Small Talk: композитори Роман Григорів та Ілля Разумейко про нову оперу GENESIS

У Музеї Ханенків відбулася прем’єра опери GENESIS від лабораторії сучасної опери Opera Aperta. Про нову українську оперу, сучасне мистецтво розповіли композитори Романа Григоріва та Іллі Разумейко в рубриці Small Talk.

Попри війну, команда Opera Aperta продовжує працювати в Україні та активно гастролює за кордоном. З вашого досвіду: мова мистецтва універсальна?

Той жанр, в якому ми працюємо, сучасна опера та музичний театр досить універсальний за своєю мовою. Для постановок наших опер за кордоном не потрібні навіть субтитри, як в класичній опері. В нашій роботі ми покладаємося на принципи Антонена Арто, який щиро вважав, що театр не повинен бути блідою копією літератури, і критикував “інсценовані читки п’єс”. Чим далі ми від шаблонного розмовного театру – тим ближче до універсальності на сцені.ґ

Глядачі за кордоном розуміють сенси, які Ви вкладаєте в постановки?

Так, і ми надіємось знаходить якісь інші, невідомі нам, які з’являються з поєднання їхнього та нашого мистецького та життєвого досвідів.

Роман Григорів

З якими питаннями вони до вас звертаються після вистав?

В цьому сезоні звичайно запитують про Україну та висловлюють слова підтримки. В опері Чорнобильдорф є багато відео-сцен, які знімались в ландшафтах, що стали тепер зоною бойових дій (Зона відчудження, Каховське водосховище біля Енергодару, південні околиці Кривого Рогу, тощо). Тож ми говоримо і про війну, і про українську геогрфію, і про російський колоніалізм, в його історичному вимірі. Також відкриттям для нас стало те, що в світі ще поки не є загально відомою бандура як інструмент (вона є у нас в складі опери Чорнобильдорф). Принаймі на тому рівні, як шотландська волинка, або ж індійські сітар. Всі наші глядачі, а особливо музиканти дуже цікавляться і після перформансів підходять запитати, що ж це за інструмент.

Ілля Разумейко

Як ви гадаєте яка місія покладається на мистецтво під час війни?

У випадку конкретно сьогоднішньої війни – а це типова імперсько-колоніалістична і геноцидна війна з боку РФ, українське мистецтво потрібне для того, щоб люди в Європі та Америці принаймі знали що ми існуєм. Легко пережити смерть людини, про яку ти нічого не знаєш. Ніхто в Європі не знав в принципі, хто такі чеченці, або що таке Грузія та Сирія, до початку цих воєн, тому Путін міг безкарно вбивати цих людей тисячами, без особливого розголосу, параллельно отруюючи європейський політикум своїми корупційними схемами. Саме тому одна із місій мистецтва зараз – і говорити про існування України у багатьох вимірах, і переосмислювати жахливі помилки та злочини минулого (Мілан Кундера називає це “помста історії мистецтва “просто історії”).

Який антивоєнний витвір мистецтва ви вважаєте шедевром?

Серед важливих антивоєнних творів можна відзначити постановки Living Theater в Нью-Йорку, які вони робили під час В’єтнамської війни. У випадку з “антивоєнним” мистецтвом важко говорити про “шедеври”, оскільки, особливо в 20-21 сторіччі мистецтво, яке говорить про війну та проти війни, переходить в іншу площину естетичного вимірювання, де мова не йде про шедеври. Під час монтажу опери в музеї ми як раз згадували фільм “Груз-200” Балабанова (вибачте за згадку російського мистецтва) – і прийшли насправді до висновку, що це кіно не антивоєнне, а просто рафіновано національне російське, яке повною мірою передає російську ідентичність.

Із антивоєнним мистецтвом Європи теж існує певна проблема, оскільки воно існує останні роки, як частина дуже багато і ситого суспільства, яке використовує матеріал із зони військових дій для підживлення своїх емоцій. Люди приїжджають на Канський кінофестиваль або на Венеційське бієнале не для того щоб зупинити війну, а для того щоб насолодитись „high art“ і гарно провести час, і тому будь-яке мистецтво, яке позиціонує себе як “антивоєнне”, та одночасно, щоб бути почутим намагається вмонтуватись в європейський фестивальний або культурний контекст приречене нести в собі значну долю умовності та лицемірства.

Фото з прем’єри опери GENESIS в Музеї Ханенків, авторка – Юлія Остроушко.

Читайте також: SMALL TALK: ХУДОЖНИЦЯ ПО КОСТЮМАХ ЛЕСЯ ПАТОКА ПРО НОВИЙ ПРОЄКТ ЗА́ПАЛ 

Повʼязані теми:

Невеличка розмоваРоман ГригорівІлля Разумейко

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: