Мистецький арсенал відкриває «Виставку про наші відчуття»

10 червня у Мистецькому арсеналі розпочнеться новий проєкт з назвою «Виставка про наші відчуття». 

«Відрефлексувати все, що з нами відбувається під час війни, поки неможливо і, певно, ще зарано. Але ми все одно знову й знову — в думках і розмовах — повертаємося до цього досвіду. Як ми тепер розуміємо мистецтво? Як його відчуваємо? Чи прочитуємо класичні сюжети, що донедавна здавалися безнадійно тривіальними, як аналогії пережитого? Чи шукаємо метафор, аби описати свій досвід?
Війна змінила наші плани і змусила сфокусуватися на новому досвіді, шукаючи мистецькі відповідники власних відчуттів. Амбівалентність наших емоцій і думок — саме це ми намагаємося сказати цією виставкою», — зазначають у Мистецькому арсеналі.

В пресрелізі до виставки зокрема зазначено:

У цих залах мала бути зовсім інша експозиція, інші твори, інакші концептуальні запитання. Війна змінила наші плани і змусила сфокусуватися на новому досвіді, шукаючи мистецькі відповідники власних відчуттів. Амбівалентність наших емоцій і думок — саме про це ми намагаємося сказати цією експозицією. Красне мистецтво — наче екран, за яким мерехтять наші страх і біль. І навіть сам термін «красне мистецтво» — це щось на межі професійного жаргону й ностальгії за спокійними часами. Нам ідеться про багатошаровість, неостаточність і невизначеність того, що ми проживаємо в ці дні. Про численні відмінності між глибиною і поверхнею нашого міста, коли ідилічна краса квітучих каштанів не означає безхмарність. Але ні біль, ні шок не вичерпують нашого життя. Тут теж є надія, впертість, відданість, любов. Усе ще є і прекрасне, і є майбутнє. Те, що здавалося тривіальним, у ці дні набуває автентичного, глибокого звучання.

Назагал це доволі сумбурний проєкт, що виник із розмов і суперечок усередині команди Мистецького арсеналу, адже відрефлексувати все, що кожний із нас пережив за перші місяці війни, поки неможливо і, певно, ще зарано. Але ми все одно знову й знову — в думках і розмовах — повертаємося до цього досвіду. Як ми тепер розуміємо мистецтво? Як його відчуваємо? Буквально і спрощено — як і стосунки в часи війни, коли прості речі виявляються важливими? Чи прочитуємо класичні сюжети, що донедавна здавалися безнадійно тривіальними, як аналогії пережитого? Чи шукаємо метафор, аби описати свій досвід?

Нам здається, що після погрому музею в селі Іванків персонажів Марії Примаченко вже ніхто не вважатиме кумедними. Моторошний досвід вигнанця Юрія Соловія, який після Другої світової війни перебував у DP-таборах Європи під постійною загрозою репатріації до СРСР, резонує із жахіттями фільтрацій і депортації на окупованих росіянами територіях. Натомість кольорові ярмаркові сюжети Юрія Коваленка якнайкраще передають настрої його рідної Одеси, де відчайдухи засмагають на замінованих пляжах, бо ж біль і шок аж ніяк не вичерпують нашого життя. Ми обов’язково розширимо свій дружній простір, і тому, згідно з назвою експонованого на виставці полотна, ремонт — це стан душі. Мабуть, на роки. І це наш новий досвід, який ще належить відрефлексувати і візуалізувати через нові практики. У майбутньому, котре мусить настати.

В експозиції представлено роботи з колекції Мистецького арсеналу. Частина цього проєкту — проговорення персонального досвіду команди Мистецького арсеналу, яке ми зафіксували у форматі відео. Ці відео стануть частиною виставки.

Читайте також: “ЗАХОПЛЕНИЙ БУДИНОК»: ПІСЛЯ УСПІХУ В БЕРЛІНІ ВИСТАВКУ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА ПРО ВІЙНУ ПОКАЖУТЬ В РИМІ