Small Talk: Дар’я Онищенко, режисерка фільму “Малевич”

145 років тому народився всесвітньо відомий український митець Казимир Малевич. Він започаткував новий напрям у мистецтві — супрематизм, його найвідоміший зразок — картина “Чорний квадрат”, одна з найдорожчих картин світу... Вже цього року  запланований вихід художнього фільму “Малевич” режисерки Дар’ї Онищенко. Поговорили з Дашею про роботу над фільму, виконавця головної ролі Віталія Ажнова та про Малевича, з яким ми не знайомі.

Екранний Малевич вашими очима — він який?

Створювати байопік завжди не просто, бо це жанр, перед яким стоять виклики. Передати історичну правду один в один неможливо, і як режисер й співавтор сценарію ти береш на себе відповідальність за тих героїв, яких демонструєш на екрані. Окрім цього в переважної більшості історичних персонажів є родичі, нащадки, і для них дуже важливо, аби автори з повагою ставились до їхніх близьких. Для мене ця повага – з одного боку відповідність історичним фактам, але, що набагато важливіше, – відповідність характеру і внутрішньому світу персонажів. Цей кордон між вигадкою і правдою в байопіку для мене особисто знаходиться на тій межі, де ми ще можемо собі уявити, що наш історичний герой міг би зробити той чи інакший вчинок відповідно до його внутрішнього світосприйняття. Це дуже умовно, бо образ, який у мене в голові – сукупність декількох факторів. Ми працювали над сценарієм з Тетяною Філевською – дослідницею Малевича, авторкою документального фільму про нього і декількох книжок. Частина мого Малевича – це саме розмови з Тетяною і моя робота з нею, але не все. В мене в самої з дитинства було власне бачення улюбленого митця, моє інтуїтивне відчуття його творчості – це теж перенеслось на екран. І, звісно, дуже багато чого додалось завдяки нашим дослідженням під час роботи над сценарієм: наприклад, під час спілкування з однією з онучок художника. Але, напевно, найбільше в образ нашого Малевича приніс наш головний актор Віталій Ажнов – це вже разом з ним ми створили того Малевича, якого побачить глядач. Також війна внесла свої корективи в цей проєкт – історичні паралелі набули більшого значення і це теж вплинуло на нашу роботу з Ажновим, на наше сприйняття історії Малевича. Тому я не претендую на повну історичну відповідність в цьому фільмі – це мій, це наш український Малевич, це моє сприйняття його біографії і його мистецтва зараз під час повномасштабної війни росії проти України.

Які задачі ви ставили перед виконавцем ролі Малевича Виталієм Ажновим, та чи вдалось йому їх вирішити?

Акторам я завжди намагаюсь надати якомога більше свободи. З Віталієм Ажновим ми разом шукали нашого Малевича і цей пошук був дуже цікавим. В роботі над таким образом дуже важлива кожна деталь – хода, тембр голосу, міміка… Актор стає на час зйомок цим історичним персонажем. Але й залишає, додає своєму герою частинку себе. Ми шукали, що спільного є у Віталія з Казимиром Малевичем, що відгукається йому особисто, на чому він може побудувати свою роботу над роллю. Малевич дуже загадкова особистість. Його творчість була постійним намаганням втекти від форми, а кіно – це формальне мистецтво. І передати внутрішній світ Малевича, його бачення живопису – це справді дуже важко. Але в усіх талановитих творчих людей є дещо спільне. І саме це я шукала – внутрішню свободу, творчий початок, певне божевілля і віру в свою власну геніальність навіть попри критику і сумніви інших. Це та потужна сила, яка допомагає усім митцям рухатись далі, досягати успіху, створювати шедеври, незалежно від того, чи це музикант, актор, художник тощо. Це я й знайшла у нашому Віталії Ажнові – це актор, який має неябиякий талант, безмежно любить свою роботу, вже досяг неймовірних успіхів у своєму віці. За це я і чіплялась, як за будівельне каміння, аби створити Казимира. І, мені здається, нам це дуже добре вдалось. Віталій сміливо підходив до роботи над роллю, він не боявся імпровізувати, пробувати, додавати щось нове і це дуже збагатило наш образ. Ми створили свого Малевича, інколи слабкого, інколи сильного, інколи неприємного зазнайку та егоїста, інколи турботливого вчителя, друга, чоловіка, інколи палкого коханця, інколи істеричного митця. Тому я думаю, що він в нас вийшов справжній, бо в ньому багато людяності і неоднозначності…

Після вивчення архівів та біографії, яке враження про особистість Малевича у вас склалось?

В нашому фільмі багато фактів з біографії Малевича, багато епізодів передані дуже реалістично. Але ми об’єднували деякі історичні періоди, бо показати все його життя послідовно рік за роком було б просто неможливо, а пропустити багато чого важливого теж не хотілось. Наш Малевич вийшов дуже молодий, сповнений сил і енергії, навіть в найважчі часи Голодомору і сталінських репресій. Він бореться і вірить в свою ідею. Я думаю, що ця внутрішня сила і  була в справжньому Казимирі Малевичі. Він був дуже харизматичний, з гумором, дуже сміливий і притягував до себе людей, як магніт. Саме таким його згадують сучасники. Він не боявся провокувати, дивувати, інколи це нагадувало епатаж. Але це було характерно для авангардистів і Малевич швидко зробив собі славу в середовищі митців. Я думаю, ця відкритість до нового, якесь майже візіонерське бачення життя, – це дуже важлива частина філософії Малевича – він новатор, а такі людини завжди готові до того, що більшість людей навколо їх не зрозуміє. І попри це вони залишаються вірними своєму баченню, своїй ідеї – ламають стереотипи, інколи ризикуючи усім. Мені здається, що нашому Малевичу вдалось передати на екрані саме ці риси художника.

Який ваш найулюбленіший факт, історія про Малевича?

Навколо Малевича багато пліток, багато міфів. Усіх досі дуже тригерить його найвідоміша картина “Чорний Квадрат”. А читаючи його біографію інколи не можеш втриматись від сміху, бо він справді вмів влаштовувати шоу, діставав своєю поведінкою радянську владу, не боявся дратувати… Щодо улюбленого епізоду з його життя, є дуже важлива історія, яка, на жаль, через війну не увійшла в наш фільм – Малевич лише один раз зміг зробити виставку за кордоном, а він про це дуже і дуже мріяв. І ось, коли він таки виїхав зі своїми роботами за межі Радянського Союзу, з успіхом показав свої картини в Варшаві і в Берліні, після цього в Німеччині він отримав термінову телеграму. Ніхто не знає її зміст, але Малевич в той же день терміново повернувся в Радянський Союз і був заарештований прямо на вокзалі. Я думаю він знав, що на нього чекає. Він міг залишитись в Європі, але він зробив цей вибір і повернувся. Це рішення могло бути пов’язаним  з погрозами його родині, але мені чомусь здається, що за ним стояло дещо більше – він не хотів показати, що він боїться, він не хотів втікати. Ті роки дуже нагадують те, що відбувається в росії і на окупованих нею територіях сьогодні. І так саме, як і вчинок Малевича, зараз нас надихають нові сучасні герої – люди, які не бояться. Це так важливо зараз – знати, що є хтось, хто не боїться…

На якому зараз етапі кіно та коли глядачам чекати фільм на великих екранах?

Наш фільм зараз знаходиться на завершальному етапі постпродакшена. Ми закінчуємо роботу над музикою разом з музикантом українського гурту “Океан Ельзи” – композитор ом  Мілошем Єлічем. В Сербії триває грейдінг, в Італії робиться саунд-дизайн, а в Україні – комп’ютерна графіка. Так що робота активно триває. Дуже сподіваюсь, що український глядач побачить наш фільм вже цього року.

Авторка: Аліса Калюжна