Сексуалізоване насильство над жінкою має наслідки для кожного члена суспільства

Сексуалізоване насильство є однією з тактик ведення війни, яку ворог використовує для терору, залякування та контролю через страх населення на окупованих територіях. Сексуалізоване насилля, пов’язане з конфліктом (СНПК), — надзвичайно травмуючий досвід не лише для окремої жінки, яка його пережила. Подібна травма війни має довгострокові наслідки для усього суспільства. Вона руйнує родини та соціальні зв’язки, закріплює на деякий час сексуальне насилля як “норму” навіть після завершення конфлікту, має глибокий вплив на психічне та емоційне благополуччя майбутніх поколінь.

Щоб подолати руйнуючий вплив травми сексуалізованого насильства на наступні покоління, надзвичайно важливо надати підтримку та психологічну допомогу жінкам, які пережили цей досвід. Психотерапевтка проєкту GIDNA від благодійного фонду Future for Ukraine Анна Грубая пояснює, як розпізнати та подолати посттравму СНПК, чому необхідно звернутися до психотерапевта, і підкреслює — навіть після сексуалізованої травми можливе зцілення та зростання.

Анна Грубая, психотерапевтка

Сексуалізоване насильство над жінкою має наслідки для кожного члена суспільства

В історії конфліктів нападник використовує сексуалізоване насильство цілеспрямовано, щоб залякати і принизити іншу сторону, зруйнувати соціальну згуртованість і продемонструвати свою силу. Тобто цей вид терору не є суто “індивідуальною проблемою” кожної окремої жінки: воно має довгостроковий вплив на все суспільство. 

• Сексуалізоване насильство руйнує родини. Жінці, яка пережила подібний досвід, часто важко дозволити собі емоційну близькість із рідними. Це може негативно вплинути на її стосунки із чоловіком.
• Жінка взагалі може відмовитися від стосунків і бажання створювати родину в майбутньому.  
• Через згвалтування ворог розповсюджує хвороби серед населення на окупованих територіях. В майбутньому через проблеми зі здоров’ям жінка може зіштовхнутися із труднощами народження дітей, або ж узагалі більше не мати такої можливості. Саме тому СНПК – одна з форм геноциду нації. 
• Наслідки сексуалізованого насильства у воєнний час також поширюються на наступні покоління як трансгенераційна травма (тобто травма, що передається між поколіннями). 

Особливо така трагедія посилюється, якщо жінка зазнає стигматизації та ізоляції у суспільстві. Зґвалтування можуть ігноруватися, а їхні наслідки применшуватися. В деяких культурах сексуалізоване насильство перетворюється на звинувачення в “неналежній поведінці жінки”. Що призводить до тюремного ув’язнення жінки та/або остракізму з боку її родини і громади.

Це не твоя провина! 

Та повернемося до жінки та її внутрішнього болю. Після пережитого сексуального насильства під час війни жінка може відчувати страх, сором, провину, самозвинувачення та емоційний біль. Ці почуття можуть бути ще більш інтенсивними через інші травми війни та призвести до низки фізичних і психологічних симптомів, таких як спонтанні болісні спогади, нічні кошмари, тривога, депресія і ПТСР (посттравматичний стресовий розлад).

Варто одразу зазначити, що сексуальне насильство ніколи не є провиною жінки, і вона не повинна звинувачувати себе в тому, що сталося. Важливо пам’ятати, що ви не самотні, і що існують методи, які допоможуть зцілитися. 

Як розпізнати постравму внаслідок сексуального насильства

Якщо ми говоримо про постравматичні наслідки у результаті сексуалізованого насильства, то це: 

• всі симптоми депресії (поганий сон, відсутність апетиту, порушення когнітивних навичок і т.д.),
• симптоми ПТСР. 

Особливо варто зосередити увагу на ознаках посттравматичного стресового розладу: 

• Інтрузії — спогади про неприємну подію, що повторюються. Вони виникають спонтанно і без усвідомленого бажання людини. Найбільш неприємне, що ці спогади дуже нав’язливі. Наче коли зачиняєш двері, а вони все лізуть і лізуть крізь шпарини.   
• Флешбеки — такі само нав’язливі спогади, але часом уявні і нереальні. Дані феномени тривають від кількох секунд до кількох хвилин. Флешбеки часто являются у відповідь на якийсь подразник — звуки, запахи, дотики. 
• Дисоціація. Це коли людина відчуває певний ступінь емоційної відстороненості від реальності. Дисоціація може розвиватися згодом після травми — як втеча від нав’язливих думок і сильних спогадів (тобто в результаті інтрузій і флешбеків). Людині стає легше як би відсторонитися від реальності свого пригніченого стану, ніж справитися з постійними душевними стражданнями. 

“Я живу не своє життя” 

Дисоціація часто трапляється у жінок, які раніше вже мали досвід згвалтування і він повторився під час війни вже з боку окупантів. Багато жінок, з якими я працювала ще до проєкту GIDNA, пояснюють, що у цей момент все відбувалося ніби не з ними, ніби вони спостерігають “за процесом” зі сторони. Жінка згадує цей надзвичайно травматичний для неї досвід ніби як сон, вона не може згадати деталі, наче у неї “провали в пам’яті”. Ось це класична ознака посттравматичного стресового розладу. Настільки психіка не справляється і не може це переживати, що вона просто відсторонюється. Психіка просто захищається, щоб ми не вмерли і вціліли.  

Як наслідок, жінка може відчувати повну відстороненість у житті. Вона може сказати: “Я наче живу не своє життя. Прийшли до мене друзі чи родичі, я наче присутня, але я не відчуваю, що знаходжуся тут і зараз”. 

Такий стан надзвичайно пригнічує! Жінка не відчуває СЕБЕ у своєму ж житті. Їй наче немає у ньому місця. 

Тотальна зневіра і суїцидальні думки: чому важливо вчасно звернутися за допомогою 

Важливо пояснити, як відчуває і поводить себе людина, яка зустрілася із травмою сексуалізованого насильства. 

Шоковий стан 

Перша доба або дві після травмуючого досвіду спостерігається стан шоку. Жінка перебуває в фрустрації, тобто вона не усвідомлює, що відбулося і як, вона відчуває повне заціпеніння. Важливо первинно підтримати в цей момент людину і допомогти їй перейти до наступного етапу — адаптації. 

Етап адаптації 

На етапі адаптації після сексуалізованої травми, який триває 1-3 місяці, жінка намагається першочергово уникнути болісних спогадів, якось переключитися, опанувати себе і якимось чином повернутися до звичного життя. Але цей адаптаційний період як крихкий лід. Якщо у цей період не дати собі допомогти і не звернутися до спеціаліста (а його без професійної допомоги важко пройти), то жінка ризикує перейти до депресивного епізоду, який у свою чергу переходить у депресію.

Депресія 

Порушення сну, низька продуктивність, харчові розлади, сексуальна дисфункція — лише незначний перелік ознак стану депресії. Людина фактично не може продовжувати жити своє звичне життя. Якщо депресія триває більше року, з’являються фізіологічні зміни. Після кількох років відбуваються зміни особистості, зневіра в житті і суїцидальні думки.

Втручання психотерапевта можливе на етапі шоку (як екстрена допомога і кризова консультація), на етапі адаптації і на етапі депресивного епізоду. Тобто протягов декількох років після травми сексуалізованого насилля.

Коли ж в результаті депресії у людини відбуваються зміни особистості, допомогти їй практично неможливо!

Ось, чому важливо говорити про травму сексуалізованого насильства під час війни в Україні. Нам важливо пояснювати це жінкам, щоб вони зверталися за професійною допомогою і не чекали, а інакше буде пізно. У жінки є лише кілька років після травмуючого досвіду, коли вона може звернутися за допомогою і зцілитися. Якщо ж затягувати цей процес, то болісні спогади будуть весь час отруювати життя, що призведе до безповоротних змін!

Розмова зцілює

Головне на шляху до зцілення від травми — розмова. Чимало авторів, які пишуть про те, як пережити травму сексуалізованого насилля, говорять про одне — людина може зцілитися, тільки проговорюючи свою травму вголос. Говорити треба з усіма, з ким можна про це говорити. А ось тут я поясню. Говорити про завершення стосунків або втрату близької людини не так болісно, як про травму сексуалізованого насильства.  На жаль, багатьом жінкам страшно і соромно про це розповідати. У моїй практиці був випадок, коли жінка, яка пережила сексуалізоване насилля, звернулася за допомогою до священника. Але замість підтримати, він їй сказав, мовляв, диму без вогню не буває, тобто вона сама винна в тому, що сталося.

Розумієте? Тобто про сексуалізовану травму ти не можеш поговорити з усіма, з ким би хотіла. А без проговорення впоратися з нею неможливо. Ось чому варто звернутися до психотерапевта, який вислухає і допоможе. 

Якщо жінка довірилася і розповіла вам про такий жахливий у її житті досвід, вислухайте її історію та підтримайте її. Головне, що вона залишилася живою. У жодному разі не звинувачуйте в тому, що сталося, не шукайте причин чому так сталося. Причина одна – одна людина вирішила вчинити насильство, а інша від цього постраждала і це має бути очевидним. У події винен ґвалтівник. Сексуальне насильство руйнує довіру до інших, до світу, а підтримка цю довіру повертає.

Зустріч з собою – це не соромно

У жінки, яка пережила сексуалізоване насильство, травмована безпека. Тобто вона не відчуває себе у безпеці. Якщо жінка повторно переживає цей досвід, вона відчуває безсилля і тотальну зневіру в людей. Вона відчуває безконтрольність свого життя.

Психотерапевту першочергово важливо допомогти повертати жінці відчуття безпеки.

Давай вчитися разом! Ми будемо разом вчитися аналізувати, будемо вчитися   критично підходити до ситуації, ми будемо вчитися себе любити, піклуватися про себе і підтримувати, замість того, щоб звинувачувати себе.

Це велика комплексна робота психотерапевта з жінкою, яка пережила сексуалізоване насильство. Немає чарівних фраз, які б спрямовули людину звернутися за допомогою. Можна сказати, що не треба залишатися однією, що ти маєш право на відновлення себе після пережитого… Але важливо не тиснути, а дати інформацію та надати вибір. Це особисте рішення кожної жінки, коли і як звернутися за допомогою. Важливо поважати її межі та рішення.

Варто знати — зцілення після травми сексуалізованого насилля існує. Жінка навіть може пережити так зване посттравматичне зростання — через травму розвинути у собі більше почуття стійкості та сили. Це може призвести до глибшого усвідомлення себе і нової здатності справлятися зі складними ситуаціями. Дуже часто жінка боїться звернутися по допомогу, оскільки боїться засудження!

Але дати собі шанс одужати — це не соромно.  Зустріч з собою — це не соромно. Робота з психологом — це не соромно.

Проєкт GIDNA було створено благодійним фондом Future for Ukraine спеціально з метою надання безоплатної і анонімної психологічної допомоги українкам, які пережили сексуальне насильство з боку російських окупантів.

Наразі у проєкті працюють 11 кваліфікованих психотерапевток, які мають досвід роботи саме з травмою насильства та пройшли спеціальне навчання у психологині з Ізраїльської коаліції травми (Israel Trauma Coalition) Рут Дорум.

Звернутися за психологічною підтримкою до проєкту GIDNA можна, заповнивши анкету на сайті, або за телефоном +38 (050) 909-88-81 з понеділка по п’ятницю з 10:00 до 19:00. У межах проєкту кожна жінка отримує 10 безоплатних онлайн-сесій із кваліфікованим психотерапевтом.

Ми розуміємо, що зробити перший крок в терапію коштує неймовірних зусиль. Тому хочемо донести жінкам, що GIDNA — це, передусім, повага та розуміння вашого вразливого стану. Наша головна мета — повернути жінкам самоцінність, розуміння, що ви керуєте своїм життям.

Читайте також: СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО ВІД РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ — ЗБРОЯ СПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ 

Повʼязані теми:

злочіні війнисексуальні злочинисексуальне насильство

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: