Small Talk: художник Натан Маркман про виставку ABOUT US (UA)

Арт-виставка ABOUT US (UA) відкрилась у київській галереї SWAP на Подолі. У ній візьмуть участь 12 талановитих українських митців, серед них — художник ромського походження Натан Маркман. Натан використовує свою художню практику, щоб відобразити та дослідити сучасну українську та світову соціокультурну та соціально-політичну реальність. У своїх роботах звертається до тем: історичної пам’яті, політичного насильства, влади, авторитету, та сучасної культури. Про складне та цікаве, відповідальність перед собою та суспільством він розповів в Small Talk.

Які теми вам сьогодні цікаво досліджувати в мистецтві, а які більше ні?

Якщо узагальнювати то мені цікаво досліджувати і відображати сучасну Українську та глобальну соціокультурну та політичну реальність. Сьогодні ця реальність це виключно війна, займатись чимось поза цією темою мені зараз не цікаво.

«Погром ромів на Лисій горі», 2020

Тема ромів є складною, але саме тому і важливою для мене. Те, як суспільство  працює зі складними темами і визначає його.

Які цілі ви сьогодні переслідуєте, як митець? Як людина?

Я ілюструю свої думки. Я бачив мистецтво як те що може перетворити мою власну рефлексію, опосередковано, на рефлексію суспільну. Раніше я намагався говорити про ті проблеми всередині українського суспільства які турбували мене найбільше. Після вторгнення почав адресувати свої роботи більше зовнішньому глядачу, так як, думаю що український досвід зараз є не менш важливим для світу ніж світовий для України. Але хоч я і займаюсь в певній мірі політичним мистецтвом, я не вірю в “культурний фронт”, і в те що моє мистецтво має якісь безпосередній вплив, така віра мені здається суєвірною.Я багато думаю про минуле, про те, як його ідеї та символи безпосередньо формують нашу сучасність, а наші рішення та ідеї неминуче сформують майбутнє. Мені здається що розуміння цієї неперервності, попри її нібито очевидність, є важливим, так як дає змогу усвідомити шо ми є суб’єктами, а не об’єктами цього процесу.

По суті, мистецтво — це єдиний спосіб, завдяки якому я можу комунікувати зі світом. Говорити про свої думки. Про те, що вважаю важливим. Інколи я сумніваюсь, що вона діє якось безпосередньо, але те, що вона впливає — це однозначно.

Протилежна ідея що майбутнє є визначеним, невідворотнім ходом історії, є небезпечною. Приймаючи цю комфортну ідею про те, що історія на нашому боці, наприклад на боці демократій, і весь досвід минулого показує шо демократії перемагають бо є більш ефективними, а імперії приречені бо є неефективними і завжди розпадаються, ми позбавляємо себе суб’єктності і здатності діяти та протидіяти, адже люди самі по собі не можуть нічого проти великих факторів. В такому разі немає сенсу чинити опір проти сильнішого агресора, чи постачати його жертві зброю, адже агресор все одно приречений, а жертва переможе в історичній перспективі, тому нащо ризикувати, це лише помножить жертви. Але на мою думку це не так, і росія не програє якщо ми її не переможем, а українське суспільство довело що права та свобода не історична неминучість, а результат наших дій і готовності їх відстоювати попри будь який ризик. Я як людина намагаюсь усвідомити свою відповідальність та робити більше.

«Погром ромів на Лисій горі-2», 2020

Читайте також: «КИЇВ. КУДИ ПІТИ І ЩО ПОДИВИТИСЬ»: MUST SEE З 11 ПО 18 КВІТНЯ