Час змін. Від касира до СЕО: досвідом ділиться Марина Кут

Редагувати переклад
Героїні рубрики Marie Claire «Час змін» розповідають про власний досвід зміни професії, труднощі та відкриття, з якими вони зіштовхнулися в процесі пошуку та адаптації на новому місці роботи. Наша героїня Марина Кут розповідає, який шлях пройшла від касира в банку до СЕО сервісу Money24.

Час змін. Від касира до СЕО: досвідом ділиться Марина Кут-Фото 1

Що спонукало вас піти в професію та почати рости від касира до СЕО?

В мене економічна освіта, я закінчила ВУЗ в 2006 році. В ті часи не дуже модним було працювати за фахом. Це зараз люди стали більш свідомими і краще розуміють, чого вони хочуть. А тоді я просто вступила до університету, тому що не мала великого вибору. І це був той рідкий випадок, коли я пішла працювати за фахом.

Перший мій досвід роботи був касиром у банку. Мені подобалась та робота і саме тоді я зрозуміла, що люблю працювати з цифрами і що це моє. Але потім так склалося, що банк ліквідували, нас скоротили і знайома запропонувала мені роботу в обмінному пункті на посаду касира. Коли я прийшла на співбесіду до co-founders тієї компанії, я зрозуміла, що це був ще тільки стартап. Я погодилась з ними працювати і так співпало, що перший робочий день в цій компанії був мій, тому ми разом з власником відкривали наше перше відділення.

Загалом, я працювала там касиром близько трьох років. З часом компанія розвивалась, відкрилось ще декілька відділень і в компанії з’явилась необхідність в новій посаді — менеджер. Серед інших касирів власники надали перевагу мені, так як в мене був більший досвід роботи в цій сфері та фінансова освіта. Мені довірили розвивати три відділення.

Для мене це було підвищення і я відчувала запал і азарт. Я взагалі в житті люблю виклики. Тож почала розвивати відділення, які мені доручили, багато комунікувати з людьми. Мені дуже подобається психологія і, зокрема, робота з людьми — спілкуватися з ними, продавати. Я зрозуміла, що в мене це непогано виходить. Крім того, мені добре вдавалося розвивати нові відділення, це давало результати. І ось коли відділень стало вже багато, власники запропонували мені стати директором мережі.

Чи було вам страшно переходити на нову посаду?

Так, було страшно — це був вихід із зони комфорту. Тому що нова посада передбачала і переїзд в інше місто, і більшу відповідальність. Я почала відповідати не лише за свій регіон і відділення, а й за всю мережу. На той момент це було 7 відділень. Мені потрібно було розібратися в специфіці роботи різних регіонів, навчати інших менеджерів і передавати свій власний досвід, який я здобула, набиваючи власні шишки.

Спочатку я думала і вагалась, але не довго, тому що, як я вже казала, люблю виклики.

Чи були думки, що щось може піти не так і ви можете не справитися?

Ні. Я собі ніколи не задавала таких питань. В жодній ситуації в моєму житті, чого б це не стосувалося, я не задавала собі подібні питання. Тоді я себе програмувала на те, що є тільки такий шлях і іншого немає.

Що вас мотивувало йти вперед і не зупинятися?

Саморозвиток. Досягнення більшого в житті та певного статусу. А ще, показати власний гарний приклад своїй дитині.

З часом відділення розвивалися все більше і більше, з’явилися нові співробітники. На посаді директора я виконувала багато різних функцій: це і фінансовий директор, і валютний дилер, і керівництво багатьма різними процесами.

То був насичений період з шаленим режимом, тому що побудова бізнесу, мережі — це дуже багато роботи. І дуже багато спілкування з підлеглими, колегами, клієнтами. В мене часто був ненормований робочий графік, тому що постійно потрібно було відповідати на всі запити своїх клієнтів, весь час виникали нові виклики і перешкоди.

Розвиток бізнесу вимагав нових впроваджень, ідей, постійних змін. І от що мене мотивувало йти вперед — це завжди бути на декілька кроків попереду своїх конкурентів.

Де ви черпали нові ідеї?

Все, що я бачила навколо себе, я приміряла на компанію. Побачивши будь-яку рекламу, новину, ноу-хау, я одразу думала про те, як це можна інтегрувати у нас в компанії. І ось саме так з’являлися нові ідеї, колаборації, акції тощо.

Що стало поштовхом до того, що вас призначили на посаду СЕО?

В такому інтенсивному режимі на посаді директора я працювала 8 років, і почала задумуватися, що я це вже переросла. Бізнес вже був побудований на певному етапі, він був як “авто, яке їде саме”. Я зрозуміла, що роботу з цифрами вже можна делегувати і мені захотілося зробити щось більш творче.

Я озвучила це власникам і вони запропонували мені розробити бізнес-план того, як я бачу подальший розвиток в компанії. Скажу чесно, коли на стратегічній сесії ми розбирали мій бізнес-план, всі були трохи налякані, тому що він передбачав важливі зміни. Все, за що я відповідала 10 років, потрібно було делегувати іншим людям. Ми вирішили вводити в штат нову посаду. А ще, я відмовилась від спілкування з клієнтами і мала передати їх іншим менеджерам.

Я переживала, чи дійсно зможу передати свій функціонал, адже звикла все контролювати сама. У власників, в свою чергу, теж були свої хвилювання, тому що за тривалий час вони звикли довіряти мені важливі процеси і розуміли, що тепер потрібно це все від мене забрати і передати іншій людині.

Але ми, як завжди, ризикнули. І от що мені дуже подобається в нашій компанії — це те, що ми швидко приймаємо рішення. Проаналізували, зрозуміли ризики, беремо і робимо!

До того ж, це співпало з початком війни. Перші місяці взагалі були жахливі. Як і кожен українець, я не розуміла, що відбувається, що буде завтра, не було відчуття стабільності і впевненості і до всього цього додалися нові обов’язки. Переді мною постало питання: як це все реалізувати в умовах війни? Було важко і на те, щоб заспокоїтися та розкласти все це в голові знадобився певний час.

Але згодом, ми з власниками перебрали певний функціонал і прийшли до висновку, що той бізнес-план і ті обов’язки, якими б я хотіла займатися — це і є посада СЕО. Компанія на той момент вже достатньо доросла до того рівня, коли вона потребує не просто одного директора, який займається всіма напрямками, а окремо СЕО.

Яку пораду ви б дали тим, хто теж хотів би наважитися рости в своїй професії, але сумнівається і відтягує цей крок?

Мені здається, це все залежить від особистих якостей людини. Я, наприклад, ніколи не вагалась. Взагалі, в мене такий самоменеджмент, що в мене все життя розписано по хвилинах і просто немає часу вагатися. Я вважаю, що в людини повинен бути в середині стержень. На мою особисту думку, якщо людина вагається і сумнівається вже на самому початку, то навряд чи в неї щось вийде.

Тому перше — на 100% можу порадити мати самоорганізованість і самодисципліну. Інакше я не уявляю, як керівник чи СЕО може бути ефективним без цих якостей.

І друге — не боятись брати відповідальність на себе, тому що СЕО це дуже велика відповідальність. Я завжди розуміла, що відповідаю за велику кількість людей в цій компанії. І це мене мотивувало. Адже, якщо я допущу якусь помилку, то як мені потім дивитись в очі цим людям?

Читайте також: ЖІНОЧИЙ НУАР: У КИЄВІ ВІДБУВСЯ ДОПРЕМ’ЄРНИЙ ПОКАЗ ДРАМИ-ТРИЛЕРА «МІЖ НАМИ» 

Статьи по теме