10 модних революцій Іва Сен-Лорана

1 серпня модний світ відзначив день народження великого французького кутюр'є Іва Сен-Лорана. Як справжній революціонер, він не боявся кидати виклик суспільству і ламати стереотипи. Саме це дозволило йому зробити стільки відкриттів, які назавжди змінили уявлення про жіночу моду. Дизайнер шкодував лише про одне: що не він винайшов джинси.
У 17 років Ів Сен-Лоран приїхав до Парижа вчитися у школі при Синдикаті високої моди. Він практично відразу здобув перемогу в конкурсі для дизайнерів-початківців, розділивши перше місце з Карлом Лагерфельдом. У 19 років він став помічником Крістіана Діора, а ще через два роки очолив Дім Сhristian Dior після смерті його засновника. Коли дизайнеру було лише 26, він уже заснував власний модний бренд Yves Saint Laurent.
трапеція
У 1958 році, очоливши Дім Dior, дизайнер представив світові свою першу колекцію Ligne Trapeze, яка відразу стала сенсацією. Замість звичного діоровського силуету new look, що створював фігуру «пісочний годинник», публіка побачила сукні А-силуету. Оригінальний фасон отримав назву «сукня-трапеція» та став головним трендом моди 1960-х. Таким чином, Ів Сен-Лоран довів, що жінці не обов'язково наголошувати на талії, щоб виглядати спокусливо.
Читайте також: ЗОЇ КРАВИЦЬ СТАЛА ГОЛОВНОЮ ГЕРОІНІЮ Осіннього КАМПЕЙНУ SAINT LAURENT
 З роками я зрозумів, що найголовніше у сукні – це жінка, яка його одягає.
Сукня «Мондріан»
У 1965 році під враженням від картин голландського абстракціоніста Піта Мондріана Ів Сен-Лоран створив колекцію суконь прямого крою Mondrian, ставши першим дизайнером, хто переніс абстрактний живопис на тканину одягу. Ідея мала приголомшливий успіх, і образ з подіуму відразу оселився в гардеробах француженок. Культова колекція «мондріанівських» суконь досі зберігається в музеї Вікторії та Альберта в Лондоні – найбільшому у світі музеї декоративно-ужиткового мистецтва та дизайну.
Я стурбований не сенсаціями та нововведенням, а досконалістю мого стилю.
Жіночий смокінг
У 1966 році Ів Сен-Лоран представив колекцію Le Smoking, запропонувавши жінкам нову уніформу: смокінг та штани прямого крою. Кутюр'є переосмислив чоловічий варіант піджака виходячи з особливостей жіночої фігури, зробивши його сексуальним. Сьогодні брючний костюм знайдеться в гардеробі майже кожної жінки, а тоді це було справжнім викликом суспільству. Дам у штанах від Іва Сен-Лорана не пускали до ресторанів, а студенткам, які з'явилися на лекціях «у непотрібному вигляді», навіть загрожувала відрахування. Проте модну революцію вже не зупинити.
Жінка, на якій смокінг не виглядає як чоловічий костюм, – володарка неймовірної природної жіночності.
Прозора блуза
Водночас із брючними костюмами дизайнер запропонував жінкам ще більш революційний предмет гардеробу – прозорі блузи, причому носити їх слід на голе тіло. Навіть сьогодні не кожна модниця зважиться на такий експеримент, що говорити про реакцію пуританської Європи в ті роки. Проте шанувальниці бунтарського таланту дизайнера відразу ж стали поєднувати сміливі блузи з не менш сміливими брюками та смокінгом.
Читайте також: П'ЄР БЕРЖЕ: «ІВ СЕН-ЛОРАН — ОСТАННІЙ ВЕЛИКИЙ ДИЗАЙНЕР»
Я знайшов свій стиль завдяки жінці. Саме звідти йде вся сила та життєздатність мого стилю – я черпаю їх із тіла жінки.
Pret-a-porter
У 1966 році Ів Сен-Лоран відкрив перший бутік прет-а-порте Rive Gauche, названий на честь лівого берега Сени, який у ті роки вважався притулком анархістів та вільнодумних студентів. У магазині продавався повсякденний одяг, який коштував у рази дешевше за стомлюючі у виробництві наряди від кутюр. Запустивши лінію pret-a-porter (у пров. з франц. pret-a-porter – готове до носіння), дизайнер став створювати не по дві, а по чотири колекції на рік.
Найкращий одяг для жінки - це обійми чоловіка, що любить її. Але для тих, хто не має такого щастя, є я.
стиль сафарі
Довгий час одяг у стилі сафарі носили лише мисливці та військові у тропіках. З легкої руки кутюр'є в неї одяглися міські модниці. 20-денне перебування на фронті в Алжирі, рідній країні, закінчилися для дизайнера нервовим зривом. Однак цей безцінний досвід послужив натхненням для створення в 1968 колекції, присвяченої Африці. Натуральні тканини, природні відтінки та зручний крій зробили сафарі ідеальним варіантом для подорожей. Шнурований жакет Saharienne із цієї колекції, в якому знялася легендарна модель Верушка, досі вважається візитівкою модного Будинку.
Читайте також: КЕЙТ МОС У РЕКЛАМНІЙ КАМПАНІЇ SAINT LAURENT
Мода проходить – стиль залишається.
Ботфорти
Ще один елемент чоловічого гардеробу, який дизайнер подарував жінкам – це ботфорти. Ів Сен-Лоран з юності захоплювався історією моди. Саме ілюстрації середньовічної військової форми кавалеристів надихнули його на переосмислення високих чоловічих чобіт.
Жінка вільна, і тому не можна їй наказувати, що носити.
Джинсова сукня
Дизайнер дуже любив денім і найбільше шкодував, що не він винайшов джинси. Зате саме він вигадав джинсову сукню. 1970 року це було сенсацією. Першими революційну ідею Іва Сен-Лорана підхопили битники та хіпі.
У цьому житті я жалкую лише про одне – що джинси вигадав не я. У них є вираз, скромність, сексуальна привабливість, простота – все, на що я сподіваюся у моєму одязі.
Парфуми Opium
Не втомлюючись експериментувати, в 1977 Ів Сен-Лоран випустив свій культовий парфум під назвою Opium. Через свою провокаційну назву духи були заборонені до продажу в деяких країнах. Підлив масла у вогонь і слоган, що викликає: «Для тих, хто залежно від YSL». Незважаючи на критику, Opium побив усі рекорди з продажу і через десятиліття залишається одним із найпопулярніших ароматів. А за кілька років до цього дизайнер епатував публіку тим, що знявся в рекламі свого іншого аромату YSL Pour Homme повністю оголеним.
Навіть найвишуканішому вбранню необхідна хоча б крапелька парфумів. Тільки вони додадуть йому закінченість і досконалість, а вам додадуть шарму та чарівності.
Темношкірі моделі
Ще одним революційним кроком дизайнера стали темношкірі манекенниці. На всі нападки громадськості дизайнер відповідав зустрічним звинуваченням у расизмі. Саме з показу Yves Saint Laurent у 1988 році розпочалася кар'єра супермоделі Наомі Кемпбелл.
Якось по радіо оголосили, що я помер. До мене кинулися юрби журналістів – довелося говорити, що це все брехня: ось він я, живий і майже здоровий. Але вони чомусь зовсім не хотіли мені вірити, хоча бачили мене на власні очі.
 
Фото: Gettyimages, YSL