Small Talk: дизайнерка анімаційних фільмів Торі Польська про особливості роботи у великій студії та майбутнє української анімації

Торі Польська — українська дизайнерка анімаційних фільмів і давня подруга анімаційного фестивалю LINOLEUM, який в цьому році святкує 10 років, та проходить в Києві з 4 по 8 жовтня. Минулого року Торі переїхала до США та отримала роботу мрії в студії Walt Disney Animation Studio. Про еміграцію, особливості роботи у великій студії та майбутнє української анімації вона розповіла в інтерв’ю Marie Claire.

Як давно ви у сфері анімації, та що вважаєте переломним моментом у виборі професійної діяльності?

Моїм переломним моментом було усвідомлення, що мультфільми створюють… люди. Це відбулось після перегляду Діснеївської класики, коли мені вже було десь 18 років і мене тільки-но відрахували з економічного університету. До цього я ніколи не задумувалась про це ремесло, як про работу, бо помічала лише остаточний продукт. Це усвідомлення дуже сильно повпливало на моє становлення, адже відкрило в мені дуже сильну пристрасть, бажання створювати, досліджувати та експериментувати, аби віднайти свій творчий голос.

Що було першим: пропозиція роботи в США, бажання втілити «американську мрію» чи пошук безпечного місця без вибухів і повітряних тривог?

Я шукала місце, де зможу відчути себе у безпеці не тільки у данний момент, а й у перспективі. Оскільки я багато років працювала над портфоліо і побудовою професійних зв’язків, а з них останні кілька років працювала саме на американський анімаційний ринок віддалено з Києва, то обрала США як свій пункт призначення. Пропозиція доєднатись до Дісней в якості художника візуальної розробки з’явилася тільки через 3 місяці після мого переїзду.

Ви людина яка швидко приймає рішення чи потрібен час аби все обдумати, зважити всі «за» і «проти»?

Я з тих людей, хто вміє і полюбляє приймати рішення. Але це стосується більш спокійних ситуацій, коли є час на дослідження, зважування всіх за та проти тощо. В контексті цієї ситуації було занадто багато емоцій, внутрішніх протиріч, багато фінансових ризиків та нестабільний емоційний стан. Тож рішення далось дуже важко і сумбурно. Був сильний страх помилитись та вчинити неправильно. Але розуміння того, що покидаючи дім, він все одно буде чекати на мене, на випадок, якщо я вирішу повернутись — заспокоювало.

З яким ставленням до українців в США ви зіткнулись?

Американці, в більшості, це емігранти. Всі вони або їхні пращури приїхали до США з інших країн і культур під час різних життєвих обставин. Тож було багато підтримки і розуміння від людей, які знають, як це — покинути все, та опинитись у абсолютно новому середовищі. Коли хтось дізнається, що я з України, вони виказують співчуття та свій щирий захват щодо нашої єдності, сили відстоювати свої кордони і свою незалежність. Багато хто питає про постать Зеленського, та чи правда, що він був коміком та актором. Я до цього, зазвичай, додаю ще й те, що він мав анімаційну студію, де мені вийшло трохи попрацювати у минулому (Анімаційна студія «95 квартал». — Прим.ред.).

Робота в Disney — це втілення мрії чи щасливий збіг обставин?

Отримати роботу своєї мрії стало результатом 10 річної праці над удосконаленням своїх професійних та комунікаційних навичок. Це постійний пошук робочого досвіду, робота над власними проєктами, навчання, викладання, відвідування професійних конференцій, побудова свого бренду та імені, заведення професійних зв’язків із режисерами, художниками, арт-директорами, рекрутерами. Це постійне відточування англійської мови, ведення соціальних мереж. Це сотні і сотні листів у студії, відмови та ігнор. Це втрачений час із родиною, пропущені вихідні. Це досягнення є результатом дуже концентрованих зусиль задля отримання дуже конкретного результату. 

З якими відчуттями ви йшли в свій перший робочий день в офіс?

Колись давно я відвідувала Дісней під час анімаційної конференції тут у Бербанку. Я знала, як все виглядає зсередини, та чого очікувати. В цілому я відчуваю себе дуже органічно, адже навколо мене такі ж віддані справі люди. Всі вони трохи гіки чи із нестандартним мисленням, і мені це дуже до вподоби. Але іноді все ще дуже дивно усвідомлювати себе частиною цієї компанії та команди професіоналів, адже за ці роки я звикла бути по іншу сторону своєї мрії.

Найвища оцінка вашої роботи для вас — вона яка?

Одного разу, під час мого персонального мітингу із арт-директоркою, де я мала показати результат своєї роботи аби отримати фідбек, вона дуже по-дитячому ахнула і зраділа побаченному. Така проста та щира реакція і є найкращою нагородою.

Поділіться вашими спостереженнями за українською анімацією, скажімо, за період — останні 10 років?

Моїм першим професійним досвідом була робота над створенням першого повнометражного 3D мультфільму в Україні, “Микита Кожум’яка”. Ніхто з нас тоді не мав такого досвіду, ми були як діти, дуже емоційні і абстрактні у своїх рішеннях чи плануваннях. За ці роки індустрія українського сучасного анімаційного кіно дуже подорослішала. Цілі стали більш конкретні, з’явилось стратегічне мислення, а амбіції стали більш амбітними. Є ще багато невивчених аспектів, і багато помилок, що треба зробити, аби зрозуміти як працює той чи інший виробничий чи бізнес процес, але ми на вірному шляху.

Які тренди зараз можна спостерігати в анімації? 

Disney завжди був трендсеттером. Це продукт, що орієнтований на дуже велику цільову авдиторію, а отже із точки зору бізнес стратегії, наслідування діснеївської естетики є найбезпечнішим шляхом. 

Наразі анімація змінюється, експерементує із темами, стилями, техніками. Якісь експерименти є дуже вдалими, якісь не дуже, але індустрія шукає нові шляхи виходу на глядача, і за цим дуже цікаво спостерігати. Основним трендом, на мій погляд, є пошук унікального голосу для кожної історії, пошук особливої естетики, чогось більш дотичного, менш пластикового і ідеального, аби в результаті стати більш реальним та правдоподібним для глядача.

Чи є проєкти, якими ви займаєтесь для себе?

З початку повномаштабного вторгнення я не малювала для себе і нічого не створювала. Лише кілька тижнів тому я почала робити перші спроби, аби дуже обережно, грайливо спробувати щось…спробувати. Це не є проєктом, чи чимось розрахованим на глядача та його реакцію.. Наразі це просто експерименти та спілкування із самою собою.

Який наступний крок?

Наразі моя ціль сповільнитись. Бути у моменті, помічати те, що відбувається навкруги, проводити більше якісного часу із моїми близькими та навпаки не дивитись далеко у майбутнє та нічого не планувати.

8 жовтня в межах фестивалю відбудеться онлайн-зустріч з Торі, та іншими українськими аніматорами, які працюють в Disney. Деталі на сайті фестивалю linoleumfest.com.

Читайте також: ДЕ ПРАВДА, А ДЕ ФАНТАЗІЯ: ТОП КРАЩИХ ФІЛЬМІВ ПРО ПІДМІНУ РЕАЛЬНОСТІ