Синдром провини вцілілого: що це і як його побороти – пояснює експерт

В країні точиться війна, хтось рятує себе та свої сім’ї, приїжджаючи в безпечніші місця, хтось залишається на полі бою, комусь, на жаль, так і не вдалось евакуюватись.

Фото: Elia Pellegrini

Українці, яким вдалося вчасно втекти від російської війни, знаходячись на безпечній відстані від постійних вибухів та льоводого жаху, не відчувають себе комфортно, адже в них прокидається синдром провини вцілілого. Нещодавно в соціальних мережах я натрапила на один твіт, який швидко розлетівся по всім паблікам та телеграм-каналам. В ньому йшлося про наступне:

Росіяни, які радіють, що вони в безпеці, і їх ніщо не цікавить. Українці, яким соромно, що вони в безпеці, а не зупиняють танк з голими руками, співаючи гімн, разом зі своїми співвітчизниками. Між нами не різниця. Між нами прірва,

— написав користувач @smpryk.

І, дійсно, так воно і є. Українці, що знаходяться на Західній Україні чи за кордоном не можуть сказати, що вони щасливі, що над ними мирне небо. Ні! Вони страждають, сумують, плачуть від безпорадності. Це і є синдром провини вцілілого, у всій своїй красі.

Якщо говорити науковою мовою, то цей синдром з’являється тоді, коли людина пережила небезпечну чи травматичну подію, яка загрожувала її життю. Через свій порятунок, вони відчувають провину, сором, що не могли щось зробити, якось допомогти чи втратити життя разом з тими, кому пощастило менше.

Читайте також: Що робити із внутрішньою та зовнішньою агресією? 

Провина вцілілого з’являється відразу чи через певний проміжок часу, після евакуації та знаходження надійного прихистку. Тоді починаються типічні для цього психічного синдрому  симптоми:

1. Постійна втома
2. Злість та роздратування
3. Нав’язливі думки
4. Проблеми зі сном та харчуванням
5. Відчуття безпорадності та безнадії
6. Постійні головні болі
7. Думки про самогубство
8. Нудота та біль в грудях

На власному досвіді можу сказати, що люди, які знаходяться в безпеці, можуть виглядати зовні спокійними і, навіть, посміхатися, але, насправді, всередині в них відбувається справжнє торнадо з негативних, руйнуючих емоцій.

Як подолати цей синдром, зберігати “холодну” свідомість та залишатися вірним собі, розповіла психологиня Олександра Зінькова.

Синдром провини вцілілого — це стан, який часто є частиною симтомокомплексу посттравматичного стресового розладу, але іноді зустрічається окремо. Провину відчувають особи, яким вдалося вціліти під час фізично загрозливих та психологічно травмуючих подій.

Умовно переживання провини можна розподілити на три групи:

— За те, що особі вдалося врятуватися, коли інші загинули;
— За те, що не зробив достатньо для порятунку інших;
— За те, що хтось постраждав, надаючи допомогу вцілілому.

Даний стан є дуже виснажливим для особистості, перешкоджає фізичному та психологічному відновленню після пережитих подій. Може проявлятися не лише на рівні постійних роздумів та пригніченого емоційного стану, але й у порушенні сну, аптетиту та травлення, флешбеках та нічних кошмарах і таке інше.

Як допомогти собі

В основі синдрому провини вцілілого полягає конфлікт двох груп почуттів:
— горя;
— полегшення.

Тому важливим є прийняття та проживання і того, і іншого. Така формула: «Те, що зараз я переживаю внутрішнє полегшення через те, що мені (моїм близьким) пощастило врятуватися, не пременшує глибини того горя та жалю, який я переживаю за тими, хто загинув/ постраждав сильніше».

Заперечення ситуації не є ефективним способом боротьби з синдромом провини, тому що у довгостроковій переспективі призводить до повторного переживання та ретравматизації.

Базові рекомендації

— Дати собі внутрішній дозвіл на відчуття полегшення;
— Проживати горе та втрату без спроб уникнути цього через заперечення;
— Фізичні вправи (прогресивна м’язова релаксація, боді скан, прогулянки на свіжому повітрі);
— Творчість;
— Долучатися до волнтерських та громадських ініціатив, якщо є така потреба (проте пам’ятати, що це виключно добровільно та за наявності внутрішніх сил);
— Піклуватися про себе (гігієна, відпочинок, здоров’я, харчування) — ви маєте на це право;
— Пам’ятайте про те, що ви не самі. Багато хто зтикається з аналогічним станом. Тому спілкування у групах підтримки чи просто з друзями є вкрай терапевтичним.