Small Talk: режисерка Дарія Онищенко звернулася разом з україськими жінками до європейських лідерів

За ініціативи режисерки Дарії Онищенко (“Забуті”, “Істальгія”) жінки з різних міст України, які наразі перебувають у Німеччині, записали відеозвернення до європейських лідерів та політиків з проханням якомога швидше надати важку зброю Україні.

Дяарія, к виникла ідея зробити саме відеозвернення від жінок? Жінки з яких міст України долучились до ініціативи?

До ініціативи долучились українські жінки, які зараз перебувають в місті Мюнхен, серед них багато біженців, а також членкині нашої діаспори. Багато жінок не потрапили в фінальний монтаж, загалом у зйомці взяло участь майже 80 жінок з різних куточків України. Ідея відео полягає в тому, аби пояснити європейському суспільству і європейським політикам, які вирослі на антивійськовій доктрині, що світ, на жаль, змінився через російський терор. Без постачання важкої зброї Україні вся Європа знаходиться під загрозою знищення. Мир не є чимось заданим — його зараз приходиться виборювати. Українці віддають свої життя за мир і в Європі також. Українські жінки єдині у своїй підтримці ЗСУ і просять Європу якнайшвидше надати Україні усю необхідну важку зброю, аби зберегти життя наших дітей і подарувати їм мирне майбутнє.

ви в Німеччині живете давно, чи відчуваєте ви підтримку від німецьких громадян та які тези лунають серед суспільства щодо війни в Україні?

Я багато років живу і працюю між Німеччиною та Україною. Так, з самого початку війни з боку німецького суспільства відчувається величезна підтримка. Німці прийняли дуже багато наших біженців, ділились останнім, аби прихистити в себе наших людей. Україна отримує від Німеччини також і величезну фінансову допомогу. Нескінченні волонтерські та гуманітарні проєкти спрямовані зараз на підтримку України й наших біженців. На жаль, досі занадто повільно відбувається постачання важкої зброї, але тут необхідно зазначити, що ставлення до цього питання в політиків Німеччини дуже різне. Багато представників Бундестагу, навіть з партії Олафа Шольца, критикують зараз його нерішучість і постійні затримки у виконанні обіцянок. Ми, українці в Німеччині, збираємо підписи та створюємо петиції, аби збільшити тиск на владу саме у цьому питанні. Так саме наші акції й демонстрації завжди наголошують на тому, що важка зброя необхідна нам негайно!

З початку війни ви активно працюєте на користь України у Німеччині, що встигли зробити та що плануєте? Які ініціативи працюють найефективніше за кордоном?

Народна дипломатія з 24-го лютого вже показала усьому світу свої результати — ми, українці, об’єднані у нашій боротьбі, нас – мільйони. Кожна акція, кожен протест, кожен прапор на вулиці європейських міст, кожна зустріч з європейськими політиками, все це працює на нашу перемогу. Нас чують і бачать — жодна війна не викликала такого обурення світу і жодна країна не викликала такого співчуття і солідарності, як Україна. І це звичайно також і заслуга мільйонів українців по всьому світу, які невпинно нагадують про нашу боротьбу за Незалежність. Я особисто живу з постійним відчуттям, що роблю недостатньо, що можна робити більше, хоча і працюю на перемогу всі шість місяців без зупинки, займаючись як організацією демонстрацій в Німеччині, так і гуманітарною допомогою нашій армії. Але саме усвідомлення того, що наші найкращі хлопці та дівчата зараз там, на лінії фронту, ризикують своїм життям, дає сили робити ще більше і більше. Безмежно вдячна всім нашим захисникам і безмежно ними пишаюсь.

Шість місяців війни в Україні. Як змінились ваші відчуття та думки за цей період?

Світ змінився назавжди. Переповнює біль за всі наші втрати, за кожного загиблого, за кожне зруйноване місто, вулицю, будинок. Але прийшло усвідомлення, що наш генетичний код несе в собі 400річну боротьбу наших пращурів за незалежність. 400 років незупинної боротьби за свободу. Це є в кожному з нас і це надає дуже багато сил і віру в нашу спільну перемогу. Війна чітко розставила пріоритети та показала, хто чого вартий. Ми стали безкомпромісними, постаріли, але й помудрішали років на 10 за ці 6 місяців. Для мене за ці 6 місяців, тисячі людей, які звертались по допомогу, підтримували на демонстраціях, писали зі фронту, допомагали відправляти воєнку — стали рідними, найріднішими у світі…

Читайте також: СПЕЦІАЛЬНИЙ ВІДЕОПРОЄКТ МАЙСТЕРНІСТЬ ВІД GUNIA PROJECT ДО ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ