«Правильна комедія повертає до життя»: Small Talk з актором та режисером Віктором Андрієнко

30 березня о 17:30 Кіноспільнота в Будинку кіно запрошує на творчу зустріч з актором, режисером, сценаристом, письменником, продюсером, заслуженим артистом України Віктором Андрієнко. В його творчому арсеналі майже сотня найрізноманітніших проєктів: фільми, в яких він грав ролі, які він знімав як режисер, на яких він працював каскадером; анімаційні персонажі, яких він озвучував; спектаклі, серіали, скетчі, теле- та радіопрограми, розважальні проєкти. Про виживання українського кіно, роботу  в театрі та кіно та чи дійсно фільми про війну варті того, щоб їх радили закордоном він розповів журналістці Катерині Хелемендик.

Яка доля українського дитячого фентезі «Легенди Чарівнолісся», який мав вийти на екрани минулого року?

За згодою Держкіно, ми переформатували стрічку з ігрового кіно в ігрове-анімаційне. Є сцени, які ми у зв‘язку із війною не можемо фільмувати на натурі, наприклад у лісах київської області. Тому в нашому фільмі будуть ігрові сцени з акторами, а також сцени зроблені у 3D-анімації.

Час і ситуація встановлюють свої правила й іноді – це навіть добре. Нещодавно відбулася прем’єра анімаційної стрічки «Мавка», яку народжували майже 6 років.

У процесі виробництва було багато складнощів: зміни сценарію, перероблення анімації, фінансові проблеми. Але ця стрічка мала вийти саме зараз – щоб показати Україну на міжнародній кіноарені та підтримати дітей у трагічні часи. Тобто мінуси стали плюсами. Можливо і «Легенди Чарівнолісся» повинні були пройти свій складний шлях до глядача. Адже ще у 2015 році я замислював  цю картину, як анімаційну. Наразі йде підготовчий період – розробка образів персонажів, локацій, атрибутики. Але успішна робота залежить від фінансування. Нині Держкіно не має змоги переказати кошти, які ми виграли на державному пітчингу. Тому добре, що є партнери — Національний онлайн кінотеатр «Sweet.tv» та іноземні інвестори, з якими працюємо над тим, щоб довести справу до кінця.

У вас солідна кар’єра в українській кіноіндустрії. Певно бували й моменти аналізу своєї праці, порівняння або ж ностальгії. Чи передивлюєтесь ви свої фільми?

Коли щойно закінчив фільмування – передивляюсь, щоб зрозуміти помилки. А потім передивлятися немає сенсу, бо все пам’ятаю й не хочу витрачати час. Краще думати про щось нове й знову творити. Моя професія вимагає постійно тримати все в голові, навіть на знімальному майданчику: викручуватись з несподіваних проблем та ситуацій, генерувати нові рішення та ідеї. Проте, коли імпровізуєш – головне зберегти історію та взаємовідносини героїв. Тоді навколо цього каркасу будується цілий фільм.

Ви слідкуєте за роботами колег. На сьогодні було створено  багато документальних та художніх фільмів. Якби вам довелося порадити іноземцю подивитися фільм документальний та художній про війну з рф. Які фільми ви б порадили?

Мені здається, поки що не зняли такого фільму. До сьогодні у людей було зовсім інше відчуття війни, навіть у кінематографістів. Це не тому, що вони фільмують погано чи неякісно. А тому, що коли більшість людей в країні бачать війну не в смартфоні, а за своїм вікном, в реальності − всі воєнні стрічки відчуваються дещо картонними. Вже після закінчення війни, мабуть, вийде ціла низка майстерних фільмів, де війна буде показана глибоко, поетично та художніми засобами.

Якщо зачепати тематику війни, яке кіно ви зняли б зараз? 

Як вже казав, треба знімати художніми засобами. Існує багато талановитих прикладів, як фільмуючи стрічку про війну не показувати реалії війни. Люди повинні мати змогу відвернутися.

Якщо робити воєнну картину − я показав би війну очима дитини. У сьогоденні дітлахи переживають дуже складні емоції. Багато з них, напевне, зробили великі подвиги, як і наші військові, але ми цього ще не знаємо і зможемо дізнатися лише згодом.

Тому робив би кіно − дитина і війна, але не хочу принципово. Після закінчення цього жаху, людям потрібно буде повертатись до мирного життя, буде багато психологічних проблем. Вважаю, що необхідно створювати ліричне, романтичне кіно чи добру комедію. Гарна комедія повертає до життя.

Що вас цікавить, окрім кіно? На що вам не шкода витрачати час окрім кіно та дотичних до нього речей та людей.

Багато працюю з  дітьми, розробляю із моєю співавторкою Оленою Шульгою ще одну дитячу книжку «Принц цирку».

На жаль нині вже не має моєї партнерки по сценці Руслани Писанки, тому не побачать світ чотири театральні вистави за нашою участю, що сто відсотків зараз потрібні глядачу.

Добре, що телебачення почало оживати та створювати позитивні проєкти. Наприклад, разом з акторкою Риммою Зюбіною знімаємось в новому комедійному серіалі, що вийде на екрани у вересні 2023 року. Сюжет є тонкою гранню між реаліями початку війни, як було у березні минулого року, та комедійним життям у родинному колі в Полтаві. Сімейні відносини, проблематика війни, вимушена еміграція − все буде представлено з легкою, позитивною іронією. Адже для мене важливо розвантажити глядача, дати відчуття відпочинку і добрих емоцій.

Авторка: Катерина Хелемендик

Читайте також: SMALL TALK: АКТОРИ РІТА БУРКОВСЬКА ТА ЛЮБОМИР ВАЛІВОЦЬ ПРО «БАЧЕННЯ МЕТЕЛИКА»