Sustainability Talk: український свідомий бренд Syniochi.urp

Все буде свідома Україна!

В межах редакційного Sustainability Talk ми говоримо про свідоме споживання і акцентуємо увагу на тому, що українські сталі бренди не зупинили своєї роботи, навіть під час війни. На цей раз хочемо познайомити вас з Syniochi.urp, адже своїх героїв, що стоять на варті свідомого споживання варто знати в обличчя. Сьогодні говоримо із засновницею бренду Валерією Кравченко.

Як народилась ідея створення бренду?

Перший виріб з ковдри я пошила ще три роки назад: в мене вдома була величезна зелена ковдра з не меншою діркою по середині і мені було так болісно дивитись на те, як бабуся латає цю ковдру ганчірками, я дивилась і бачила її потенціал в чомусь іншому. Забрала тихенько її в цех, де я працювала, і після роботи почала кроїти і шити, присвятила цьому цілий вечір — хотілось швидше одягнути.

Кожушок знайшов відгук серед моїх коліжанок і власниці, що мене дуже змотивувало, але я не вірила, що зможу це перетворити в щось більше. І ось в цьому році компанія, в якій я працювала, була змушена переїхати в іншу країну через війну, та я не відчувала, що готова до такого кроку, адже думаю, що моє місце тут, в Україні, де мені цікаво бути частиною молоді, яка щось створює.

Я проносила свій перший кожушок, і продовжую вже майже три роки і він завжди викликав цікавість і питання у оточуючих, тому думати було нічого, я залучилась підтримкою своєї колеги – Оленки – конструкторки цього проєкту, і ми разом почали рухатись в напрямку створення чогось гарного і корисного.

Важко дивитись на нові речі, з нових матеріалів, коли знаєш що є інші шляхи. Безумовно, апсайкл набагато складніша сфера і дорожча, ніж виробництво нового одягу, але хотілось би бачити якісного апсайклу більше, а грінвошингу менше. Хочеться стати прикладом такого бренду і позиціонування.

Звідки ви берете матеріали для створення своїх колекцій?

Зазвичай це усім знайомі секонд-хенди. Також близькі  та знайомі віддають ковдри, бо вони для них не сучасні і не приносять більше користі – десь міль поїла, десь вже дірка, а не так давно почали надсилати підписники. Також знаходимо матеріали на shafa чи olx.

Що найголовніше у роботі sustainable бренду?

Найголовніша місія — це дати людині той одяг, який прослужить їй довго. Це про якість тканин і роботи, силует, який буде актуальний роками, a не сліпо побудований на трендах.

Якщо ми говоримо про роботу бренду всередині, то слідкувати за свідомим споживанням матеріалів, думати про те, куди діти залишки і інші відходи. Це важко, не хочеться витрачати на це час, бо тут продукт на першому місці, але це точно не те чого треба уникати. Гідна оплата праці — в Україні легка промисловість дуже дешева і виробники тільки хочуть зекономити на цьому, щоб зменшити собівартість, але це замкнуте коло, а якісні речі шиються людьми, які люблять свою роботу.  

Sustainable бренд має бути етичним. А якщо ми говоримо про апсайкл, то все ж думати як і навіщо ви ріжете одяг чи іншу сировину, бо якісний піджак можна зіпсувати дуже легко, засунувши його в рамки фаст фешену, де через рік це просто буде не актуально. Відповідати цьому не просто, іноді ринок диктує свої правила, але ми в силах робити все можливе щоб наблизитись до цього.

Читайте також: Sustainability Talk: український свідомий бренд SAPO

Як війна повпливала на вашу роботу? З якими труднощами довелося зустрітися?
 Це більше відчувається як психологічний тиск, коли ти молодий бренд і так все відчувається не стабільним, а з війною це ще важче. «Чи не прилетить сьогодні ракета в майтерню?» «Чи на часі взагалі зараз якісь апсайкл речі і кому вони зараз потрібні?» і ще багато подібних думок з якими важко зосередитись на чомусь.

Як український споживач реагує на ваші sustainable капсули?

Капсул як таких я не маю, в рамках сезонності —  це скоріше моно-продукт, але люди скучили за чимось яскравим і тому це викликає багато емоцій, до того ж ці ковдри у багатьох викликають приємні спогади з дитинства, а для деяких просто здивування, як зі старих ковдр можна було щось подібне зробити.

Чим ви надихаєтесь при створенні колекцій?

Мені важливо розкрити красу всієї ковдри та зберегти її унікальність.

Як ви вважаєте, чому так важко перейти на відповідальне споживання? І як можна змотивувати  людей до цього?

Важко, бо світ фаст фешену несеться з шаленою швидкістю, культура споживання процвітає тут, а реклама говорить тобі, що треба і це, і це, і це мій маст хев, а ще це і ось. Цій індустрії невигідно пропагувати такі речі як: обдумування покупок, ремонт одягу, обмін одягом, брати в оренду, шити на замовлення, правильно доглядати. Цій індустрії треба щоб ви купили ще один поліестеровий светр, який не проживе і року, ви викинете його на смітник і прийдете за таким же, але іншої форми і кольору. Людям всі ці речі незнайомі, це щось нове, важке і навіщо взагалі, бо інформаційне поле не створює безпечного простору для того, щоб зупинитись, навіть якщо ти хочеш.

Думаю, що кожен гарний бренд може запропонувати сервіс по ремонту одягу, як мінімум. Люди мають усвідомити, що дірка це не дорівнює смітник.  А в іншому — це підіймати рівень самосвідомості споживачів, де ми все ж не забуваємо, що те, чого ми не бачимо не значить, що цього не відбувається.

Чи змінилося ваше життя після переходу на «зелену сторону»?

Не пам’ятаю, коли останній раз купувала новий одяг, мало того що мені не хочеться споживати новий одяг, так я і не розумію навіщо. Вінтажні речі часто якісніші і цікавіші, чим представлений одяг на нашому ринку, та я з радістю полагоджу чи підшию якусь річ самостійно.

Якби вам випала можливість вирішити одну глобальну проблему, то щоб це було?

В контексті цієї індустрії, але насправді і багатьох інших, я би обмежила доступ до пластику, залишила б це тільки тим сфера, де без цього справді не обійтись. Так, він дарує багато можливостей, але забирає набагато більше.