Мода

«Мене дуже тішить, бо нам вдалося бути причетними до розвитку культури носіння української хустки»: Христина Оліярник, засновниця бренду OLIZ

Татаренко Ірина

17 Червня, 2024

Бренд OLIZ одним з перших популяризував носіння хусток. З принтами як класичних українських мотивів, так і полотен сучасних українських художників. Серед клієнтів бренду –перша леді України Олена Зеленська, Президентка Молдови Мая Санду та французька суперзірка Ева Грін. Про мистецтво мріяти та діяти розповіла в інтерв’ю Христина Оліярник, засновниця бренду.

Христино, ти за освітою юристка, позаду практика у Верховній Раді. Як виникла модна історія OLIZ?

Ця історія тягнеться з дитинства. У моєї бабусі була велика колекція вінтажних хусток – понад 300 одиниць, деяким з яких понад 100 років. Бабуся до них ставилася дуже шанобливо, як до скарбу, й іноді дозволяла нам з сестрою ними погратися. Ми ставилися до хусток як до картин – роздивлялися кожен елемент. А ще обожнювали їх приміряти, зав’язувати на різний манер, одягати як сукні. З рештою, я успадкувала цю колекцію, вона для мене пам’ять про мою бабусю. А далі був університет, престижний юридичний факультет.

Коли стався модний поворот?

Думаю, в 2014-ому, коли почався Майдан. Багато моїх друзів пішло на фронт. Я усвідомила, що життя дуже коротке, і треба в ньому займатися тим, що тобі подобається. І тут стали у пригоді вінтажні хустки бабусі. Спочатку я вивчала малюнки на них, аналізувала, з якого вони регіону, фотографувала та виставляла в соцмережах. У мого хобі з’явилися однодумці та прихильники, серед них моя подруга Надя. Зараз вона працює в OLIZ. Одного разу Надя спитала мене: «Христино, ти не думала заснувати свій бренд?» Звичайно, я думала. Але для цього потрібний стартовий капітал, якого в мене не було. Надя запропонувала викупити в мене раритетну хустку 1886 року, щоб на виручені кошти я змогла створити першу партію своїх власних хусток. Я погодилась. (Усміхається.) Так розпочалася моя власна фешн історія, а як бренд – OLIZ стартував у 2017 році.

Пам’ятаєш першу колекцію?

Так, вона була присвячена петриківському розпису. Власне Петриківку можна назвати моєю Батьківщиною, бо я родом з Дніпропетровщини. Ми запросили художницю Наталію Жарко розробити для нас принти. Колекція стала для нас флагманською. На її зйомку я витратила всі гроші, а в результаті отримала полярні відгуки – від захвату до хейту. Бо ми інтерпретували традиційний розпис на сучасний манер. На той момент хустку не сприймали як стильний аксесуар, який додасть елегантності образу. Радше як одяг, який носять для садово-польових робіт або для людей літнього віку (Сміється.) Даша Коломієць мене тоді заспокоювала: «От побачиш, через кілька років хустка стане звичайним аксесуаром українок». Так і сталося. Сьогодні я це бачу і це мене дуже тішить, бо нам вдалося бути причетними до розвитку культури носіння української хустки.

У вас багато благодійних колекцій. Чому?

Все почалося під час ковіду. Як і всі, ми не знали, що робити у період карантину, доки одного дня мені не зателефонувала працівниця Одеського художнього музею з питанням: «Христино, ви не думали зробити хустки з картинами нашого музею? Ви отримали б цікаві ідеї для принтів й таким чином допомогли б музею». Я ні секунди не вагаючись, погодилась. Так першими ми почали співпрацювати з Одеським художнім музеєм. Пізніше зʼявились хустки, прикрашені принтами картин Катерини Білокур, Ганни Собачко-Шостак, Марії Примаченко тощо. З кожної колаборації ми продовжуємо перераховувати 20% від продажів на підтримку музеям.

Яка з хусток твоя улюблена? А яку найчастіше надіваєш?

Хусток багато, але кожного сезону є найулюбленіша. Наразі це «Русалка» з принтом з картини Людмили Вітковської. Полотно увійшло до колекції «Викрадене мистецтво», що присвячена художнім творам мистецтва, викраденим російськими окупантами з музеїв Херсонщини.

Часто надіваю хустки з польовими квітами з картини Катерини Білокур та ті, що прикрашені Петриківкою.

Серед твоїх замовників селебріті є навіть королівські особи.

Так, я створила хустки на замовлення королівської родини Кувейту. Це був шалений і непростий у реалізації проєкт, бо прийшовся на блекаути в Україні. Коли я брала участь у виставці в Кувейті, мої роботи помітила шейхиня. Вона запросила мене в палац, щоб зробити заміри з її доньок. Ми обговорили кожен сантиметр та кожну квіточку.

Квіти – частий елемент принтів OLIZ. Яка твоя улюблена?

Сонях. Я народилася в серпні, коли поля Дніпропетровщини просто засипані соняхами. Для мене хустка з соняхами та бджолами – зізнання в любові Україні та українцям.

Ти багато робиш для впізнаваності українського мистецтва. Хто твій улюблений художник?

Катерина Білокур. Я вивчала її життєтворчість, й відчувала духовно-емоційну близькість із нею. Мене надихає її сила духу та творчість. Бо кожна квітка на її картинах – це зізнання в любові життю.