Згадати все: як боротися із забудькуватістю?

Постійна забудькуватість – аж ніяк не доля старих. Чому молоді та активні дедалі частіше скаржаться на свою пам’ять, з’ясовувала Ганна Кондратенко.

Ввізьміть до рук звичайну щоденну газету. Можливо, вам у ній немає нічого цікавого. Але тільки вдумайтеся: вона містить більше відомостей, ніж людина XVIII століття отримувала за все життя. Схоже, ніколи раніше людям не доводилося так працювати з інформацією. Сьогодні з’ясувалося, що бурхлива мозкова діяльність має свій темний бік.

Згідно з дослідженнями американських фахівців, 10% молодих людей віком від 18 до 39 років мають проблеми із запам’ятовуванням. Їхні колеги з Шотландії встигли охрестити такі провали в пам’яті «синдромом суєтного життя». З погляду фізіології, в організмі відбувається таке: коли мозок отримує більше відомостей, ніж здатний засвоїти, він починає звільняти місце для найважливіших речей. Ось чому, переміщаючись із кімнати на кухню, ми часом забуваємо, навіщо туди йшли, не можемо згадати назви улюблених фільмів чи імена героїв із книги, яку читали буквально вчора. У глобальних масштабах – відчуваємо нездатність до навчання.

Читайте також: Чому люди все частіше страждають на безсоння і як з цим боротися?

Новоспечений термін «захаращення мозку» промовисто говорить сам за себе. З одного боку, людство активно нарощує інтелектуальну міць, з іншого – відчуває небувале інформаційне навантаження. І це насамперед стосується мешканців мегаполісів. Цікаво, що в порівнянні з мешканцями сіл у городян більш розвинена оперативна пам’ять, але здатність до довготривалого зберігання фактів залишає бажати кращого. Чи можемо ми покращити здібності свого мозку? Вчені вважають, що так. Однак це потребує обмежень та зусиль.

ЦИФРОВА ВСЕСВІТ

Людському мозку все важче впоратися з інформаційною лавиною. Сьогодні за два дні у світі з’являється стільки нових даних, скільки було створено сукупно від початку цивілізації до наших днів. Зростання цифр обганяє навіть найсміливіші прогнози: передбачалося, що в 2011 році їх обсяг становитиме 1,8 зеттабайт (еквівалент 200 млрд фільмів завдовжки дві години), але вже до вересня кількість усієї світової інформації перевищила цю позначку. Дані стрімко знецінюються.

Читайте також: Чим корисний довгий шлях працювати?

«Те, що ти запам’ятовуєш сьогодні, вже вчора перестало бути актуальним», – пояснює психолог та консультант з особистісного розвитку та ефективності Валентин Кім. Це, на думку фахівця, знижує потреби у запам’ятовуванні і, як наслідок, погіршує здатність зберігати та відтворювати інформацію.

Страждає пам’ять і від телефонних дзвінків, електронної пошти або раптово сплили вікон з рекламою. Безцеремонне вторгнення високих технологій загрожує збоями між двома відділами пам’яті – короткочасним (оперативним) та довготривалим. Наприклад, читаючи книгу, ви переключаєтеся на повідомлення, що надійшло – і вуаля! Оперативний осередок просто «прає» прочитану інформацію ще до перенесення її в довготривале «сховище». Втішає одне: ми в цій проблемі не самотні, мультизадачні особи, на кшталт Юлія Цезаря, у природі рідкісний виняток.

Сподіватися на всезнаючий гугл і нагадування в айфоні означає запустити найбільш життєво важливий орган. «20-30 років тому наші батьки пам’ятали номери телефонів практично всіх родичів, їх адреси, дати народжень та знаменних подій. Сьогодні вся ця інформація зберігається в мобільному, і немає потреби її запам’ятовувати, – пояснює Кім і продовжує: – Звикаючи до такого сервісу, ми перестаємо напружуватися, не тренуємо пам’ять і в результаті наші можливості погіршуються».

Читайте також: 4 причини змінити паролі від соцмереж прямо зараз

Щоб остаточно не втратити голову, слідуйте правилу: «розумні пристрої повинні полегшувати життя, але ніяк не вносити до нього хаос. Якщо ви надто соціально активні, видаліть акаунти в тих мережах, які не становлять особливої ​​цінності, накладіть вето на перегляд пошти в неробочі години. Таким чином ви убезпечите себе від непотрібного «сміття» та звільніть безцінний час. Перш ніж питати у гугла, спробуйте згадати самостійно, можливо, ви все це знаєте. Напружувати мозок, безумовно, необхідно. І про це йдеться нижче.

РОЗМІНКА ДЛЯ МОЗКІВ

У 1980-х роках минулого століття новозеландським соціологом Джеймсом Флінном було зроблено сенсаційне відкриття: середній показник IQ на планеті демонструє зростання 3% кожне десятиліття. А це означає: ваш шкільний приятель, який аж ніяк не блищав у науках, перемістився він на 80 років тому, опинився б у двадцятці найкращих. Так з’ясувалося, що інтелект – величина непостійна. І цей факт вселяє оптимізм у багатьох вчених. Один із таких – шведський нейробіолог Торкель Клінгберг, автор відомої книги «Перевантажений мозок. Інформаційний потік та межі робочої пам’яті». Фахівець вважає, що сучасні вимоги лише підстьобують краще та успішніше обробляти інформацію. А оскільки інтелект розвивається, то й пам’ять піддається «дресуванню».

Клінгберг вирішив з’ясувати, чим краще зайняти наші голови. У описаних ним експериментах найсерйозніший ефект дали шахи. Продумування ходів вимагало максимум зусиль робочої пам’яті. Далі на почесному місці було читання. І чим більше в тексті термінів та складних лексичних конструкцій – тим краще. А от Традиційна гімнастика для мозку – розгадування кросвордів – хоч і розвиває пам’ять, особливого тренувального результату не дає.

Читайте також: Чому слово «жіночність» катастрофічно застаріло?

Про читання трохи докладніше. Трохи більше ста років тому навіть середній студент читав серйозні філософські та академічні праці. Але для багатьох сучасників подужати літературу минулих століть – надзавдання. Причина нерідко криється в «кліповому» симптомі, коли людина не в змозі довго зосереджуватися та аналізувати, сприймаючи навколишнє як незв’язану «нарізку» фактів. Однак, на думку вчених, саме складні, глибокі за змістом книги вчать вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки та мислити від загального до приватного. І, звісно, ​​розвивають концентрацію уваги.

Розсіяність – один із головних гріхів нашої пам’яті. І, крім книг, існує маса вправ, що відточують увагу. Ось найпростіші: спробуйте зафіксувати погляд протягом чотирьох секунд на незнайомій картині, а потім перерахувати по пам’яті хоча б п’ять побачених деталей; поставте будильник під час перегляду цікавого кіно біля монітора та протягом двох хвилин утримуйте увагу на секундній стрілці, не відволікаючись на фільм.

Правда така, що з наскоку осмислити щось неможливо, хоча саме цього вимагає від нас прискорений темп життя. «Ми не кіноперсонажі, а звичайні реальні люди. І нам потрібен час для фіксації даних. Це нормально”, – стверджує Валентин Кім.