Small Talk: Марія Квітка, художниця по костюмах «Гудбай, фешн!»

Триває робота над фільмом режисерки Світлани Ліщинської «Гудбай, фешн!» про вигорання, шляхи його подолання та пошук себе. Головна героїня майбутнього фільму Поліна влаштовується працювати в комісійний магазин: там спокійно, але доводиться продавати неідеальні речі неідеальним людям. Вона стоїть перед вибором: повернутися до престижної роботи, яка її руйнує, чи залишитись у недосконалому світі й бути щасливою.

Поговорили з художницею по костюмах Марією Квіткою про образи героїнь майбутнього фільму, вінтажні речі та вигорання.

Коли працюєте над проєктом, з чого починаєте пошуки елементів образів?

Я завжди починаю з вивчення персонажів, з розбору їх характерів. Мені потрібно зрозуміти чим вони живуть, про що думають, де бувають, які мають звички, адже їх одяг має говорити про них, має зображати їх сутність. До того ж дуже важливо, щоб моє бачення героїв збіглося з баченням режисера та відчуттями акторів, тому важливо працювати синхронно, складати ці пазли разом.

Проєкт, над яким вам було працювати найскладніше та водночас найцікавіше?

На жаль, складно так визначити. Кожен проєкт по-своєму складний і по-своєму цікавий. Мабуть, з усіх проєктів, можна хіба що виділити «Весільний спадок», оскільки для фільму було зібрано понад 200 автентичних костюмів з різних куточків України. Цьому одягу понад сто років, тому це велике щастя мати змогу працювати з таким вбранням.

Як ви бачити образи героїнь фільму «Гудбай, фешн!»? На чому плануєте робити акценти?

Образ Поліни говорить про її закритість, розчарування, жорсткість характеру та певну суворість до себе та інших. Тому вона носить чорний гольф, чорні штани, довге пряме темне пальто. Вона ніби ховається та захищається в цих речах від світу. А от образ Одинокої Жінки зовсім інший. Ми бачимо дивакувату, дещо бідну, але творчу натуру, яка демонструє всіма засобами, що так прагне уваги і любові. Вона наряджається у дивакуваті речі, щоб підкреслити свою красивість і одночасно приховати свою глибоку одинокість.

Найулюбленіша річ, яку вам довелось знайти у комісійному магазині?

Як не дивно, але жовте дзеркальце у формі сердечка. Вінтаж YSL, я завжди ношу його з собою.

Читай также: “Жінка, яка має план”: Мей Маск та Альона Шевцова у програмі “Сніданок з 1+1”

Чи купляєте ви речі у комісійних магазинах та на барахолках для особистого користування?

Так, я іноді купую речі в таких магазинах як для зйомок, так і для себе. Є в цих речах якийсь особливий шарм. Обожнюю довго ритись, уважно розглядати, уявляти хто міг носити ту чи іншу річ. Минулого року саме в комісійному магазині Goodbuyfashion купила маленьку чарівну квітчасту сумочку. 🙂

Чи доводилось стикатися вам з вигоранням?

Так. І навіть згадувати ці періоди не дуже приємно. Вперше я зіткнулась з вигоранням після трьох років роботи над масштабним та виснажливим моїм власним проєктом. Я дуже любила те, що робила і віддавалась цій справі повністю. Мені було десь 24 роки і я не розуміла, що робота — не єдине заняття в житті.

Я майже не бачилась з друзями, не мала особистого життя, брала собі вихідний раз на місяць, майже увесь час проводила в офісі. Я намагалась контролювати геть всі процеси, не вміла делегувати. І в один момент у мене просто зірвало дах від втоми. Я розпустила команду, закрила проєкт і декілька місяців провела в ліжку. Тоді я не дуже розуміла, що зі мною відбувається, гнобила себе, що така слабачка, що провалила проєкт і що опустила руки.

Як вам вдалося його подолати, та що було найдієвішим?

Лише завдяки психотерапевту та своїм близьким людям. Тепер я чітко відстежую свої стани, спокійно розподіляю в команді задачі, беру обов‘язково хоча б один вихідний на тиждень, роблю паузи між проєктами, щоб відновитись і впевнено рухатись далі.