Записки з Корфу: як жити на острові

Як змінюються звички та життєвий уклад на грецькому острові розповідає наш колумніст, незалежний PR-експерт та блогер Ольга Висоцька. 

33 роки я прожила в українських мегаполісах – Харкові та Одесі. І раптом потрапила у дуже велике, але все-таки село. Населення острова Корфу становить близько 100 000 чоловік, близько 40 000 з яких проживає у місті. Він тут лише один, тому й столицею його називати таки дивно. 

Хоча у путівниках часто пишуть «Керкіра, столиця острова Корфу», це не зовсім коректно, тому що Керкіра – це грецька назва Корфу. І виходить, що єдине місто на острові просто називається так само, як і саме острів. І все. Одне місто та сотні сіл. 

У великих містах є метро та інший громадський транспорт, на Корфу є лише один вид — автобус. Існує міська лінія приблизно з 10 маршрутів в не найвіддаленіші райони і приміська, з більш протяжними маршрутами. 

Читайте також: ОСОБИСТИЙ ДОСВІД: ЯК ПЕРЕЇХАТИ НА ОСТРІВ КОРФУ, СЛІДУЮЧИ ЗА МРІЄЮ ДИТИНСТВА

Здавалося б, якщо таке маленьке, то вихід очевидний, особливо такому любителю природи і прогулянок, як я — ходи пішки. Але, на моє величезне розчарування, навіть якщо я й зовсім не проти прогулятися 5 або навіть 10 кілометрів, я не зможу цього зробити, тому що за винятком міста тротуари на Корфу є тільки в дуже рідкісних місцях.   

І хоч пішки з села Аріллас до села Афьонас може бути і «лише» 3 кілометри, цілком може виявитися, що там взагалі немає тротуарів, дуже вузькі дороги, сліпі повороти кожні 10 метрів і така прогулянка загрожує попаданням під машину.

Тому використання транспорту виявилося тут необхідністю. Друзі з першого дня радять мені купити щось на кшталт скутера Веспа, але я не маю рації. Звичайно, я можу пройти курси і скласти іспит (вартість для цієї категорії близько 500 євро), і навіть прикупити собі пепелац за осудні гроші, але я банально боюся.

Якщо в Україні у нас ведуть не дуже, тут у мене таке враження, що на дорозі відбувається цирк (з огляду на поведінку учасників дорожнього руху). І це плюс до супер екстремальних доріг. Коротше, я їжджу автобусом і права отримувати поки не хочу. 

У туристичний сезон, з травня по жовтень, автобуси ходять за досить розсудливим, поза сезоном вони можуть ходити, наприклад, раз на 3-4 години. І тому ти прямий дуже сильно від них залежить. Усі держустанови, банки та єдиний ринок працюють до 13-14:00, по понеділках та середах усі магазини працюють лише до 14:30, так що для досягнення якоїсь мети у місті доводиться планувати поїздку заздалегідь. Ціла подія — поїхати до міста!

Читайте також: УКРАЇНКИ ПРО ДОСВІД ВІДНОСИН З ІНОЗЕМЦЯМИ

Для мене зазвичай приводами для таких подій є поїздки на продуктовий ринок, лаїки, (колоритне місце, must visit для відвідування всім, хто буде на Корфу), візит до перукаря або салон на педикюр, ремонт взуття або похід по магазинах. 

До слова про магазини. Шопінг-поведінка на острові змінюється кардинально. З їжею та товарами для дому все просто чудово – 4 великі продуктові супермаркети (тут представлений глобальний Lidl, 3 національні мережі та кілька локальних), кілька господарських (торік на Корфу відкрили Jysk).

А ось фешн/бьюті-індустрія на острові представлена ​​досить плачевно. Усього 4 магазини глобальних мережевих брендів одягу (Benetton і Marks&Spencer + Intimissimi у парі з Calzedonia), решта — локальний рітейл. Ситуація аналогічна і з б’юті-товарами.

Роздрібні ціни в таких магазинах – це в середньому 2 ціни від того, що можна купити в онлайні. Тому, більшість подібних покупок багато хто тут робить онлайн. 

Загалом, якщо ти не живеш у місті, туди і їздити часто особливо нема чого. У кожному селі є якийсь супермаркет, кілька кав’ярень та обов’язково булочна, де печуть хліб. Плюс, практично з будь-якої кав’ярні чи закусочної можна зробити доставку додому та абсолютно безкоштовно!

Тому якщо я працюю вдома, для зміни діяльності виходжу прогулятися до свого саду. Коли дуже хочеться на морі, їду з ранку з ноутбуком на якийсь пляж і до самого вечора працюю в біч-барі з перервами на купання. Якщо ж хочеться погуляти — тоді до міста чи парк-садибу Мон-Репо.

Читайте також: УКРАЇНКА ПРО ЖИТТЯ В ЄГИПТІ: «НАШИХ ВИГІДНІШЕ БРАТИ У ДРУЖИНИ — ВОНИ ТРУДОлюбНІ І ЗВИКЛИ ЗАРАБАТУВАТИ»

Яке життя у селі? Така сама, як і в місті. Тільки набагато повільніше, та й глибина інформування про життєві перипетії всіх сусідів в окрузі приблизно в 10 разів більше, ніж у мегаполісі. Усі сусіди знають, хто на якій машині до кого приїжджає, чия кішка захворіла або в кого врожай цього року абрикос вродився не дуже. 

І обов’язково сусіди частують один одного чим тільки можна! І без приводу, і особливо великі православні свята. Минулого Великодня мені мої сусіди урочисто принесли шматок традиційного ягняти, приготованого на вогні, і фарбовані яйця.

Тут я маю на увазі життя на селі взагалі. За моїми спостереженнями, життя в селі на Корфу і життя в місті на Корфу відрізняється, мабуть, тільки тим, у що люди вбираються з ранку і як виходять в магазин. І незважаючи на деякі особливості такого життєвого укладу, він дуже позитивний і сприяє умиротворенню!

Дізнатися більше про життя та відпочинок на грецькому острові Корфу можна у блог Ольги.

Повʼязані теми:

колумністКорфуколонка

Marie Claire

Всі статті автора

Поділись: