися дудлінгом абсолютно всіх, хто хоче позбутися стресу і змусити мозок думати креативно. Благо, для цього необов’язково народитись художником (професійні навички будуть швидше завадою). Все, що вам знадобиться – це блокнот, ручка та час, який треба кудись подіти.
Малювати ви можете, що душа забажає:
Головне – не концентруватися на малюнку, а робити його паралельно до якогось нудного заняття.
Допустимо, ви висите на телефоні в очікуванні, поки оператор call-центру візьме слухавку. Ваш мозок ось-ось вибухне від нудьги. Не варто знущатися з себе – займіться дудлінгом. Відкрийте блокнот і намалюйте перше, що спаде на думку: точку, лінію, геометричну фігуру або просту квіточку.
Потім почніть розвивати картинку – додайте тінь, зубчики, пелюстки. Прикрашайте базовий малюнок усілякими гачками, поступово розширюючи його площу, поки на листку не залишиться і сантиметра вільного місця. Ніколи не думайте про художню цінність своїх дудлів, адже їх малюють не для показу в Луврі, а виключно для себе як арт-терапію. Легко поєднуйте теми: припустимо, у вас вже є квіточка – тепер зробіть так, щоб вона виростала з голови восьминога, а сам восьминіг нехай буде волохатим, як ведмідь, і з хіпстерськими «фенечками» на щупальцях. Яка різниця, що це безглуздо? Головне, що вам так закортіло. Тим паче що
Санні Браун пропонує нове значення дієслова ДОДЛ – «СПОНТАННО МАЛЮВАТИ, ЩОБ ДОПОМОГТИ СЕБЕ КРАЩЕ ДУМАТИ».
Експерименти, які вона провела, довели, що дудлінг допомагає краще запам’ятовувати нову інформацію.
Не біда, якщо вирішивши зайнятися дудлінгом, ви зіткнулися з проблемою страху перед чистим листом. Є кілька популярних мотивів, які допоможуть вам почати малювати ще до того, як включиться власна фантазія: хитромудрі візерунки, гусячі пір’я, особи людей або своє ім’я. Для натхнення можете погортати книгу Zen Doodle Oodles of Doodles: Patterns Galore! – із дудлами від 48 авторів. Не менш популярними є квіти – ними, наприклад, щедро прикрашав свої рукописи англійський поет-романтик Джон Кітс. А ось американська поетеса Сільвія Плат ілюструвала щоденник дудл-монстрами – на полях її записів можна знайти малюнки хот-догу та зефіру, які вороже ганяються за маленькою дівчинкою (все-таки Фрейд знав, про що говорить, адже у 30 років Сільвія наклала на себе руки). ).
А Леонардо да Вінчі (так-так, і він теж!) і зовсім надудлив кілька здійснених пророцтв майбутнього (наприклад, в його паперах знайдені малюнки гідравлічного насоса і вертольота). Втім, не варто копіювати чужі дудли – краще малювати щось близьке саме вам. Це особливо важливо, якщо перед вами стоїть ціль не запам’ятати нову інформацію або придумати щось геніальне, а зняти стрес. Найкраще допоможе така техніка: намалюйте все, що вас бісить, пригнічує і дратує, після чого закреслюйте малюнок каракулями, а сам лист порвіть і викиньте. На іншому листі зобразіть дудл-образи, які роблять вас спокійними та щасливими – готову роботу повісьте у рамочку, щоб частіше заряджатися від неї позитивною енергією.
Якщо ви малюватимете дудли регулярно, то рано чи пізно так увійдете у смак, що вам захочеться чогось більшого. Це сталося з американцями Ріком Робертсом та Марією Томас. Якось Марія, як завжди, дудлила безглузді візерунки і раптом випробувала незвичайну легкість, свободу та спокій. Коли вона розповіла про свої відчуття Ріку, той відповів: «Та ти описуєш медитацію». Разом вони розробили цілу систему арт-терапії, яку понад 10 років тому вони запатентували під назвою Zentangle.
На відміну від ПРОСТОГО ДУДЛІНГУ ЗЕНТАНГЛИ вимагають МАКСИМАЛЬНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ та створюються за суворими правилами.
Їх не можна малювати на будь-якому клаптику паперу – за кордоном продаються спеціальні квадратні листи (зі стороною 89 мм), які називаються «плитками». В нас їх ніде не купиш, але можна без проблем вирізати самостійно. Краї квадратів потрібно закруглити – за легендою, зентангли стали такими після того, як Марія Томас випадково випрала разом із джинсами кілька своїх робіт.
Підготувавши листи та взявши чорну ручку, потрібно закритися в кімнаті, де вас ніхто не потурбує, та ввімкнути приємну музику. Три глибоких вдиху-видиху, і можна починати. Проведіть від руки квадратні межі поруч із краями листа. Усередині намалюйте «нитку» – вигнуту на ваш смак криву, яка ляже в основу майбутнього дизайну зентангла та стане напрямком для візерунка. “Нитка” повинна розділяти площу всередині квадрата на секції. Тепер починайте малювати вздовж «нитки» прості геометричні форми: лінію, крапку, кружок, закорючку, овал – у мистецтві створення зентангла їх називають «сплетіннями». Не можна прати вже намальовані лінії гумкою, адже, на відміну від дудлінгу, тут немає шляху назад. Процес малювання зентангла повинен відчуватися як щось церемоніальне – на кшталт високої японської каліграфії.
При цьому зентангл потрібно малювати швидко і за один раз, щоб він був максимально спонтанним. Ви самі зрозумієте, коли потрібно зупинитись. Фінальний зентангл не повинен викликати будь-які асоціації – це абстракція без верху та низу, без правої та лівої сторони. Якщо у вашому малюнку можна розглянути пташку або квіточку, зентангл зіпсований. Цікаво, що є більш ніж сотня канонічних зентанглів, створених сертифікованими майстрами. Тому почати освоювати дзенрісування можна з пошуку картинок в Інтернеті та спроб зробити копії.
То як же працює дудлінг на рівні фізіології? Каракулі в блокноті створюють “білий шум” для тих ділянок мозку, які заважають обмірковувати складне завдання. Вони – як фільтр, що дозволяє позбутися уявного лушпиння і працювати на повну силу.
Вчені Плімутського університету довели, ЩО ЯКЩО ДУДЛИТИ ПІД ЧАС телефонної розмови, лекції або наради, ТО ОБ `ЄМ ЗАСВОЄНОЇ ІНФОРМАЦІЇ БУДЕ НА 30% БІЛЬШ.
«Коли ви малюєте дудли, то вдаєтеся до розумової, творчої та фізичної діяльності, і все це впливає одночасно на безліч нейронних мереж. Так ми отримуємо потужну силу, що породжується завдяки образам», – каже Санні Браун, для якої малювання дудлів є синонімом слова «мислити», але лише візуальною мовою. Головне тут – не боятися, що у вас нічого не вийде. Адже ви навчилися читати і писати, а значить, зможете і дудлити!