Чоловік говорить: Тарас Томенко, режисер

Одна з головних кіноподій цього року - запланована всеукраїнська прем'єра фільму «Будинок “Слово”. Нескінчений роман» Тараса Томенко. Тарас - режисер документального й художнього кіно, автор стрічок «Будинок “Слово”», «Терикони», «Ліза». Окрім режисерського таланту та таланту оповідача, він також володіє гарним почуттям гумору, в чому під час інтерв'ю переконалася арт-журналістка Дарія Кибець.

Яким має бути «справжній чоловік»?

Це той, хто робить вчинки, проявляє ініціативу, а ще здатен захищати та відстоювати свою позицію.

Які життєві уроки дали вам батьки?

Батько дав уявлення про всі основні, базові речі. Головне – він навчив бачити красу цього світу, а мама – добро цього світу (усміхається).

Чи був у вас поворотний момент, який поділив життя на «до» та «після»?

Таких моментів було кілька. Першим було рішення вступити на кінорежисуру. Це змінило моє життя. Якби я не зробив цей крок, мій життєвий шлях був би зовсім іншим.

Що вас найбільше драйвить – у житті, роботі, стосунках?

Мабуть, результат. Що стосується моєї професії, то це бачити кіно, яке впливає на глядача, відчувати віддачу, яка набагато сильніша, ніж будь-які докладені до роботи зусилля. Тобто відчуття, що ти маєш змогу змінювати людину зсередини, робити її кращою, і є найбільшим кайфом для мене.

Чи можете сказати, що ви вже знайшли себе?

Та я себе й не губив насправді (сміється). Знімати кіно це весь час наче дорога від себе до себе, постійний пошук. Мабуть, тільки в кінці життя можна остаточно відповісти, у чому ти себе знайшов. А саме життя полягає у пошуку, у тому, щоб ставати кращим. Це якась безкінечна сансара.

Якими критеріями ви вимірюєте успіх?

Якщо чесно, я не вимірюю успіх – ані свій, ані чужий. Для мене питання, мабуть, полягає у тому, щоб втримати успіх, закріпити його. Вважаю, що успіх по своїй природі, короткочасний, тож просто досягти чогось це не задача. А от продовжити роботу, втримати досягнення, залишаючись вірним своїм переконанням – це найголовніше.

Як виглядає ваш стандартний день?

Здається, дуже прозаїчно для режисера… Я прокидаюся, вмиваюся, читаю газету Times. О дванадцятій годині на мене чекає водій, щоб відвезти на знімальний майданчик, де вдягаю білий капелюх і в мегафон кричу: «Стоп! Знято!». Після цього повертаюся додому, вечеряю і лягаю спати… Жартую (сміється).

Які якості партнера для вас важливі?

Бути на одній хвилі, на одному підйомі. Головне – це вміти радіти разом.

А людина з якими якостями ніколи не опиниться поруч з вами?

Двуликість, лицемірство. Люди, які не дотримують слова, обманюють, не затримуються біля мене.

Яка з матеріальних речей, якими ви володієте, є найціннішою?

Сімейні фотоальбоми, негативи. Вони важливі як пам’ять про те, чого вже не повернути.

Що вважаєте найважливішим у житті? А що найменш важливим?

Найбільш важливими особисто для мене є родина, друзі, стосунки. А найменш важливими – дрібні проблеми, рутина, яка пригнічує. Це речі, які треба швидко відсікати, а енергію та час вкладати в те, що надає сили.

Який антивоєнний твір вважаєте геніальним?

Фільм «Апокаліпсис сьогодні» Френсіса Фреда Коппола. Як на мене, це така собі фаустівська мандрівка війною, коли людина втрачає все людське в собі. Це фільм про війну у В’єтнамі, який зображує, як головний герой проходить усі кола пекла. Картина просто знімає з тебе шкіру. Також фільм «Йди та дивись» Елема Климова, який справив на мене враження при перегляді ще у дитинстві. Це фільм очима дитини, білоруського хлопчика. Неймовірно емоційна, дуже потужна стрічка.

Автор: Дарія Кибець

Читайте також: ЧОЛОВІК ГОВОРИТЬ: ДМИТРО ОЛІЙНИК, АКТОР ТЕАТРУ І КІНО