#bookshelfy: Вікторія Амеліна, письменниця, авторка книжок для дорослих та дітей

Сьогодні своїми книжковими вподобаннями ділиться Вікторія Амеліна — письменниця, авторка книжок для дорослих та дітей. Вікторія дебютувала у 2014 році з романом «Синдром листопаду, або Homo Compatiens», який був відзначений багатьма критиками та увійшов у десятку рейтингу «ЛітАкцент-2014». Вікторія — учасниця міжнародного 28 BookForum, який цього року відбувається офлайн та онлайн. Програма фестивалю налічує 120 подій, 250 учасників, зокрема — 25 іноземних авторів з 21 країни світу.

Чи любите ви книги? Я виросла в невеличкій квартирі з великою бібліотекою. Книжки були моїм порталом у справжній світ, якого не було ані на телебаченні, ані в дворі поміж радянськими дев’ятиповерхівками на львівській околиці.

Книга «старожил» на вашій поличці. Цю поличку закінчили монтувати в нашій київській квартирі лише кілька тижнів тому. Ось у Львові є ціла шафа старожилів. Наприклад, є Гемінгвей, Ремарк, Гюго та Дікенс — повне зібрання творів. Мій спадок від бабусі.

Яка книга «для дорослих» була вашою улюбленицею в дитинстві? Мабуть, Новий Заповіт — було таке кишенькове видання, яке в 90-х, здається, роздавали безкоштовно. Ну і банальне, як у всіх — медична енциклопедія.

Сама «дивна» книга на вашій поличці. Найдивніша і, мабуть, найкрасивіша тут — маленька Біблія з ілюстраціями Марка Шагала. Вона на полиці з поезією, бо хіба “Пісня пісень” не поезія? Колись купила цю Біблію в музеї Шагала в Ніцці.

Книга, яку ви прочитали вже 10 разів і, не факт, що ще 10 разів не перечитаєте. П’ятикнижжя Грицька Чубая. Мені здається, Грицько Чубай — цілий космос. Якщо ви ще не читали його поему «Вертеп», почитайте. Якби треба було обрати, які книжки взяти у світовий ковчег на який-небудь Марс від України, я би теж обрала поезію Грицька Чубая.

В фільмі «Чтиця» (La lectrice) актриса Міу-Міу грає «чтицю за викликом». Якби у вас була можливість скористуватися схожою послугою. Кого б ви викликали і що попросили почитати? Оскільки це якась нереальна ситуація, то я б хотіла, аби Дебора Фогель почитала мені свою прозу чи поезію (попри те, що я не дуже розумію їдиш). А може, і те її листування з Бруно Шульцом, яке насправді не збереглося. І Зузанну Гінчанку я б залюбки послухала би — оце, наприклад: «І сукні, яскраві сукні залишаться після мене…»

Читайте також: #bookshelfy: Лариса Денисенко, письменниця, правозахисниця

Яку книгу ви хотіли б додати на цю поличку? Тут явно бракує решти збірок Пауля Целана в перекладі Петра Рихла. Якщо чесно, вони просто у Львові. В кожній квартирі має бути трохи Целана. Це як базовий набір в аптечці для мене. Ну і книжки Інгеборг Бахман варто було б поставити поруч.