Мода
#bookshelfy: Ольга Діброва, співачка
Поділись:
Нещодавно Ольга Діброва представила свій новий електронний проект – Ready in LED. Якщо ж говорити про книжкові уподобання артистки, Ольга залишається вірною друкованому формату. Marie Claire вона показала книжкову полицю і розповіла більше про улюблених авторів та виданнях.
Сказати, що я дуже закохана в читання, було б лукавством. Все-таки моє серце з раннього дитинства належить музиці. Та й чого гріха таїти? Як і більшість людей у світі, я волію споживати інформацію у форматі відео та постів. Але тим цінніші моменти, коли ти можеш нарешті забути про всі справи та завдання, чати та конференції, і на кілька годин провалитися в таємничий світ букв.
Із чим можна порівняти читання книг? Гарний та претензійний варіант відповіді на це питання – з наркотиком. Але не в моєму випадку. Вірю, що в деяких людей тривала пауза в читанні може викликати ламку. Що ж, я не з таких. Я можу цілком прожити без книг. Для мене необхідність читати – це, швидше, необхідність спілкування. Правильно кажуть, що треба оточувати себе людьми розумнішими, ніж ти сам. Я і в житті дотримуюсь цього правила. А книги для мене – ще один спосіб розширити коло приємних співрозмовників. Можливо, тому мені більше подобається література у жанрах мемуаристики та нон-фікшн.
Книжка, яка перевернула життя. “Наодинці з собою. Роздуми» Марк Аврелій. Спасибі йому за те, що навчив мене розмірковувати наодинці із собою. А жартую я зараз чи ні – нехай лишиться загадкою. Важливе інше. Якимось незбагненним чином щоденники цього римського імператора, написані майже 20 століть тому, ставлять морально-етичні питання, щонайменше актуальні й сьогодні. Дивуєшся, як мало ми всі досягли з погляду духовного та особистісного розвитку за стільки століть. При всьому нашому технічному прогресі. І при тому, що написано вже тисячі книг із саморозвитку.
Чим мені подобається ця збірка афористичних думок, так це тим, що Марк Аврелій у ньому, на відміну від багатьох сучасних авторів, не лише дає поради та розповідає, як треба жити. Але й сам задається питаннями, сумнівається і намагається переконати себе в правильності обраного шляху. Не кажучи вже про те, що багато його життєвих принципів мені дуже близькі – стоїчне прийняття долі, прагнення не піддаватися ненависті та гніву, а також перевагу власного життя засудженню інших.
Книга-«старожила» на полиці. «Хасієнда. Як не варто керувати клубом» Пітер Хук. Я обожнюю історії про те, як в одному конкретному місці, зусиллями невеликої групи однодумців за відносно короткий період часу раптом творяться цілі культурні пласти, явища, сцени та жанри. Ця книга спогадів басиста гурту Joy Division та одного із співвласників легендарного манчестерського клубу Hacienda – саме про це. Must read для всіх любителів ейсід-хаусу та танцювальної електронної музики в цілому.
Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТИ: ІРИНА ДЖУС (DZHUS), ДИЗАЙНЕРКА
Книга «для дорослих», яка була найулюбленішою у дитинстві. «Місяць та гріш» Сомерсет Моем. У дитинстві мене цікавили класичні любовні романи. Всі ці болючі пристрасті, придворні інтриги, дуелі та отруєні листи – для мене в цьому завжди було надто багато драми. А ось історія людини, яка пожертвувала всім – роботою, будинком, становищем у суспільстві, сім’єю – заради мистецтва, заворожувала мене набагато більше. Вже пізніше, у дорослому віці я дізналася, що зразком головного героя став справжній художник Поль Гоген. І переглянула усі його картини.
Найдивніша книга на полиці. «Вигукується лот 49″ Томас Пінчон. Про Томаса Пінчона я дізналася завдяки екранізації його роману «Вроджена вада» від режисера Пола Томаса Андерсона. Цей фільм – суцільний потік свідомості та незвичайних образів, у якому майже неможливо щось розібрати. Але як я дізналася пізніше, у книгах Пінчона зрозуміло ще менше. Це якийсь нескінченний набір посилань, загадок, алюзій, які нікуди не ведуть. Читання на любителя.
Книга, яку ви прочитали вже 10 разів і не факт, що ще 10 разів не прочитаєте. «Нестерпна легкість буття” Мілан Кундер. Назва цього роману, напевно, чули всі. Але для багатьох це лише мем, що незрозуміло звідки взявся, або крилатий вираз. А для мене – один із найулюбленіших романів наймудрішого чеського письменника, його магнум опус. Не можу сказати, що прочитала його 10 разів, це таки надто багато. Але це саме та книга, яку мені хочеться перечитувати. Там така щільна концентрація думок, що за раз усвідомити всю глибину цього твору просто нереально.
Книга для читача за виклику. (У фільмі «Чита» актриса Міу-Міу грає «читку на виклик». Якби у вас була можливість скористатися схожою послугою. Кого б ви викликали і що попросили почитати?) «Нескінченний жарт» Девід Фостер Уоллес. Про цей роман я дуже чула. Здається, останні пару років всі тільки й говорять про нього і «Щегле» Донни Тартт. Але якщо «Щегол» я ще хоча б теоретично можу подужати сама, то «Нескінченний жарт» навряд чи. А хочеться все-таки розуміти, що ж такого неймовірного написав цей американський письменник-затворник із трагічною долею, що робить його чи не найкультовішим автором сучасності.
Книга, яку ви хотіли б додати на полицю. «Народження трагедії з духу музики» Фрідріх Ніцше. Правду кажучи, мені просто подобається пафос цієї назви і сама фантазія про те, що я читаю естетичні трактакти Ніцше.посміхається). Але іншої частини мене було б цікаво краще розібратися з ідеями цього філософа та його концепцією аполлонічного та діонісійського початків. Тим більше, що, як мені здається, в мені живуть і процвітають обидва ці початки.
Фото надала Ольга Діброва
Читайте також: ЧОЛОВІК ГОВОРИТИ: СЕРЖ СМОЛІН, ДИЗАЙНЕР
Поділись:
Також читайте
