Культові особи зі світу лялькового театру, про які варто знати

У жовтні на сцені Київського театру драми та комедії на лівому березі Дніпра всі бажаючі зможуть переглянути виставу від «Модерн-Вертеп», створену за мотивом культової п’єси Едварда Олбі «Не боюся Вірджинії Вульф». На честь цього згадуємо видатних світових та вітчизняних особистостей зі світу лялькового театру. 

Що ми знаємо про театр ляльок? Про його історію, яскравих представників, принципи, розвиток? Замало. Казковий репертуар, ширма, Петрушка. Стереотипи, пов’язані з ним такі ж давні, як і він сам. Ми говоримо «ляльковий» і маємо на увазі «дитячий», навіть не здогадуючись, що спочатку це було абсолютно доросле мистецтво. 

Театр ляльок сьогодні — це не ілюстрація, а авторський вислів, який за бажання та сучасних можливостей можна побачити навіть сидячи на дивані у себе вдома. Ось рекомендації для тих, хто не знає з чого почати знайомство з «іншим» театром ляльок.

Читайте також: Іммерсивний театр: що це таке і де його знайти в Києві?

Філіп Жанті

philippe-genty.com

В Інтернеті можна знайти ранні роботи француза Філіпа Жанті, який у своїх фантасмагоричних, яскравих та видовищних постановках створював особливий сюрреалістичний світ. У його візуальному театрі не використовується текст, тому велику авторську роботу робить і глядач, слідуючи за своєю і режисерською фантазією, підкріпленою його захопленням роботами Фрейда та Юнга.

Дуда Пайва

@dudapaivacompany

Варто звернути увагу і на бразильця за походженням, але нідерландського за місцем діяльності професійного танцівника Дуда Пайву, який випадково прийшов у театр ляльок, який прославився на весь світ величезними поролоновими ляльками.

У своїх, багато в чому автобіографічних роботах, Пайва поєднує танець, циркові елементи, слово, звук, відео та лялькову виставу. Його спектаклі видовищні, метафоричні, завжди на межі фолу та сприймаються досить складно.

Дуда використовує методику так званого дисоціативного ляльководіння, коли в одного виконавця на його руках, тілі існують відразу кілька ляльок.

Читайте також: У кіно та на сцені: зірки, які грають у театрі

Режисери-експериментатори з Білорусі

Багато цікавих режисерів-експериментаторів працюють у Білорусі: Олексій Лелявський, Олег Жюгжда, Олександр Янушкевич, Євген Корняг, Юрій Диваков (остання нещодавно поставила чудову виставу у Київському театрі «Золоті ворота»).

У своїх сміливих і різких постановках Юрій поєднує драматичний театр, анімацію, роботу з ляльками та предметами, що, в принципі, характеризує сьогоднішній ляльковий театр, у якому предмети грають не бутафорську роль, а стають повноцінними ляльковими персонажами. 

Аріель Дорон

arieldoron.com

Цікавим режисером у практиці роботи з предметами є Аріель Дорон (Ізраїль). Ця форма передбачає не пожвавлення предметів, як це відбувається у звичному ляльковому театрі, а навпаки, підкреслення їхньої «пластмасовості».

Фігурки на сцені (як у випадку зі спектаклем Аріеля «Пластмасові герої») лише створюють простір та привід для взаємодії з живим актором. Такий ось феномен: ляльковий театр уникає ляльок, намагаючись знайти або розпізнати їх в інших об’єктах.

Читайте також: Що потрібно знати про фільм «Щегол», перш ніж подивитись екранізацію

Оксана Дмитрієва

В Україні пильну увагу критиків та публіки спрямовано на головного режисера Харківського державного академічного театру ляльок Оксану Дмитрієву, яка стала першим лауреатом премії імені видатного українського режисера Леся Курбаса.

Поєднуючи ляльок різних систем, Оксана створює гарні, глибокі, розумні та чуттєві спектаклі. («Прості історії Антона Чехова», «Вишневий сад» за творами Чехова, «Травнева ніч» та «Одруження» за Гоголем, «Чевенгур» за Платоновим, «Гамлет», який отримав безліч нагород на різних театральних фестивалях).

Слід зазначити, що лялькове мистецтво активно мігрує у драматичне. Теодор Курентзіс, Адольф Шапіро звертаються до ляльки в опері, ляльки з’являються навіть у документальному театрі.

Наприклад, міждисциплінарний, соціальний проект «Осінь на Плутоні», створений у Львові Сашком Брамою, основою якого стали історії реальних людей, мешканців львівського геріатричного пансіонату. Крім найважливішої теми, на яку режисер намагається звернути увагу громадськості, вистава має багате художнє наповнення: ляльки-маріонетки на зріст людини, аудіо-дизайн, медіа-мистецтво, перформанс, документалістика.

Також зовсім недавно в Києві було заявлено новий, дуже цікавий театральний проект «Модерн-Вертеп», який уже в жовтні на сцені Київського театру драми та комедії на лівому березі Дніпра покаже (рівно 5 разів) першу виставу, створену за мотивом культової п’єси Едварда Олбі. “Не боюся Вірджинії Вульф”.

Команда «Модерн-Вертепа» обіцяє продемонструвати власне бачення класичного лялькового вертепу, наповнивши сценічну реальність різноманітними засобами виразності (ляльки, пантоміма, мультимедійне зображення, сучасна електронна музика). Цією історією про вічний діалог душі і тіла, автори вистави хочуть нагадати глядачеві про прості людські цінності: про чесність і справедливість, про довіру і любов.

Повʼязані теми:

театрКуди пітикуди піти у Києві

Marie Claire

Всі статті автора

Поділись: