Потужні потрясіння після страшних новин: як повернутися до життя

Якщо після вчорашніх новин про Херсонщину та фото тварин у воді ви не могли нормально працювати й жити, то, повірте, ви не самі! Таких людей більшість. Тому разом із психологинею і методисткою Центру ментального відновлення «Незламна» від «Фонду Маша» Катериною Тімакіною розповідаємо, чому виникає цей стан, і як повернутися з нього до життя.

Катерина Тімакіна, психологиня

Вже 15 місяців щодня в нас забирають опори і сенси. Руйнується все, в чому ми були впевнені. Дорослість людини тримається на ідеї, що вона може впливати на світ і змінювати його під себе. Але вже більше року світ не є безпечним для нас місцем. Ми не можемо нічого планувати та здається, що повністю втратили  можливість впливати на ситуацію.

«У психології виділяють два типи травми: велика «Т» та мала «т». Війна – це велика травматична подія, яка «нашпигована» маленькими. І ці маленькі «т» – регулярні страшні новини – шмагають нас та забирають віру в те, що подальше життя можливе«, – пояснює психологиня Катерина Тімакіна.

Як проявляються психотравми?

Наші базові реакції на сильне потрясіння – це бий або біжи. Мільйони років вони допомагали нам долати загрози. Організм мобілізується, і ми можемо довго триматися, рятувати себе та близьких. Проте, якщо жити в стресі занадто довго, або ж потрясіння надто потужні, сили на активну боротьбу закінчуються.

І коли наш мозок не знаходить сил далі продовжувати захищатися, він посилає сигнали: треба зупинитися й перечекати. Тіло може реагувати на це млявістю чи гіпертонусом м’язів. Зʼявляється так званий «мʼязовий панцир» – спазми в спині чи проблеми з травленням. Ми впадаємо в такий собі напіванабіотичний стан: не можемо по-справжньому розслабитися, відволіктися. Нескінченно гортаємо новини та переглядаємо фото та відео. Уявіть зайця на дорозі, який завмирає у світлі фар. Ми реагуємо так само.

Що робити?

Найважливіше в цьому стані зрозуміти, що з вами відбувається, та ставитися до себе зі співчуттям: це нормальна реакція на ненормальні події. Щоб вибратися з ями заціпеніння, потрібно почати рухатися. Робити що завгодно! Йти кудись, сортувати волонтерку, копати город. Діяти! Але, бажано, в компанії. Колись українські жінки збиралися разом, співали й вишивали. Насправді це дуже корисна практика. Так відчуваємо єдність, наші руки і мозок зайняті роботою, а завдяки співу дихаємо глибоко та правильно. Це дає віру, що попри все ми можемо якось впливати на цей світ.

Австрійський психіатр Віктор Франкл, який вижив у нацистських концтаборах, казав, що живими звідти вийшли ті, хто сфокусувався на своїх справах, без очікувань визволення чи смерті. Зараз у нас є спільний ворог і спільна мета – перемога. І наш єдиний спосіб вистояти – працювати на цю перемогу, допомагати там, де можеш, робити свою справу настільки добре, наскільки можеш. І бути поруч із людьми.

Текст: Катерина Тімакіна, Центр ментального відновлення «Незламна»

Photo by Adrian Swancar on Unsplash

Центр ментального відновлення «Незламна» від «Фонду Маша» – це місце сили та спокою для кожної жінки, яке незабаром відкриється в Києві в тестовому режимі. Тут можна буде отримати якісну діагностику психічного стану та повний спектр послуг для відновлення ментального здоров’я. Пілотна група жінок, які першими отримають допомогу наших психологів, вже набрана.

Читайте також: НЕ ДАМО ВОРОГУ СЕБЕ ЗЛАМАТИ: ЯК ПСИХІЧНО ВІДНОВИТИСЯ ПІСЛЯ ОБСТРІЛІВ