“Славетний Франко, виявляється був не один”: дивовижно щире інтерв’ю В’ячеслава Довженка — головного актора нового українського байопіку

Вітчизняна історія з інтимними думками та складними переоцінками. 8 лютого у всіх кінотеатрах країни вийшов масштабний байопік «Інший Франко», присвячений видатному Петру Франку — сину Великого Каменяра. Український кінематограф дивує своїм перманентним розвитком, новими масштабними картинами та справжніми професіоналами своєї справи. 
На прорізі новин ми взяли інтерв‘ю у головного героя фільму «Інший Франко» - актора театру і кіно, В‘ячеслава Довженка. 
В‘ячеслав розділив з нами свої погляди на кіно, роль, поділився висновками та переоцінкою життя після знятої кінострічки.
Чи знали ви про Петра Франка до того моменту, поки не отримали пропозицію, щодо цієї ролі?
Про Петра Франка я знав, але досить поверхнево. Я знав про нього, що він засновник Пласта і я знав про авіацію, але я мало знаю про те, що він науковець про те, що він письменник, про те, що він взагалі видатний науковець.
Більше на устах у всіх Іван Франко, а Петро в даному випадку поставав перед нами, як персонаж абсолютно невідомий, героем про якого українцям треба знати більше. 
Звісно, про нього було бажання розповісти наступному поколінні і тому поколінню, як я, які мало про нього знали питання. Але, як це зробити, якою формулою подати у художній стрічці?
І треба було зацікавити людей персонажем, тому в нас пішла така прискіплива робота.
 Ми вирішили максимально проявити його, як людину, показати який він батько, який він друг, який він товариш, чоловік. 
І саме завдяки цьому мені здається, це і буде причина того, що люди дізнаються про нього та хоча б відкриють Вікіпедію, після перегляду стрічки
Ми знаємо, що ви готувалися для цієї ролі та навіть спілкувалися з родичами Петра Франка. Як це було? 
Так, у мене була зустріч з родичами, я мав честь бути запрошеним на відкриття пам'ятника Петру Франку і там була зустріч з родичами Франка. Кумедність в тому, що вони ще не бачили тоді стрічку, хоча вона вже була відзнята, але в спілкуванні в мене там підвели познайомили з його онуком та представили як виконавця головної ролі. І ми з ними багато спілкувалися - на політичні і на життєві теми.
І наприкінці, він мені сказав: “Знаєте, я б вам напевно довірив грати свого прапрадіда, напевно, таким я його собі і уявляв”, - (посміхається), - прім. ред.  Тому, якщо я у родичів викликав довіру, то сподіваюся, ще й у глядача. У нас цей акт довіри відбудеться.
 
Коли ви вивчали долю Петра Франка та готувалися для ролі, то що вас більше за всього здивувало у персонажі?
Петро Франко був, по суті, одним з тих, хто будував українську ідентичність та державу, але він був вимушений піти на компроміс з радянською владою і деякий час навіть був успішним у цій системі. Тому для мене виникло питання: чому людина пішла на такий компроміс?  Він був досить вольовий чоловік, він безпосередньо воював проти шляхти, а потім раптом відбулася історія, де він потрапив в Радянський Союз на Харківщину і йому пропонували навіть громадянство СРСР, але він відмовився від повернувся до Львову. Тому що, попавши в абсолютно авторитарний режим, страшний, тільки напевно хворий хворій людині захочеться там лишитися. Але, що відбулося такого, бо він читав Акт злуки у 1918 році, я особисто слухав його голос, коли він його проголошує.Тобто щось змусило його піти на цей компроміс з Росією, варварською владою, яку він вже бачив. Він бачив Голодомор і страшні історії, які відбувалися в той час. І це для мене викликало багато питань.
Але у 1939 році, коли СРСР анексував Західну Україну він став депутатом місцевої ради, але це його не врятувало від загибелі - (Петро Франко загинув у 1941 році при загадкових обставинах під час арешту та конваювання на Схід,)- прім. ред. 
Оцей компроміс напевно, був зроблений саме завдяки, тому що він абсолютно точно відповідав за те, що він хоче. Він намагався зробити краще для людей.і краще для своєї родини. Ну так мені принаймні здається.
 
Вам не здається, що те, що було в ті роки, ну дуже схоже на те, що відбувається зараз? 
Те, що ми маємо на сьогоднішній день - це те, що ми мали в півсторіччя тому. По суті, це ми маємо наслідки столітньої окупації, тому що російська імперія століттями знищувала культуру, і нас не відпускала, вкрала історію, забороняла мову. І все це що ми на сьогоднішній день особливо сьогодні маємо -  ця повномасштабна війну.. це все наслідки цієї окупації, на жаль.
Чим ваш персонаж у стрічці відрізняється від реальної людини - Петра Франка?
Достеменно якою постаттю був Петро Франко в плані людини нам та вже нікому не відомо. Питання в іншому, - в художній стрічці нам треба зробити крок до.певної фантазії, актора і творців, щоб створити цю постать через людські стосунки через взаємовідносини. Тому в даній стрічці мені було це важливо.
 Люблячи без безумовно цього персонажа, тому що ти його створюєш як ну певно свою дитину то треба було ткати цю палітру взаємовідношень з дружиною, з дочками..Через це мені здається, ми спробуємо спроектувати, яка це була постать. Ну, якщо ви мене зрозуміли зараз.
Ви багато знімали на натурі. Ви навіть використовували моделі техніки, на яких працював Петро Франко. Як вам цей досвід? 
Кіно це - ілюзія, то ж ми певним певною мірою її створюємо. Звісно, що глядач всього цього, не помітить тебе павільйон, а де не павільйон, де натурне зйомка, а де львівські вулички, а де не львівські вулички? Тобто це все ретельно приховуються, тому що це є як би бо механізм кіноіндустрії.

 Але тут головне повірити в це, тому коли ти знаходишся в моделі, скажімо так, купейного вагону то ти маєш, безумовно вірити, що ти знаходиться зараз саме в купейному вагоні, що він зараз мичить на повні швидкості. І я сподіваюсь, що глядачі цього не помітять.
Стрічка була знята ще у 2019 му році, та повинна була вийти ще у 2022 році і ось ви дізналися у грудні минулого року, що буде реліз? Які були ваші емоції?
Ну ви знаєте, я в цьому плані не буду таким оптимістом я. В цьому плані я відчуваю відчай певний. На сьогоднішній день є стрічка “Інший Франко”, яка от тільки зараз виходить. Є стрічка “Будинок слова”, яка точно знята ну практично в один час з “Іншим Франком”. Чому ми так довго випускаємо своє українське кіно? Чому ми так довго його намагаємось показати? Воно давно вже змонтовано, вона поїздило по фестивалям, за великим рахунком, цей прокат можна було давно зробити і глядачі пишуть, що вони так довго чекали цього, то чого ж, чого ж досі цього не відбувалося? Ну слава богу, що нарешті ми дожили до того, що ми розкажемо історію Петра Франка. 
Що ви хочете, щоб глядачі зрозуміли та відчули після перегляду?  
В мене одне бажання, щоб глядач разом з нашим персонажем пережив певні життєві емоції і катарсис. Тому я буду щасливий, якщо хоч якась людина зайде в Вікіпедію і  подивиться, хто ж такий цей Петро Франко?
Як ви думаєте, вихід стрічки зможе поновити історичну справедливість та повернути ім'я Петра Франка до сторінок історії? 
На жаль, зараз ми маємо справу з абсолютно невідомими героєм, тобто він відомий у вузьких колах, але не загалом. Наш східний сусід настільки ретельно приховував нашу історію, що сьогоднішній день ми не знаємо могил наших героїв по суті. Ми не знаємо де похований Мазепа, і ми не знаємо, де Петро Франко похований. 
Тобто це ціленаправлено знищена історія і тому наша стрічка повинна популяризувати цю тему. Мені хочеться вірити, що це відбудеться, Але ми мали б розглядати сховані сторінки історії набагато раніше. На жаль, ми трошечки пасем задніх і робимо тільки зараз це. Але слава богу, що робимо.
Шкода, що на сьогоднішній день ми досі не маємо хорошого документального кіно про Петра Івановича, тому що ну він заслуговує цього, але, на жаль, коли ми готувалися до картини, я не знайшов жодної хорошої документальної картини про нього, а вона вже мала б давним давно бути.
 
Як змінилося ваше життя та кар'єра за ці два роки? 
 Скажімо, так, кар'єра не змінилася, просто ми стали менше знімати кіно, тому що, на жаль, зараз така ситуація. Але театри працюють повноцінно і великий попит у глядача, зараз повні зали. А от що стосується життя? То я абсолютно точно можу сказати, що змінилось не саме життя. Змінилося ставлення до життя, тому що ти.після 2022 року. абсолютно точно можеш собі сказати, що ти перестав планувати на завтра, що небудь, бо це абсолютно абсурд.. Взагалі я став більше цінувати близьких і приділяти їм більше уваги. Я точно розумію, що не можна жодного дня не прожити не сказав, своїм близьким, що ти їх любиш те, що ти їх цінуєш обов'язково.
Тому що завтра може не наступити, ось це така банальна формула змушуєте переоцінити ставлення до життя. 
Фільм виходить за підтримки Міністерства Культури України та Львівського національного музею Івана Франка, широко відомого як «Дім Франка».
Автор: Хелемендик Катерина
Читайте також: SMALL TALK: ОЛЕСЬ ЖУРАВЧАК, ДИРЕКТОР-РОЗПОРЯДНИК НАОНІ ОРКЕСТРА ПРО КІНО ТА МУЗИКУ В ФІЛЬМАХ