Мода
Підсумки кінофестивального 2018 року
Поділись:
FreeSentsov, «Донбас», боротьба за гендерну рівність: яким був кінофестивальний 2018 рік.
У 2018 році в кіноіндустрії відбулася низка значущих подій, які так чи інакше вплинули на суспільство загалом. Про зміни у світі фестивального кіно та про найголовніші його події у році, що минає, спеціально для Marie Claire розповіла генеральний продюсер Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич.
Юлія Сінькевич – генеральний продюсер Одеського міжнародного кінофестивалю
Зміна директорів фестивалів
Два роки Берлінський кінофестиваль тримав інтригу, хто ж очолюватиме кіноогляд після того, як закінчиться контракт із Дітером Коссліком, який обіймав посаду директора 16 років. У листопаді 2017 року 79 провідних німецьких режисерів, серед яких Марен Аде, Крістіана Петцольд, Фатіх Акін, опублікували відкритий лист, у якому говорили про системну кризу Берлінале та вимагали зміну концепції та керівництва фестивалю. Керівництво звинувачували в тому, що фестиваль втратив своє художнє значення, наголошуючи на соціально-політичному аспекті. Залишалися неясними критерії відбору фільмів до програм, фестиваль ігнорував нові тренди та тенденції.
Працівники кіноіндустрії були почуті, і на зміну Дітеру Коссліку прийдуть одразу двоє людей. Художнім керівником стане Карло Шатріан, який з 2013 року очолює кінофестиваль у Локарно, а виконавчим директором – Маріетт Ріссенбік, яка керує компанією German Films. Шатріан і Ріссенбік розпочнуть виконання обов’язків з 2019 року. Відповідно, у Локарно також нове призначення. Директором стала Лілі Хінстін.
Читайте також: Найкращі документальні фільми 2018 року
Кадр із фільму «Донбас»
Тріумф українських фільмів
Україну в Каннах представляли одразу дві роботи та обидві були відзначені нагородами. Головною прем’єрою була трагікомедія Сергія Лозниці «Донбас», знята у копродукції Німеччини, України, Нідерландів, Франції та Румунії. Це картина, яка вивертає війну на сході України навиворіт, показуючи дикість того, що відбувається. Фільм був показаний у рамках другої за важливістю конкурсної програми фестивалю «Особливий погляд» та удостоївся призу за найкращу режисуру.
Друга картина – «Жінка на війні» спільного виробництва України, Франції та Ісландії. У «Тижні критики» фільм відзначили за музичне оформлення.
2018 рік для українського кіно став справді міжнародним. Вийшло кілька копродукційних фільмів, безліч картин було показано на великих фестивалях та вибороли нагороди. Наприклад, прем’єра фільму Марисі Нікітюк «Коли падають дерева» відбулася у Берліні у секції «Панорама». Ця ж картина «поїхала» на кінофестиваль у Гоа, де була відзначена виконавиця головної ролі Анастасія Пустовіт як найкраща акторка. Головну нагороду за найкращий фільм забрав «Донбас», а «Вулкан» Романа Бондарчука, який також був показаний у Карлових Варах, виборов спеціальний приз журі паралельної конкурсної програми режисерських дебютів. Документальне кіно не відставало. На Канадському міжнародному фестивалі документального кіно Hot Docs показали фільми «Папа – мамин брат» та «Ленінопад».
Читайте також: Номінанти на «Золотий глобус»: список найкращих фільмів 2019 року
Акція на підтримку Олега Сенцова на Берлінському кінофестивалі
Підтримка Олега Сенцова
У 2018 році увага світової громадськості була прикута до незаконно ув’язненого в Росії українського режисера Олега Сенцова, який 145 днів голодував з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів на території РФ. Європейський парламент вручив йому премію “За свободу думки” імені Андрія Сахарова. На підтримку Олега Сенцова виступила, зокрема, Європейська кіноакадемія. Близько двох тисяч працівників кіноіндустрії по всьому світу, серед яких Акі Каурісмякі, Кшиштоф Зануссі, Майкл Лі та інші кінодіячі, підписали звернення до урядів своїх країн із проханням звільнити Сенцова.
Кінофестивалі також намагалися звернути максимальну увагу на українського політв’язня. На екрані Канського кінофестивалю з’явився банер із написом: «Володимир Путін – президент Росії до 2024 року. Олег Сенцов – ув’язнений Росії до 2034 року. Негайне звільнення Олега Сенцова! Під час відкриття Берлінале його директор Дітер Косслік, закликаючи звільнити кореспондента Die Welt із турецької в’язниці, згадав і про Олега Сенцова. “Сподіваюся, ми зможемо досягти того, що незабаром вони будуть на волі”, – сказав тоді Косслік.
Члени журі Венеціанського кінофестивалю, своєю чергою, закликали владу РФ звільнити Олега Сенцова, назвавши його незаконно ув’язненим. Під зверненням підписалися Наомі Уоттс, Крістоф Вальц та голова журі Гільєрмо дель Торо.
Одеський кінофестиваль створив спеціальний інтернет-проект #FreeSentsov для поширення інформації про долю режисера. На церемоніях закриття та відкриття фестивалю у залі Оперного театру для Сенцова було зарезервовано символічне місце. Всі покази ОМКФ відкривалися роликами на підтримку режисера. До речі, російські фестивалі теж не стояли осторонь. Звільнити голодуючого Олега Сенцова закликали учасники «Кінотавру», а члени журі назвали процес над українцем «суто політичним».
Рух за ґендерну рівність
Цей рік ознаменувався рухами прав жінок. Рух #MeToo, що почався в 2017 році, привів продовжився в Німеччині рухом iamnotyourdoll. Фестивалі залишалися у центрі цих подій. У травні у Каннах пройшов жіночий марш. Тримаючись за руки, 82 жінки, серед яких були Кейт Бланшетт, Сальма Хайєк, Леа Сейду, Джейн Фонда, Марійон Котійяр та Крістен Стюарт, пройшлися колоною червоною доріжкою і вишикувалися на сходах. Число обрано не випадково – воно символізує кількість жінок-режисерів, які представляли свої фільми у рамках конкурсної програми фестивалю за всю його 71-річну історію. Причому картин чоловіків-режисерів за цей час було 1688 року.
Про гендерну рівність говорили і на Одеському кінофестивалі. Було проведено конференцію «Cinema: Backstage. Гендерна рівність – міф і реальність», у рамках якої обговорювалася ситуація порушення гендерного балансу в індустрії. У кіно працює багато жінок, але лише мала їхня частина приймає ключові рішення, перебуває на найвищих позиціях. Залишається невирішеним питання з рівною оплатою праці, умовами роботи для матерів тощо. Про це треба говорити, щоб знайти шляхи вирішення проблеми, не замовчувати її. Потроху фестивалі починають стежити за балансом фільмів, представленими чоловіками та жінками, а також за гендерним балансом у журі.
Читайте також: Головні події, за якими ми запам’ятаємо 2018
Боротьба з Netflix та Amazon
Багато хто вважає, що такі платформи, як Amazon і Netflix, поміняють глобальну систему дистрибуції фільмів. Однією з основних тем у Каннах було протистояння кінофестивалю та компанії Netflix. У 2017 році директор кіноогляду Тьєррі Фремо заявив, що у конкурсних програмах Кан можуть брати участь тільки ті фільми, які надалі вийдуть у французький прокат. Берлінський кінофестиваль зайняв аналогічну пощицію, а ось Венеціанський не погребував і включив у свої програми фільми стрімінгових сервісів. Тож поки що нам залишається стежити за відносинами між компаніями та фестивалями, лише намагаючись передбачити результат протистояння.
Поділись:
Також читайте
