Small talk: Яна Барінова про майбутнє viennacontemporary та просування української культури у Відні 

У Відні завершився дев’ятий ярмарок сучасного мистецтва viennacontemporary, близько 15 000 відвідувачів з Відня, Австрії та з усього світу з’їхалися до історичного Курсалону у Штадтпарку, щоб побачити загалом 62 галереї з 20 країн. Україну цього року гідно представили галереї The Naked Room з виставкою Люсі Іванової та Voloshyn Gallery із груповим проєктом Миколи Рідного, Нікіти Кадана та Влади Ралко. З Яною Баріновою, директоркою з розвитку у viennacontemporary та менеджеркою проєктів European Policies and Ukraine у ERSTE Foundation, ми поговорили про viennacontemporary 2023 та його майбутнє, а також про просування української культури у Відні.

Як ви відчуваєте роль амбасадорки української культури у Відні?

Я не є амбасадоркою української культури. Амбасадоркою не можна стати за власним бажання – хтось, хто має відповідні повноваження, має доручити тобі представляти чи то державу, чи то її культуру. У Відні я біженка, вимушена переселенка, яка працює в Erste foundation та viennacontemporary. Звичайно, я постійно шукаю людей та проекти, які посилюють культурну євроінтеграцію України, та мої обов’язки в обох організаціях значно ширші.

Поділіться своїми враженнями від цього року на viennacontemporary. Які моменти були особливо важливими для вас?

Це навіть не враження – це одне суцільне натхнення. За тиждень ярмарок відвідали 15 000 людей. Не останніх, як кажуть. Серед них просто приємно знаходитися. Не хочу і не можу виділити щось одне (хоча це, звісно, STATEMENT), ти потрапляєш у середовище, де мистецтво існує в ідеальних умовах – серед людей, для яких воно робиться і для яких воно життєво важливо.

Мистецтво і культура грають важливу роль у єднанні людей з різних країн. Як viennacontemporary сприяє цьому процесу через STATEMENT програму?

СТЕЙТМЕНТ у форматі панельної дискусії задає тон ярмарку в цілому. Нагадаю, що ця складова у програмі однієї з найпрестижніших світових арт-подій вперше з’явилась минулого року і називалась «STATEMENT: Ukraine». На цей час це моя найбільша інституційна, якщо так можна сказати, перемога як менеджера культури.

Незважаючи на відсутність цього року у назві «України», і тема дискусії, і склад спікерів значною мірою визначається нашою війною. Над її поточними та майбутніми наслідками у світі думають усі, хто взагалі думає. Тому до дискусії залучені інтелектуали з США (R.C. Baker), Голландії (Luiza Bialasiewicz), Франції (Niccolo Milanese), Австрії (Oliver Ressler, Dessy Gavrilova, Martin Selmayr), України (Катерина Міщенко).

Для мене «політична безпритульність та тимчасове громадянство» є логічним (і зазначу, дуже сумним) продовженням минулорічної фотовиставки SPALENA, щойно завершеної в Альпбаху експозиції FRACTURED FUTURE та, власне, і всіх інших моїх проектів.

У мистецтві завжди обговорюється його суспільна та політична цінність. Як ви вважаєте, мистецтво може впливати на суспільство та політику?

«Мистецтво» у XXI сторіччі для кожного означає щось своє. Ті явища, які є мистецтвом для мене, точно нічого не «обговорюють» і не «допомагають зрозуміти». Вони допомагають жити з тим розумінням, який дає мені інтелект.

Так само і з впливом. Мені подобається вважати, що у цьому світі все впливає на все. Помах метелика в Японії може викликати виверження вулкану в Ісландії. «Мистецтво», «суспільство», «політика» для мене рівнозначні складові людського буття, узагальнення, які об’єднують мільйони дуже різних людей, які безумовно впливають одне на одного не менше, ніж метелик в Японії.

Розкажіть про плани на наступний рік?

Плани великі і цікаві. viennacontemporary наступного року переїжджає на нову локацію – значно більшу. Розширення виставкової площі – давно очікуваний крок у розвитку ярмарку. Галерей стане вдвічі більше, відповідно стане більше художників, яких зможе побачити відвідувач. Загалом переїзд має зробити подію більш user-friendly у всіх сенсах, від кількості художніх робіт до супутніх сервісів – дитячого майданчика, лаунж-зон тощо. Ми робимо все для того, аби глядач проводив у нас більше часу і проводив його комфортніше.

Продовжиться співробітництво з компанією Meta, яка володіє Facebook та Instagram. В цому році у нас був спільний проект viennacontemporary Activation. В наступному планується зробити акцент на емерсивних практиках, деталі я поки не хочу розголошувати, але буде захоплююче. Ну і у зв’язку з переїздом viennacontemporary-2024 почнеться на тиждень пізніше, тож занотуйте собі.

Чому українським галереям важливо брати участь у міжнародних ярмарках мистецтва?

Гарне питання. Напевно тому, що на міжнародному ярмарку галерея може продати щось із своєї експозиції і таким чином виправдати своє існування. Галерея – це посередник між художником та споживачем. Ярмарок – це місце, створене для того, щоб посередник міг працювати максимально ефективно. Для цього він ретельно відбирає галеристів і запрошує відповідну ЦА. У випадку з viennacontemporary це еліта світового арт-ринку. Потрапляння в поле зору цих людей може визначити всю подальшу долю і галереї, і митця. Тому я сподіваюсь, що українських галерей наступного року на viennacontemporary буде більше.

Читайте також: SMALL TALKS: ОЛЬГА ТЕРЕФЕЄВА, СПІВЗАСНОВНИЦЯ РУХУ SAVE KYIV MODERNISM 

Повʼязані теми:

Невеличка розмоваукраїнський артнове українське мистецтво

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: