Бодишейминг і ефект маятника: колонка психолога

Як час змінює стандарти краси? Чому люди все ще обговорюють чужі тіла і як цей процес запускає ефект маятника у суспільстві? Пояснює психологиня Юлія Гайдай на прикладі скульптури «Впевнена» у Львові.

Бодипозитив і ефект маятника

У соцмережах спалахнула суперечка через бодипозитивну скульптуру жінки у Львові. Статуя авторства українського художника Василя Корчового «Впевнена» викликала незадоволення. Її називають «огидною», «збоченням», «монстром», такою, що «травмує дітей» своїм виглядом. В цей же час немало українців і українок виступили на захист скульптури в коментарях.

Сам митець в інтерв’ю КР.UA говорить: «Я створив красиву жінку. Наполягаю, це красиві жінки. Якщо комусь такі не подобаються, то хай буде красива скульптура…. Пишна жінка – красива, бо вона м’яка, тепла, ніжна». А на запитання інтерв’юера, чи дійсно повнота надає жінці сексуальності, відповідає: «Звичайно! Є така мулька, що 5 відсотків чоловіків люблять повних жінок, а 95 – дуже повних. Тільки не всі собі в цьому зізнаються. Це як москалів зазомбували, що українці – погані, так і чоловіків, що гарні – тільки худі жінки. Звичайно, худенькі також красиві, у мене багато фігур худеньких. Пишні жінки – це інша краса. Моя виставка так і називалась: “Інша краса”. Там були тільки повні фігури».

А у коментарі УНІАН одна з організаторок виставки Анна Годун зазначила, що така реакція людей є абсолютно нормальною. За її словами, це означає, що скульптура не залишила нікого байдужими.

«Я б не називала це обуренням, це дискусія, обговорення. І це нормально, люди мають різні думки і мають право їх висловлювати. Так, ці скульптури ексцентричні. Але їх критикують, насамперед, люди, які не хочуть розбиратися, вони керується своєю першою емоцією. Але, коли ми про це з ними говоримо, розповідаємо, вони починають розуміти, і їхня думка змінюється буквально на очах. Це все роботи відомих у світі митців, які виставлялися у найвідоміших музеях. І дуже добре, що вони викликають емоції, дискусію, нікого не залишають байдужими», — сказала Годун.

Такі події дійсно викликають резонанс в суспільстві і підштовхують людей до дискусії. Поціновувачі стандартизованої краси жахаються, а прихильники бодипозитивного руху обурюються з їхньої критики.

Люди схильні приймати подібні явища і творіння за пропаганду і нав’язування нереалістичних, «нездорових» уявлень про красу.  Але що відбувається насправді? Це так званий ефект маятника.

Уявіть маятник. Фактично це нитка з вантажем, який тягне вниз. Якщо відвести вантаж вправо і відпустити, маятник, пройшовши середнє положення, по інерції відхилиться вліво. При цьому ми не докладаємо жодних зусиль, щоб маятник відхилився вліво. Для цього достатньо припинити дію сил, які рухали маятник вправо.

З точки зору групових процесів ефект маятника можна описати так: кожне наступне покоління намагається вибудувати своє життя інакше ніж попереднє. Часто повністю заперечуючи попередній досвід, будуючи своє життя і роблячи свої вибори протилежним чином. По моделі «від зворотного».

Наприклад, якщо людина росла в сім’ї, де було забагато самостійності, свободи, недостатньо належної турботи і опіки, подорослішавши, людина, яка росла з відчудтям нестачі турботи, цю турботу, увагу і опіку буде пропонувати своїй дитині у «товарних кількостях».  Для того, щоб було «по-іншому».

Ми схильні будувати сім’ю і стосунки в пошуках компенсацій за дефіцити, що були створені в середовищі, в якому ми зростали. І в кожного власна історія і власні дефіцити.

Повертаючись до уявлень про жіночу красу, можна припустити, що маятник хитнувся і тут. Ідеал краси, як умовно і зазначив автор скульптури, створений штучно. Ідеал краси змінюється всю історію, замінюючи одну тенденцію протилежною, відповідно до культурного, історичного і політичного контексту.

У XVII столітті борошно і цукор були дорогими. Відповідно ознакою благополуччя і статусу була пишна краса. У часи індустріалізації ідеалом вважалась «крихка жінка» – та, що неспроможна працювати.

На кожну епоху – свої вузькі стандарти соціально схваленого зовнішнього вигляду жінки. Одне викривлення змінюється на інше. Маятник хитається від «героїнового шику» з критичною худобою до «краси плюс сайз», яку фіксують як пропаганду ожиріння. Від наративу, що соціум задає вузький стандарт краси, до більш індивідуального і широкого сприйняття цього поняття.

Усе, що ми можемо робити – продовжувати говорити, дискутувати, розширювати своє уявлення про красиве. І, можливо, колись цей розхитаний маятник зупиниться десь посередині. Умісці, де кожен зможе приймати своє тіло із задоволенням.