Мисткиня-шістдесятниця Любов Панченко місяць голодувала під час російської окупації в Лісовій Бучі

«Любов Михайлівну 2 квітня привезли в столичну лікарню, але ми ще про це не знали й шукали її по всіх усюдах: нам давали якісь інші зовсім адреси, ходили різні чутки, – почала розповідь Олена Лодзинська. – І лише, коли її вже в цій 5-й лікарні переводили з одного відділення в інше нарешті хтось зреагував, що ж лежить запит-пошук на людину. (Спершу її поклали в терапію, а коли побачили, що через нерухоме лежання утворився пролежень – перевели в хірургію).

Тож наразі пані Любов лежить у Святошинському районі в 5-й лікарні, що по вул. Відпочинку, 11 в хірургічному відділені, у 612 палаті. Там її ще трохи можуть потримати. Лише кілька днів, як ми дізналися про її місцеперебування. На жаль, людей які потребують лікування багато й в лікарні досить жорсткі вимоги щодо перебування в них пацієнтів, тож вирішили зустрітися із заввідділом, щоб попросити потримати Любов Михайлівну в лікарні до моменту позитивного вирішення питання про її подальше перебування десь в іншому місці.

Вчора ми таки зустрілися із завідуючим, але він і слова не давав вставити: сказав, що має намір передати Панченко спеціальним патронажним службам, бо не може її довго тримати. Але… Ці будинки пристарілих тепер – лише приватні й місячне перебування в них вартує до… 15 тисяч гривень! Хоча… в них є певна кількість соціальних місць, зокрема, десь аж на Житомирській трасі. (Хто її там зможе в такій далині провідати).

Проте, в Києві є Геронтологічний Центр для людей, які мають заслуги перед Україною й там їх утримують за кошти держави. І наша пані Люба, як на мене, саме з цієї категорії. І ми хочемо з’ясувати, яка там ситуація й спробувати прилаштувати пані Любу не в якусь там «богодільню», а більш пристойне місце.

І з цього приводу треба буде робити, причому терміново, звернення підписані серйозними людьми та організаціями. Але спершу маємо дозвонитися в той центр і вияснити, що їм потрібно, аби людину взяли.

Ось така зараз ситуація, яка постійно змінюється.

Найбільше чого я побоююся, що родина Панченко дасть згоду на будь-який заклад-пансіон, десь далеко й туди, куди ми не зможемо їздити. У майстрині – є сестра, яка отримує її пенсію, але фактично нею не опікується через те, що всю свою мистецьку спадщину Люба передала до нашого музею шістдесятництва.

Якщо ж доведеться класти Любу Михайлівну в платний пансіонат, то галас звичайно ж можна піднімати на увесь світ: може хтось би із спонсорів і знайшовся забезпечити їй пожиттєвий пансіон.   

Хочу особливо подякувати Софії Розуменко й Андрію Смику: знаючи, що ваша донька волонтерить із друзями на столичному залізничному вокзалі одразу зателефонувала їй й розповіла про Любу. Вона дуже перейнялася ситуацією й одразу організувала допомогу: великі пакунки з харчами, памперсами і т.д., які Андрій привіз в лікарню. (Любов Панченко – одна з п’яти героїнь проекту «60.Втрачені скарби», який ініціювала й втілила з командою однодумців у життя саме Софія Розуменко, який зараз також виходить на сайті Marie Claire Ukraine. – Ред.).

Додам, що Люба зараз хоч і дуже ослаблена, але при ясному розумі й радіє, коли до неї приходять в палату провідати, поговорити. Залишається лише сподіватися на одужання пані Любові й вирішення її «квартирного» питання».

Редакції “Україна Молода” та Marie Claire Ukraine звертаються до усіх небайдужих допомогти фінансово видатній українській мисткині, яка зараз в немічному стані й потребує підтримки.

Ось номер картки чоловіка пані Олени, Олександра Васильовича Ткачука – він голова Громадської організації «Музей шістдесятництва»: Приват Банк 4149 4991 3590 8596.

Фото та текст: “Україна Молода”

Читайте також: ЛЮБОВ ПАНЧЕНКО: ЇЇ ДУША – У ПОЛОТНАХ