Мода
Хлопчик чи дівчинка? Андрогінність знову в моді
Поділись:
ЕЩе недавно загравання з темою андрогінності особисто мені здавались суто навколомодною забавою. Так, Джонатан Андерсон у рекламній кампанії приміряв жіночу колекцію на ангелоподібного хлопця, і картинка вийшла естетично бездоганною. Так, Девід Боуї зняв пронизливий кліп на пісню The Stars з головними андрогінами всіх часів та народів Тільдою Суінтон, Андрієм Пежичем та Саській де Брау на підтанцьовці. Так, Еді Сліман і все той же Джонатан Андерсон ще кілька сезонів тому запропонували чоловікам носити хитросочинені сукні, і завсідники Pitti Uomo жваво наслідували їхній приклад. Але все це виглядало для мене надто далеким від світу реальних людей, де межі чоловічого та жіночого все-таки окреслені віковими нашаруваннями понять про мораль та банальним страхом бути незрозумілими.
Однак моє упередження розбилося буквально кілька тижнів тому. Будучи у відрядженні в Одесі і стрімко переміщаючись Дерибасівською, я побачила те, що змусило мене зупинитися, забувши про божевільний розклад. Прямо мені назустріч йшла чудова пара, одягнена абсолютно однаково: бежеві пальта прямого крою, тільники, блакитні скінні та іронічні зелені шапочки-«півники» однаково органічно виглядали і на хлопці, і на дівчині. І, що характерно, замість обурених пирхань і незрозумілих поглядів вони збирали навколо себе виключно позитивні емоції, ставши справжніми конкурентами щодо фотографування пам’ятнику дванадцятому стільцю.
А через пару днів я отримала нове свідчення відходу андрогінності в народ, причому звідти, звідки зовсім не чекала. Найбільша girlie girl із моїх подруг буквально розірвала мій вайбер своїм фото з примірювальної. Прогулюючись з бойфрендом по магазинах, вона занудьгувала і вирішила забави заради випробувати на собі чоловічу сорочку в клітку та чиноси, після чого дійшла висновку, що це саме те, що вона шукала для оновлення весняного гардеробу. З нею не можна було не погодитися, навіть незважаючи на те, що без підборів я її бачила хіба що в розпал домашніх вечірок, а в boyfriend jeans вона змушувала себе переодягтися добрих півроку.
У принципі, якщо копнути в історію, то явище це цілком закономірне – андрогінність має властивість накочувати хвилями ще з часів Стародавньої Греції (Згадаймо туніки-унісекс, у яких були однаково гарні як тонкі німфи, так і плечисті атланти). Потім були XVII-XVIII століття, коли чоловіки змагалися з жінками в пишноті зачісок і безсоромно зловживали панчохами. У ХХ столітті загострення почастішали. Спочатку флапери розлучилися з залишками аристократизму у вигляді кучерявих локонів і раз у раз норовили відібрати піджаки у кавалерів не тільки для зігрівання, а й тому, що «по-перше, це красиво». А на зорі 1970-х мода від боязких кроків у бік андрогінності перейшла в наступ: спочатку був Ів Сен-Лоран разом зі смокінгом і альтер его в жіночому образі Бетті Катру.
Потім успіх закріпив Девід Боуї: під час вручення «Греммі» в 1975 році він піднявся на сцену і вимовив сакральне: «Леді, джентльмени і… інші», остаточно давши волю настроям, що давно назрівали, повної свободи самовираження. Чоловіки та жінки стали по черзі носити Брюки кльош, черевики на платформі, відпускати русалоче волосся і при погляді на модні парочки зі спини навіть неможливо було визначити, хто з них сильна половина. На тлі загальної модної ностальгії на ті часи андрогінність знову повернулася у всій красі: до рівня точки неповернення, коли розібрати хто є хто стає неможливо, та й не потрібно. Причому, піддалися тренду все: починаючи від головних мейнстримників сучасності Кім Кардаш’ян і Каньє Веста (вона гордо носить на широких грудях жакети та сорочки з чоловічої шоу-колекції Balmain, а він виступає у спідниці Givenchy) і закінчуючи концептуальними марками, на кшталт Hood by. Останні незважаючи на юний вік (25-річний діджей Шейн Олівер запустив бренд два сезони тому) вже зробили собі ім’я, проспекулювавши на темі гендерної амбівалентності. Показ жіночої весняно-літньої колекції наробив на Нью-Йоркському тижні моди не менше галасу, ніж експерименти Ральфа Лорена з 4D-проекціями.
Олівер свідомо вивів на подіум людей, розрізнити статеву приналежність яких зовсім неможливо, і насправді довів, що графічні мікротопи та спідниці з глибокими розрізами можуть носити все без винятку. Не відстають від тенденції і більш поважні модні Будинки. Топовим дизайнерам і стилістам набридло просто переодягати Андрія Пежича в дівчинку (тим більше що він уже й не потребує цього), тому нових колекцій навіть тих марок, що працюють на аудиторію манхеттенської еліти, все без півзаходів. Особливо цікаво спостерігати за цим у контексті боротьби конгломератів. Спочатку в сутичку за право називатися прогресивними адептами гендерно-нейтральної моди вступили LVMH, призначивши креативним директором буржуазного бренду Loewe британця Джонатана Андерсона, якого завжди більше цікавив сам процес створення одягу, ніж такі тлінні питання, як хто його носитиме – чоловік чи жінка. Поспостерігавши за успіхом цього вундеркінда, після першого ж шоу конкурентів своє вагоме слово вирішили сказати і в Kering, і замість відмінниці Фріди Джанніні поставили на чолі Gucci темного коника Алессандро Мікеле, який у першій же чоловічій колекції вирішив продемонструвати всю свободу своєї творчої думки та змусив говорити про бренд навіть лінивих.
Новина про те, що італійський будинок з такою історією вивів на подіуми хлопчиків у спідницях, блузах з бантиками та бабусиних беретах, облетіла весь, навіть дуже далекий від модної індустрії, світ. Кажу з власного досвіду: у день показу я отримала одразу три листи від знайомих айтішника, менеджера та бухгалтера з однаковими обуреними смайлами та вимогами компетентно роз’яснити, що ж відбувається у сучасній моді. А відбувається, по суті, те саме, що було у 1990-ті (ще один модний пік тотальної рівноправності, до речі) – прагнення показної простоти, помножене на елемент скандалу. Це завжди дає непогане охоплення аудиторії та, відповідно, нові дивіденди. А на тлі безперервної боротьби за права жінок, чоловіків та третьої статі модні Будинки і зовсім виглядають не демонічними, а цілком собі доброзичливими організаціями. Недарма ж у 2014 році LVMH віддали свій найласіший грант у 100 тисяч євро тому самому Шейну Оліверу з Hood by Air.
Тримають руку на пульсі та рітейлери. Один із найбільш показових прикладів – нещодавня заява відомого нью-йоркського ательє з пошиття костюмів для білих комірців Bindle & Keep. Відтепер свята святих, куди не ступала нога жінки, відкрита для всіх: така послуга, як bespoke tailoring (тобто індивідуальне пошиття костюма), пропонується без зайвих статевих забобонів. Щоправда, жіночий костюм чомусь коштує на $200 дорожче, хоча тканини на нього йде об’єктивно менше. Але не вдаватимемося в глибокі феміністські образи і спишемо це на банальний комерційний розрахунок – адже давно доведено, що жінки розлучаються з грошима легше, ніж чоловіки. Але навіть цей крок уперед програє у порівнянні з тим, що нещодавно зробив лондонський Selfridges.
Універмаг-гігант виділив цілих три поверхи для одягу під кодовою назвою «гендерно-нейтральна». Назва у відділу говорить – Agender, і представлена там колекція відрізняється тільки розмірами (теж, до речі, дуже демократичними – від XS до XL). Заступник директора універмагу Сем Вотс гордо резюмує, що навіть блискавки на штанах розташовані одразу з двох боків – щоб унеможливити будь-які натяки на різницю статей.
Завжди гуляючи пліч-о-пліч з шоу-бізнесом, мода поширила андрогінний вплив і на нього. Однієї Тільди Суінтон їй стало явно мало, тому сьогодні до цієї гри залучаються всі верстви музичного та акторського населення. На тонкому кордоні чоловічого та жіночого, наприклад, ефектно грає Lady Gaga. Поп-ікона вчасно зрозуміла, що вбраннями з м’яса публіку вже не здивуєш, тому придумала собі роздвоєння особи, представившись брутальною реінкарнацією Боба Ділана на ім’я Джо Кальдероне. Показовою в цьому сенсі є ще одна улюблениця fashion-ком’юніті Джанель Моне, яка найкраще на світі вміє носити смокінг, у зв’язку з чим просто не розлучається з цим вбранням. Не відстає і явно претендує на роль нової модної музи (судячи з незліченних відвідувань модних тусовок) сестра Бейонсе Соланж: вона насправді доводить, що мікс із чоловічого та жіночого вміщується не тільки в тонкій душевній та фізичній організації, а й у цілком апетитних спадкових формах клану Ноулз.
По суті, від андрогінного буму виграють усі. Ті, для кого це було важливо з погляду самовизначення, дизайнери, про які тепер говорять більше, та й звичайні дівчата. Адже ділити одну сорочку та джинси з бойфрендом не лише раціонально в кризових умовах, а ще й романтично.
Поділись:
Також читайте
