Як Геловін святкують в Америці, та чому він не настільки популярний в Україні

Окрім гучних вечірок та переодягань Геловін цікавий своєю історією. Розповідаємо, чому свято настільки популярне в Америці та слухаємо розповідь українки Олі Гамолі, блогера, яка три роки живе у Чикаго. 

Геловін окутаний не лише фльором містики, але і маркетингу, що особливо помітно на Заході та в Америці. Хоч за популярністю свято-маскарад в Україні знаходиться далеко не на перших місцях, у порівнянні з США, у нас про нього знають не з чуток.

Тематичні вечірки не оминули і українську молодь, а в магазинах в останні тижні жовтня з легкістю можна знайти характерні прикраси у вигляді черепів, гарбузи та різноманітні хендмейд-товари. 

Marie Claire вирішив дізнатися, як святкують Геловін в Америці, тому заглибився в історичний контекст свята та розпитав про нього українку Олю Гамолю, яка декілька років живе у Чикаго та знає усю внутрішню кухню.  

Читайте також: Готовимся к Хэллоуину: самые крутые фильмы-хорроры

Культурний та історичний контекст

Геловін з’явився завдяки давнім кельтам, які проживали на території Британії та Шотландії приблизно у XVI сторіччі. 31-го жовтня, коли святкують Геловін, у кельтів наступав новий календарний рік, тому племена готувались до зими та збору врожаю.

Окрім звичайної господарської підготовки, язичники за вірою, вони були впевнені, що у цю ніч кордони між світом живих і мертвих тоншають, тому злі духи потрапляють на Землю. 

У наш час Геловін не носить окультного характеру. Свято швидше можна назвати розвагою, фестивалем або навіть вечіркою, ніж днем, коли приносять у жертву потойбічним силам тварин та захищаються від темних сил. 

Український аналог Геловіна

В Українській культурі також є аналог Геловіна, який виник за часів язичництва на наших землях. Вітчизняне свято було назване в честь Велеса — бога підземного світу. 

У Велесову ніч за повір’ями усе відбувалось майже так само, як у давніх кельтів: душі мертвих потрапляли у наш світ та блукали вулицями. Щоправда, слов’яни поминали предків, відвідували місця поховання своїх рідних та залишали їм частування. У наш час аналогічний звичай зберігся у німців. 

Читайте також: С подиума на вечеринку: яркий макияж на Хэллоуин

Релігія  

Ще одна із причин, чому Геловін навряд чи колись стане в Україні настільки ж популярним, як в Америці, — релігія. Звісно, ми живемо у світській державі і жодна з релігій у нас не є обов’язковою, а Церква відділена від влади. Проте культурне нашарування і споконвічні традиції так просто не забудеш. Навряд чи Геловін впишеться у календар свят поряд із Великоднем або Різдвом. 

Проте і у нас є «замінники» Геловіна, точніше свята, на які люди також переодягаються у різні костюми і оздоблюють домівку декором.

Наприклад, на свято Маланки (Щедрий вечір) прийнято гуртом ходити з «козою», «водити Маланку» та щедрувати у домівках місцевих. Є аналог у нашій культурі і Геловінським костюмам. Молодь одягається у чорта, лікаря, цигана, хлопець традиційно виряджається в Маланку, а дівчина — у чоловічий одяг. 

Зараз традиція збереглась хіба що у хрестоматіях, маленьких містечках та селах. У столиці навряд можна побачити гурт людей, переодягнених у традиційні костюми та крокуючих щедрувати у багатоповерхівки.  

Читайте також: Лучшие beauty-образы на Хэллоуин из кино и сериалов

Зірковий Геловін

Підкидають дрів до Геловінського багаття голівудські зірки. Щороку ми спостерігаємо за гучними вечірками відомих моделей та акторів, які намагаються здивувати оригінальним костюмами. Одні йдуть звичним шляхом, одягаючись у Гарлі Квінн або Джокера, а інші не бояться виглядати кумедно у костюмі мікрофона або, наприклад, жертви пластичних операцій. 

@olka_gamolka

Святкування по-американськи

У сучасній Америці Геловін нікуди не зник, а навпаки, став ще більш популярним. Щоб краще зрозуміти тамтешніх жителів та причину шаленої популярності свята, ми поспілкувались з Олею Гамолею, яка переїхала в Чикаго три роки назад та веде свій блог в Instagram. Виявляється, не на усіх тематичних вечірках дотримуються дрес-коду, а люди витрачають кругленькі суми, щоб їхній будинок був найкраще прикрашений тематичним декором. 

Сама ідея святкування мені подобається, певно, з дітьми буду ходити з trick or treat збирати цукерки. Єдине що неприємно, — це коли реально страшні костюми придумують для дітей. Краще хай будуть пожежні і супергерої. 

Свій перший Геловін я пропустила. Це був мій четвертий місяць в штатах, було багато роботи і нуль думок про свято. Вже минулого року ми ходили на паті Great Gatsby, але теж розчарувались, бо 60% людей були без костюмів і музика була взагалі не в стилі вечірки. 

На питання, чому Америці, на відміну від України, настільки популярний Геловін, Оля відповідає: «Це американське свято, яке вже українські маркетологи підхопили. Апріорі, це не українське свято».

Далі дівчина розповідає про ставлення місцевих жителів до Геловіна, які костюми вона обирає з бойфрендом та маркетингову складову свята:

Це свято лише для фану, вечірки, прогулянки з дітьми і так далі. З серйозного — хіба організація фестивалю костюмів, коли перекривають кілька блоків і люди змагаються, в кого костюм кращий.

Минулого року у нас була вечірка в стилі епохи Гетсбі, цього року я мала бути вампіром, а на роботі буду в піжамі-скелетику. Ще минулого року ми ходили на фестиваль і одягнулись з Дімою (хлопець Олі — прим. ред) в піжамні костюми оленів. В останній момент зрозуміли, що Айван, наш пес, виріс зі свого костюму. В найближчому дисконтному магазині купили йому дівчаче дитяче платтячко і він був фея-пітбуль.

В Америці це суміш і маркетингу, і способу розважитись, але більше традиція. В Україні 100% просто маркетинг. Наживання компаній на Геловіні — це мультимільйонна індустрія. Люди витрачають тисячі на декорації будинків і окремі «нейборхуди», змагаються, в кого краще.

На прилавках можна знайти все, що душа побажає, я вже звикла нічому не дивуватись. 

Завершуючи, запитуємо у Олі, чи потрібно, на її думку, святкувати Геловін в Україні. Відповідь анітрохи не дивує:

В Україні — кожному своє, молоді, напевно, весело на вечірках. Але українських дітей, які гуляють від будинку до будинку «trick or treating» я не бачу. 

Фото: @olka_gamolka, unsplash.com