sapık oğlana ters reaksiyon işlemez herkesin hayalinde porno kendine özgün ve istediği kriterlerde bir kadın brazzers profili vardır bu kadın sizin düşündüğünüz kadın şemalarından sikiş çok daha kaliteli bedene fiziğe ve amcığa sahiptir porno ve diğerlerinden çok daha farklı bir yapıya porno izle sahip kadınların iyisinden anlayan bir ayı sex izle gibi körpe güzel bir kızı bularak kendine porno manita yapan adam onu kendi evine atarak dışarıya porno film adım bile atmasına izin vermez maço tavırlarıyla genç twitter porno kızı adeta kendisine köle etmiş olan adam seks video sabahları kalkarak maniasını öperek uyandırmadan daha türkçe porno ileri boyuta taşımak ister ve güne taze kaşar gibi lezzetli 19luk kızın amcığını okşayarak başlar

    Про що жінка мовчить: Ірена Карпа, письменниця, співачка

    Остання книга Ірени Карпи має назву «Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете», її авторка — живе втілення цієї тези. Співачка та письменниця, а з недавніх пір — коуч відповіла на запитання Marie Claire. Як завжди після інтерв’ю з Карпою ми залишилися з усмішкою на обличчі, дещо епатовані та цілком задоволені.

    Ирена Карпа

    Про що сьогодні не варто говорити вголос, а про що просто неможна мовчати?

    Я завжди була проти табу. Якщо річ, явище, поняття чи жива істота існує – про неї можна говорити. Саме від замовчувань стаються найбільші біди. Коли люди тримають в собі, щоби не здатися вразливими. Коли замовчують насильство, бо «що люди скажуть», коли не підіймають зручних тем, бо «не прийнято». Я – за звільнення людини від будь-яких тягарів. Звільнення приходить через усвідомлення, а усвідомлення – через проговорювання.

    Коли та із ким останнім часом вам було приємно помовчати?

    Мені взагалі часто буває комфортніше мовчати, ніж говорити. Із чоловіком мовчати люблю, коли кудись довго їдемо і дивимося на дощ чи понурі зимові пейзажі. З собакою мовчу, коли ходимо біля холодного моря і кутаємося (в неї теж є куртка) — в такі моменти і справді більше хочеться слухати, ніж говорити. Вдома біля каміна добре мовчати – з тою ж собакою, в якої тепла шерсть і тіло мускулисте, як в коня (правда, вона, падлюка, не дуже довго терпить роль подушки) чи з чоловіком, попиваючи вино й дивлячись на вогонь. Із дітьми мовчати не вийде – вони просто уособлюють потік вербальної інформації. А взагалі найкраще мовчати на самоті, прогулюючись містом чи в природі. Щоби слухати, а не говорити.

    Коли ви в останнє себе хвалили, а за що сварили?

    Хвалила сьогодні, коли припаркувалася на бульварі Сен Жермен в годину пік. (Хто колись їздив за кермом у Парижі, зараз мене розуміє. Це як у старому анекдоті: «Мадам, ви вірите в Бога? – Коли мені вдається припаркуватися в Парижі – так!») Тому за те, що втиснулася у ці квадратні сантиметри дозволеної парковки, можна було подякувати якщо не собі, то точно Провидінню. А сварила ось хвилину тому через дурницю: коли зрозуміла, що пішовши по рушник, принесла в ванну штани, кофту, сіль, телефон і книжку, але не рушник, за яким йшла. На щастя, в сусідній кімнаті сидів пульт дистанційного управління – старша донька – то метнулася і врятувала стареньку мать (сміється).

    Назвіть найкрасивішу річ і чому ви її такою вважаєте?

    Я дуже люблю красиві речі. Красу в дрібницях як таку. Думаю, в помічанні її і є сенс життя. Мені важливо пити шампанське з витончених flutes, а не з підручних келихів (ще люди на пікніках п’ють із пластикових стаканчиків –для мене це брр – краще вже прямісінько з горла красивої пляшки), а піно-нуар із пузатих келихів на дуже тонкій ніжці. Красу можна відчувати на дотик, на смак, на запах. Свіжі квіти вдома є завжди – це як мати каву зранку. Потворні речі я з інтерєру безжально викидаю – ще не вистачало, щоби вони пережили нас (згадайте «шифоньєри» та іншу красу з бідного радянського дитинства). Краще купувати менше, але те, що справді даруватиме радість. Те саме з їжею – треба не жерти, а насолоджуватися. З житлом – краще це буде менша площа, але не в «новострої», а в атмосферному будинку в історичній частині міста чи взагалі в природі. Найкрасивішою для мене є вона, до речі. Світанки в горах за гроші не купиш – вони безцінні.

    Яким талантом вам би дуже хотілося володіти?

    Талантом систематизувати речі. Я дуже хаотична, інтуїтивна. Структурування вимагає в мене нелюдських зусиль. Якби я вміла безболісно структурувати (є ж таке вміння вроджене у когось), все в житті пішло би легше. Включно з написанням книг, підозрюю. Бо поки що з задоволенням я структурую лише заняття для моїх курсів.

    Якби ви могли залишити тільки один спогад, щоб це було?

    Це був би спогад з Гімалаїв, медитація над урвищем, в глибині якого були озеро і льодовик. Літав орел, світило сонце. Вершини були мовчазні, засніжені, дуже чіткі й наче близькі, хоча насправді мали по шість-сім тисяч метрів. Завжди реанімую цей спогад, коли мені кепсько.

    Що личить сучасним чоловікам, а що не прикрашає сучасних жінок?

    Я би не робила взаємовиключних тверджень. Але хотіла би побажати чоловікам побільше мужності й відповідальності. І за кар’єру, і за родину. А жінкам – поменше валити на себе всі проблеми світу (і кар’єру, і дім, і дітей), а побільше прислухатися до себе, рідненької, й ненависні справи делегувати іншим, а не терпіти, скрегочучи зубами, бо «так заведено».

    Якби вам довелося себе порівняти із алкогольним напоєм чи коктейлем. Ви який?

    Хороше бургундське. Піно-нуар. Неймовірний рубіновий колір, і при цьому легкий смак без надлишку танінів. Я, певно, така ж – не люблю «грузити» людей. Вірю, що складні речі можна викласти легко – і в літературі, і в житті, і на курсах про гармонійні стосунки.

    Ірена Карпа курси

    До якої поради мами ви не дослухалися, і наразі жалкуєте про це?

    Пам’ятаю як у мої 25 мама плакала в трубку і кричала: «А скоро вже і тридцять, і що ти собі думаєш?!» — щодо моєї «несерйозності» й того, що я «в вус не дую» щодо заміжжя. Дуже смішно було, і маму шкода, звісно. Тепер я вчу своїх слухачок мого курсу, що робити з тим, коли на тебе тисне суспільсвто у вигляді мами-бабусі-сусідів-колег із їхнім «ну коли ти вже?!» А тоді просто робила всім все на зло, найперше мамі (ну бо якби я слідувала її пораді, то зараз працювала би у податковій і мала якогось нудного чоловіка з солідним черевцем). Єдине, в чому мама була права – у цій заувазі про швидкий плин часу. І «тридцять» дійсно виявлося не за горами. Правда, мама не радила, як той час зупинити – я би прислухалася. Бо стільки є класних моментів, в яких хотілося би побути трохи довше.

    Зовнішність якого визнаного красеня завжди здавалася вам перебільшеною? І, навпаки, хто з чоловіків із невиразною зовнішністю видається вам дуже привабливим?

    Терпіти не можу визнаних красенів! Для мене чоловік, що любується собою і проводить перед дзеркалом більше часу, ніж я (а я проводжу досить мало, якщо чесно) – це НОУ. Дуже часто це перша ознака потенційного аб’юзера. Зведе вас із розуму, показуючи, що ви ніколи не наберете потрібної висоти, щоби бути з ним на рівні. (Один мій колишній відкрито казав мені, що для такої-то сукні треба «ніжки відростити», уявляєте?) Зрештою, я багато кажу про ранні ознаки аб’юзу і на курсі, і в книжці «Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете». Там же я каже, що головне в чоловікові – правильна база. Якщо він чуйний, розумний, добрий, турботливий, готовий відкривати нове в житті і змінюватися – хапайте, не думаючи. Нема такого чоловіка, якому борода не надала би мужності. Дуже легко підштовхнути чоловіка до того, щоби він краще харчувався, качав прес чи навіть змінив стиль одягу (так, у мене є прості рецепти). І фактично неможливо перевиховати зазнаного тупака, скнару чи брехуна, що звик бігати за кожною спідницею.

    Чим пахне щастя?

    Щастя пахне дорожньою пилюкою, прибитою дощем. Особливо в горах, коли вдалося перечекати бурю десь у розщелині між скелями і зрадіти, що лишилися живі, а блискавки пройшли повз. Неймовірний туман тоді підіймається навкруги, повітря можна майже бачити, коли вдихаєш його на повні груди. Ще щастя пахне свіжими круасанами й кавою, яку тобі приніс коханий в ліжко. Волоссям твоєї дитини. Сторінками нової цікавої книжки. Подушкою чоловіка, на яку ти перекочуєшся, щоби ще пять хвилин поспати, коли він вже став. Пиріжками з капустою в домі у бабці. Весняним цвітом на вулиці, якого ти не бачиш, а він – є.

    Автор фото: Оксана Жіру, Yulya Weber

    Читайте також: #BOOKSHELFY: ЛЮБОМИР ЛЕВИЦЬКИЙ, РЕЖИСЕР

    Понравилась статья? Оцените:
    1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (8 оценок, среднее: 4,25 из 5)
    Загрузка...
    Статьи по теме