Танці з вогнем: бойове мистецтво капоейра

Йога, пробіжки, пілатес, тренажери… Все набридло? Якщо душа вимагає відкриття нових горизонтів, а тіло гарного навантаження, настав час освоювати бразильське бойове мистецтво капоейра! Чи жіноча ця справа, з’ясовувала Олена Сатарова.

Капоейра завжди стояла у списку моїх планів між пунктами «стрибнути з парашутом» та «піднятися на вершину світу». Я знала про цей вид бойового мистецтва одне: там усі суцільно акробати – на руках ходять частіше, ніж на ногах, і через голову стрибають навіть без розбіжності. Загалом, зробити крок у прірву з парашутом – дрібниці в порівнянні з першим кроком на занятті по капоейрі.

До першого класу

Я обрала для занять клуб Рабу ді Аррайя Капоейра (Rabo de Arraia Capoeira), який з’явився в Україні в 2007 році, просто тому, що підходив розклад. Фітнес-клуби я відкинула одразу – із серйозним нирком у культуру бою вони ніколи не асоціювалися. Розшукуючи вхід у дитячий ліцей, у спортивному залі якого мало відбутися заняття, я натрапила на групу веселих молодих хлопців.

“Так, все правильно, тобі сюди!” – озвалися вони і відразу почали розучувати зі мною особливе капоеристське вітання. Виявляється, цим вітанням потрібно обмінюватися з кожним при зустрічі, що досить весело з огляду на кількість учасників – у групі займається щонайменше 20 осіб. Ритуал, до речі, швидко зняв напругу.

Тренером виявився високий підсмажений хлопець із шаленим вогником в очах. Він одразу ж попередив усіх новачків, що їм нема чого боятися. Поки їх підпустять до роду – кола людей, усередині якого двоє ведуть бій, – пройде чимало часу. Та й взагалі, поки що йде навчання, бої ведуться умовно: супротивники лише позначають удари, а не завдають їх. «Ця техніка потребує ювелірної майстерності. Ви не повинні віддаватися у владу інерції: будь-якої секунди кожен свій удар ви повинні зуміти зупинити», – пояснив тренер Андрій і почав крутити п’ять повільних сальто назад – чи ілюструючи свою думку, чи просто тому, що може. А контролювати своє тіло, як я зрозуміла, справді дуже складно. Капоейра побудована на інерції: ритми барабанів і базові танцювальні кроки (жинга) покликані розігнати вас настільки, щоб будь-який удар проводився як би сам собою. Закинув ногу в танці вище – і оп! Противник повалений! Як не піддаватися на прийоми амплітуди, володіти своїм тілом у будь-яких умовах – перше, чому навчають новачків.

Право на свободу

Капоейра виникла у Бразилії серед чорношкірих рабів, яких португальці звозили з інших колоній: Анголи, Мозамбіку, Гвінеї, Конго. Готуючись до втечі, раби не могли відкрито тренуватися, тому влаштовували такі собі «танцювальні сходки» біля вогнища, де відпрацьовували прийоми прямо на очах у наглядачів. До речі, у капоейрі практично не задіяні руки (тільки підтримки рівноваги) – це оскільки у рабів руки завжди були пов’язані.

Згодом капоейра стала національним бразильським мистецтвом, символом свободи та сили духу. Мені пощастило потрапити на триденний майстер-клас засновника школи містре Балу з Бразилії, який повідав, що в його країні, якщо ти не володієш капоейрою, то не можеш вважатися чоловіком.

слабка стать

Виникає справедливе питання: а чи потрібне взагалі все це добро дівчаткам? Стрибки, бої, три шари мозолів на ногах? (Тренуватися треба босоніж, тому спочатку підошви будуть стоптани до крові.) Тут саме час згадати, що капоейра – це не просто бойове мистецтво, а ціла культурна традиція, побудована на музиці і виросла з танцю. Якщо виконувати базові рухи капоейри наодинці, то буде схоже, що ви просто танцюєте складну акробатичну зв’язку. Розтяжка, сила м’язів, координація – все це розвинеться з космічною швидкістю як щось зрозуміле. Якщо качати прес у фітнес-залі здається вам пекельним борошном, то це сприймається як відпочинок. А все тому, що капоейра перенасичена різними елементами: за півтори години ви вчитеся і крутити колеса, і робити стійки на руках, і виконувати махові удари (які в жіночому виконанні нагадують балетні па). Причому досвідчений тренер вміє якось так усе пояснити, що страх перед падінням чи травмою йде геть-чисто. Це кажу вам я – людина, яка в дитинстві впала з турніка якраз на тім’ячко і до смерті боялася будь-яких вправ у позиції «вниз головою».

Бонус від занять – це практика побудови невербальних взаємин із будь-яким партнером. Більшість вправ виконуються в парах (дівчат і хлопчиків у групах завжди приблизно порівну): доводиться постійно тримати щільний візуальний та й тілесний контакт. Особливо мені сподобалася вправа, де потрібно брати партнера під діжку, а потім намагатися повалити його за допомогою грудної клітки. Може тому, що моїм візаві виявився кароокий брюнет атлетичної статури.

Маестро, музику!

Тут є своя градація майстерності – від новачка (білий пояс, який видається кожному) до майстра (червоний пояс для богів). Так ось, щоб стати майстром, мало просто круто рубатись у колі. Кожен етап підвищення кваліфікації передбачає, що учень розучує нові ритми на національних інструментах: берімбау (натягнуту цибулю зі стрілою), пандейру (бубон), атабаку (барабан), агого (дзвіночок), річку-ріку (дерев’яна тріскачка). Крім того, усі учні буквально з першого заняття розучують слова пісень.

За традицією роду має починатися лише під звуки такого «оркестру капоейри» та долоньї – сольної пісні ведучого, а всі учасники кола хлопками мають вторити ритмам барабанів. Загалом виходить якийсь напівспіритичний танець духу, який очищує голову від будь-яких сторонніх думок і справді концентрує на горезвісному «тут і зараз». Я помітила, що з яким би настроєм не йшла на заняття, на виході завжди те саме – весело бубню пісні собі під ніс. Коли випиваю, до речі, теж починаю голосити бразильською.

Спосіб життя

Стережіться: капоейра затягує! Якщо від занять ви хочете просто підтягнутого тіла та гарного настрою, будь ласка, місяці три та достатньо! Але велика ймовірність, що сама культура «танцю за свободу» поглине вас настільки, що ви станете постійним учасником змагань, багатоденних майстер-класів та вилазок на природу. Як би там не було, одне станеться точно – тисячі блоків і затискачів тіла підуть, а замість них з’являться впевненість у собі та витривалість у будь-якій життєвій ситуації.

Повʼязані теми:

бойові мистецтвафітнескапоейра

Marie Claire

Всі статті автора

Поділись: