Чоловік говорить: Євген Хмара, піаніст

16 грудня пройде відразу два концерти зіркового композитора Євгена Хмари у Жовтневому палаці у супроводі симфонічного оркестру Збройних Сил України. Таланту Євгена Хмари аплодував Білий дім та Букінгемський палац. Його ім'я обіцяє неймовірне шоу та заряд позитивною енергією. У новій програмі запрошені артисти інструментального жанру, хор, співачка та дружина Євгена Хмари – Одара, шоу барабанщиків, хореографія Артема Назарука. Одна із мелодій «here we are», що в перекладі звучить «ми є тут» має нагадати всім, що разом ми можемо створювати неймовірні речі.

Яким повинен бути «справжній чоловік»?

Мені легко відповісти на це питання, тому що у мене підростає син. І для мене важливо, щоб він мав певні якості.

Перше — це любов до роботи, праці. Він завжди нам допомагає із дружиною. Коли я щось лагоджу, він дає мені потрібні інструменти. Коли ми готуємо для наших дам, щось він уже робить краще за мене. Дуже важливо, щоб у чоловіка була своя справа, в якій він був би професіоналом, яким він горів би. Я, наприклад, ще будучи школярем своїми виступами, міг заробити більше батьків.

Друге, це вміння брати відповідальність на себе. За сім’ю, за рідних та близьких, за своїх друзів. Якщо хтось із них потребує допомоги, ти не повинен залишатися осторонь. Я вважаю, що це дуже по-чоловічому. До того ж це виховує в хлопчику лідерські якості, а це не може не бути корисним.

Які життєві уроки дали вам батьки?

Один із найважливіших уроків полягав у тому, що будь-яка твоя дія спричиняє наслідки. Вони завжди давали мені свободу вибору, але якщо мене заносило, мене запросто могли покарати.

Другий урок, що треба підтримувати своїх рідних, а чи не тиснути на них. Адже, незважаючи на те, що мій тато залізничник, а мама – вчителька молодших класів, вони завжди підтримували моє захоплення музикою. Я пам’ятаю, як у мене були друзі у дворі, які мріяли стати архітекторами чи музикантами, але їхні батьки медики бачили їх лише лікарями.

І, мабуть, третій та найважливіший урок – це мріяти та йти до своїх мрій.

Якось до Києва приїхав мій улюблений гурт Space, квитки на концерт дістати було неможливо. Але батьки знали, що лідер гурту Дідьє Маруані – мій кумир. Тому вони разом з маленьким мною пішли до готелю, де він жив, щоб узяти у нього автограф. Я був єдиною дитиною в натовпі і менеджер групи побачивши мене сварила батьків за те, що вони привели мене. А батько їй сказав: «Це його бажання і його мрія, а ми прийшли його підтримати». І тоді менеджер підвела мене особисто до Дідьє, я зіграв для нього на роялі, і він подарував нам із батьками квитки на концерт. З того часу я знав, що немає нічого неможливого.

У вас був поворотний момент, після якого можна ділити життя на «до» і «після»?

Буду чесним, у мене практично щороку трапляється такий момент.

Найперший і найяскравіший з них був ще в дитинстві. Я вже кілька років ходив у музичну школу і мій педагог з фортепіано, людина, яка в мене вірила, відправляла на конкурси, самовіддано готувала до них і говорила батькам, що в мене є талант… померла. Це перевернуло мій світ, якщо чесно не знав, як далі займатися і чи варто взагалі. Що я тепер без неї робитиму. Ми довго говорили на цю тему з батьками, і вони переконали мене, що як мінімум на згадку про неї треба продовжувати займатися, робити нові успіхи і переконати всіх, що вона мала рацію.

І другий яскравий момент, який усі поділили на до та після – це народження дітей. Думаю, для кожного з батьків – це так. Я зрозумів, що моє життя набуло нового сенсу, я ніби в мить став іншою людиною. Зміни бувають і радісним, і сумним, але важливо все приймати з вдячністю.

Що найбільше вас драйвить: в житті, роботі, стосунках?

Я обожнюю їздити за кермом. Тому на більшість гастролей я їжджу своєю машиною. Водіння мене водночас драйвує та заспокоює. Я відключаюсь від усіх проблем і повністю насолоджуюся процесом. За кермом автомобіля, відчуваючи швидкість, до мене приходить натхнення, наприклад, Ocean Race.

Щодо роботи, то найбільший драйв – це готується до концерту. 15 грудня я виступатиму з оркестром у 50 осіб на сцені Жовтневого палацу. Це неймовірний виклик, це безліч завдань і питань, які треба вирішити швидко і точно, це величезна відповідальність за те, щоб глядач отримав задоволення від того, що побачить. І здавалося б, це може виснажувати та втомлювати. Але я навпаки кайфую від процесу і впевнений, що результат буде відмінним.

У стосунках мене драйвують успіхи моєї дружини. Вона співачка, я допомагав їй у написанні пісень, в організації її концерту… навіть став режисером для неї і зняв перший кліп.

Я бачу, як вона хоче звучати і це дуже заводить мене.

Як вам здається, ви вже знайшли себе?

Думаю, з попередніх відповідей ви зрозуміли, що змалку я займався саме тим, що люблю. І поки багато хто говорив, що я гратиму в переході та в ресторані «Мурку», я брав ноти, йшов із музичної школи додому і грав по п’ять шість годин, щоб довести насамперед собі, що ці люди помиляються. І, напевно, якби я був не на своєму місці, то мене не запрошували б грати в Білий дім, грати Гімн України на відповідальних матах з футболу.

Так що без хибної скромності можу сказати, що так, я знайшов себе.

Якими критеріями ви вимірюєте успіх?

Фінансовим успіхом, у тому числі. Гроші дають нам певну свободу у нашому світі. Але я ніколи не вимірював успіх кількістю купюр у кишені чи кількістю нулів на карті. Для мене успіх – це прокинутися вранці від поцілунку коханої жінки, обіймати своїх дітей та бачити їхні успіхи. Успіх — бачити, як дорослішають твої батьки і мати можливість віддячити їм за все, що вони для тебе зробили. Успіх – це коли ти зайнятий своєю справою, і вона приносить задоволення не тільки тобі, а й іншим людям.

Як виглядає ваш стандартний день?

На жаль, певного алгоритму немає, особливо якщо я на гастролях. Але загалом мій день починається рано близько 5 – 5:30 ранку. Адже що раніше встаєш, то більше встигаєш. До того ж, це єдиний час, коли я можу побути наодинці із собою та зайнятися дихальними практиками та спортом. Десь з 6:30 до 8 години я займаюся роботою. Граю чи записую щось. Або першу або другу половину дня я обов’язково присвячую дітям. Але все залежить від зайнятості та кількості зустрічей. Ми гуляємо в різних місцях або граємо в різні ігри, щоб завжди була різноманітність.

Буває навіть, що в якісь дні я не торкаюся клавіш, а часом постійно сиджу за інструментом. І коли всі справи закінчені, концерти зіграні, і діти покладені спати годинником до 11-ї засинаю і я.

Які якості партнера для вас важливі?

Я вважаю, що якщо ти шукаєш людину за певними критеріями, то на тебе чекає фіаско. Адже у цьому питанні важлива хімія. Те, що тебе може дратувати в одній людині, ти вважатимеш особливістю чи фішкою іншої.

Моя дружина – мій ідеальний партнер у всьому. Мені однаково добре з нею жити, виховувати дітей, писати пісні, виступати на концертах. Тож усі пазли зійшлися.

Яка людина ніколи не буде з вами поруч?

Оскільки я захоплений космосом, то людські відносини, як мені здається, також підвладні законам фізики. Адже з людьми, як і з предметами чи планетами, працює сила тяжіння. Ти фізично не зможеш перебувати з людиною, яка перебуває на інших вібраціях.

Наприклад, мені складно буде дружити з тим, хто ставить гроші на чолі всього. Тим, хто не тримає свого слова і підводить у найвідповідальніший момент. Із заздрісними людьми теж буде некомфортно.

Дуже люблю дитячу приказку: Скажи мені хтось твій друг і я скажу, хто ти.

Адже наше оточення дуже віддзеркалює нас.

Від чого ви не відмовилися б ні за що на світі?

Я не маю якихось шкідливих звичок. Я нічим не зловживаю. Тому єдине від чого я ніколи не відмовлюся – це від проведення часу зі своєю родиною, від своєї музики.

Читайте також: СПЕЦПРОЄКТ «КОРІННЯ»: ЄВГЕН ФІЛАТОВ (THE MANEKEN) ПРО ВЕСІЛЬНУ ОБРЯДОВІСТЬ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ