Чому варто подивитися «Дракулу» від творців «Шерлока»

Історія, написана Бремом Стокером, в умілих руках Марка Гетісса та Стівена Моффата заграла новими фарбами. 

Якраз після новорічних свят на екрани вийшов міні-серіал «Дракула», частково заснований на однойменному романі Брема Стокера, але здебільшого, звичайно, перекроєний на сучасний лад. Здається, що це не ідеальна компанія для постсвяткового періоду, але, повірте, Дракулі є чим здивувати.

Розповідаємо чому варто почати свій серіальний рік саме з «Дракули» і чим примітно нове бачення вампірів на екрані.

Читайте також: 15 найкращих серіалів 2019 року 

За справу беруться профі

За створення “Дракули” взялися досвідчені ділки – Марк Гетісс і Стівен Моффат. Дует уже неодноразово показував глядачам свої вміння, варто хоча б згадати «Доктора Хто» або «Шерлока» з Камбербетчем. 

Але поки останній проект стоїть на паузі і ми котрий рік безуспішно чекаємо на повернення Шерлока і доктора Ватсона, Гетіс і Моффат підписали новий контракт. На щастя, він виявився більш ніж успішним і звинувачувати їх у витраті часу не доведеться. 

Читайте також: 6 серіалів, які замінять похід до психолога

Новий погляд на Дракулу

Все починається в 1897 році, коли до замку до графи Дракули до Трансільванії приїжджає адвокат Джонатан Харкер, щоб зустрітися зі своїм клієнтом. Незабаром граф планує поїхати до Лондона, а для цього йому варто навчити англійську, і Харкер виконує, хоч і проти своєї волі, роль провідника з британської культури.

Водночас адвокат намагається розгадати таємницю коридорів замку Дракули і знаходить дивні знаки, поступово сам втрачаючи життєві соки. Звичайно, якщо їдеш у лігво найдавнішого зла, варто бути обережнішим, але повернути час назад у Джонатана Харкера, як би йому цього не хотілося, ніяк не вийде. 

Далі глядач потрапляє то до одного тимчасового відрізку, то до другого, то до третього, але центральним героєм, навіть якщо його немає в кадрі, завжди залишається Дракула. 

Читайте також: Скільки голлівудські актори одержують за зйомки в серіалах?

Кровожерливий монстр без душі

Для ролі Дракули обрали актора Класу Банга, який не настільки широко відомий у Голлівуді, щоб його ім’я встигло стати загальним. Але визначні моменти в його кар’єрі є. Фільм «Квадрат» за його участю номінувався на «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою, отримав «Золоту пальмову гілку» на кінофестивалі Канна, а гру Класу відзначила Європейська кіноакадемія і назвала його найкращим актором.

52-річний Клас Банг у ролі Дракули вийшов нестандартним вампіром. Це далеко не Едвард Каллен із «Сутінків» і не Деймон із «Щоденників вампіра». Нове бачення відрізняється тим, що Дракулу не намагалися зробити людяним, закохувати в когось і прив’язувати до людей. Монстр завжди залишався монстром, не змінюючи своєї природи. 

Так, моментами привабливість Класу Банга гратиме з глядачем злий жарт і вампір, який щойно когось убив, а тепер намагається зрозуміти, що таке планшет і підключитися до Wi-Fi, викликатиме усмішку на обличчі. Але все-таки лише моментами.

Жахи та секс

Якщо на початку «Дракула» здається переконливим жахом (повірте, сцени з мерцями або перетворення з вовка на людину виглядає дуже переконливо), то наприкінці різкий тимчасовий стрибок і подальші пригоди Дракули виглядають злегка вирваними з контексту. Сцени в готичному замку, подорож на кораблі та танці у клубі не прикрашені плавним переходом.    

Хоч із Дракули не робили секс-ідола, знайшлося місце і гомоеротичному підтексту. Правда, цей момент можна легко упустити, якщо при перегляді розмірених перших серій злегка відволіктися. 

Дракулу Гетісс і Моффат не намагалися зробити хорошим, перевести на світлий бік і в цьому незаперечний плюс нового прочитання всім відомої історії про кроповопійце. Лихо обходяться шоураннери і з тими фактами про вампірів, які то тут, то там просочуються в маскультуру через інші фільми та серіали. 

Багато хто звинувачує Гетісса і Моффата в невмінні закінчувати свої проекти, так славно їх починаючи, тому фінал «Дракули», який абсолютно не натякає на продовження, змусить або захоплено усміхатися, або в такт фінальній музиці моргати очима в повному здивуванні. Але навіть якщо ви будете в другій категорії, це не означає, що вам не сподобається, все-таки Гетісс та Моффат уміють прив’язувати до своїх героїв.