Sustainability talk: український свідомий бренд одягу FINCH

Все буде свідома Україна!

В межах редакційного Sustainability Talk ми говоримо про свідоме споживання і акцентуємо увагу на тому, що українські сталі бренди не зупинили своєї роботи, навіть під час війни. На цей раз хочемо познайомити вас з FINCH, адже своїх героїв, що стоять на варті свідомого споживання варто знати в обличчя. Сьогодні говоримо із засновниками бренду Катериною Бяковою та Максимом Голубом.

Зліва направо: CEO FFFACE.ME Дмитро Корнілов, Катерина Бякова та Максим Голуб

Як народилась ідея створення бренду?

Ми обидва завжди були творчими, але певний час не могли вийти за рамки стереотипних уявлень про роботу: Катерина займалася маркетингом та працювала в IT, Максим був юристом. Нам було майже 30, коли ми дійшли висновку, що наша робота не дає нам розкрити свого потенціалу і відчути себе на своєму місці. Це був початок 2013 року. На той час ми жили в Миколаєві і робити одяг для себе вдома на звичайній машинці було однією з наших розрад, ми також купляли вінтажні речі для апсайклінгу та реворку, тому що на той час у маленьких містах вибору цікавого одягу в мережевих магазинах не було взагалі, а ринок українських виробників щойно почав формуватися і було буквально пару піонерів.

Ідея також займатися створенням одягу народилася завдяки черговій кастомізації – принтові на футболці, це була стилізована пташка амадін. У 2012-му Катерина робила айдентику для застосунку, який не пройшов тестові випробування. Логотип застосунку видався цікавим, і коли ми зробили з ним футболку, нас почали запитувати, що це за бренд та де можна придбати таку ж.

Так влітку 2013го ми зареєстрували бренд FINCH (з англ. амадин) та почали створювати базовий доступний одяг, фішкою якого був принт. Під час Революції Гідності ми переосмислили напрямок, у якому хочемо рухатись, і вирішили працювати над більш складними конструкціями, робити дорожчий одяг меншими об’ємами, вводити інновації та виходити на міжнародні ринки, так FINCH став дизайнерським одягом.

Звідки ви берете матеріали для створення своїх колекцій?

Більшість тканин та вся фурнітура – це італійські та німецькі виробники. Для базового одягу використовуємо турецькі тканини. 

Що найголовніше у роботі sustainable бренду?

Для нас важливо, щоб одяг, що вироблено в різні роки, можна було між собою вдало комбінувати, тому і за стилем, і за якістю він має бути відповідним. Вироби проходять випробування перед запуском у виробництво, бо для нас важливо, щоб одяг не змінював вигляд, мав максимальний термін життя та не потребував спеціального догляду. Так речі, куплені у 2016 виглядають круто і поєднуються з тими, що були зроблені у 2021.

Ми не працюємо з великими об’ємами і до війни мали змогу відшивати на замовлення для того, щоб мінімізувати залишки готових речей та максимально ефективно використати матеріали.

На сьогодні найголовніша ідея – це створити попит на напів-цифровий одяг та пояснити широкому загалу його переваги, та що він більш сталий, до того ж показати, що українські бренди та митці є піонерами діджитал моди. FINCH разом з розробниками FFFACE.ME були першими і єдиними, хто працював над створенням такого одягу ще до пандемії, і фактично весь цей час ми вкладаємо багато зусиль для того, щоб розповісти про те, що такий вид одягу – це майбутнє сталої моди, бо маючи один фізичний предмет людина може створювати багато образів з використанням доповненої реальності і ці образи будуть мати більше реакцій онлайн, ніж звичайні. Тобто, це не тільки нескінченні тестування, цікаві технології та виробництво, тобто саме створення sustainable інновацій, але й створення середовища, в якому ці інновації стануть частиною повсякдення.

Також це стосуються і наших цифрових або напів-цифрових показів з доповненою реальністю, які фактично економлять ресурси та розширюють глядацьку аудиторію до масштабів всіх, хто має смартфон, ще й дають глядачеві зануритися у показ та “приміряти” подіумні речі віртуально. І хоча зараз ці ідеї вже стають більш вживані, це все ще складна робота – пояснити як працює віртуальний показ та навіщо він потрібен.

Як війна вплинула на вашу роботу? З якими труднощами довелося зустрітися?

Ми змушені були закрити шоурум, який був місцем зустрічі з друзями та шанувальниками, місцем нових знайомств та робочим хабом з 2019 року. Ми призупинили створення повноцінних колекцій. Через війну та евакуацію ми втратили багато спеціалістів, закрито та розормовано цеха, втрачено більшу частину електронної бази лекал, тож маємо тільки 30% всіх потужностей. Нажаль, не маємо змоги працювати у довоєнних масштабах, але і попит на дизайнерські речі не зростає навіть у Європі, де за останні півтора року також зросли ціни.

Як український споживач реагує на ваші sustainable капсули?

Споживачі є різні. Представники креативних індустрій та IT в захваті або принаймні зацікавлені, дехто відразу купив собі та своїм друзям речі з доповненою реальністю FFFACE.ME x FINCH, багато компаній замовили собі мерч з доповненою реальністю і продовжують замовляти. Але якщо це не фізична презентація, де є ввімкнений гаджет, в якому річ має додаткові анімовані елементи, а поряд є консультант, то здебільшого перша реакція більш нейтральна, тобто до тих пір, поки немає повного роз’яснення концепції та принципу роботи не всім очевидно, як можна покращити життя, маючи напів-дигітальні речі. За кордоном нашу з FFFACE.ME інновацію зустрічають набагато краще і дуже дивуються, що це повністю український продукт та ідея. Але це тимчасово, ми бачимо тенденцію і згодом, коли крім нас такий одяг будуть створювати інші українські та світові бренди, питань буде менше і природньо збільшиться  попит. 

Чим ви надихаєтесь при створенні колекцій?

Якщо казати про наші дигітальні сталі капсули та фешн шоу з доповненою реальністю, то натхненням є філософський дискурс та дослідження меж реального та віртуального. Чому людина протягом всієї своєї історії намагається зафіксувати реальний світ та створити йому альтернативу? Чи не для того, щоб зупинити час та залишити важливе собі у цій альтер-реальності? Таку альтернативу у моді намагаємося створити і ми.

Як ви вважаєте, чому так важко перейти на відповідальне споживання? І як можна змотивувати людей до цього?

Відповідальне споживання – це не тільки турбота про чисте довкілля, але й перш за все збільшення змістовності власного життя, плюс це раціональний підхід до власного простору та бюджету. Але якщо мотивувати людину чистим довкіллям та кращим майбутнім для усього людства не виходить, бо це занадто загальна задача, а здобутки складно виміряти, то заохотити до відповідального споживання можна перенесенням фокусу на індивіда: тобто більшим простором у гардеробі та можливістю відслідкувати похождення речей, також доречним буде порахувати скільки людина витрачає на звичайні та одноразові речі протягом року, і скільки на sustainable вироби, а ще за можливості співставити строк користування тими та іншими.

Стале споживання може стати приємною рутиною, але на це потрібен час і терпіння. Якщо можна було б побачити, скільки непотрібних чи зіпсованих через погану якість речей викидає людина на рік в одному місці, то отримати мотивацію було б значно легше.

Читайте також: Sustainability Talk: український свідомий бренд Syniochi.urp

Чи змінилося ваше життя після переходу на «зелену сторону»?

Життя людини, що задає питання та шукає способів покращення свого життя та оточуючих, постійно змінюється, а коли ти ще й стаєш людиною, яка створює щось, що здатно покращити життя багатьох людей і що вплине на їхнє майбутнє, ти першим це випробовуєш і неодноразово переробляєш, ти робиш помилки, щоб інші їх оминули.

Якби вам випала можливість вирішити одну глобальну проблему, то щоб це було?

Ми б хотіли збільшити рівень освіченості, і як наслідок культури, аналітики та саморефлексії, бо схоже, що критичне мислення та рівень агресії мають обернено пропорційну залежність. Проте на планеті наразі є одна велика глобальна проблема, це сусідня держава, і ми віримо у перемогу над нею.