Sustainability Talk: український slow fashion бренд одягу selera

Все буде свідома Україна!

В межах редакційного Sustainability Talk ми говоримо про свідоме споживання і акцентуємо увагу на тому, що українські сталі бренди не зупинили своєї роботи, навіть під час війни. На цей раз хочемо познайомити вас з selera, адже своїх героїв, що стоять на варті свідомого споживання варто знати в обличчя. Сьогодні говоримо із засновницею бренду Валерією Семчук.

Як народилась ідея створення бренду?

Коли я працювала стилістом на телебаченні, то зрозуміла, що в Україні бракує якісних товарів середнього діапазону для середнього класу. Були або дуже дорогі товари класу люкс або дешеві з мас-маркету, але нічого дійсно якісного та пристойного за доступну ціну не існувало. Тому я вирішила, що буду робити такі речі, які потім люди не будуть легковажно викидати у смітник.

Я вирішила, що формат невеликих продуманих капсул є для цього найкращим, адже краще менше, але краще. Я розуміла, що не зароблю всі гроші світу і розуміла, що це буде довгий та важкий шлях.

Звідки ви берете матеріали для створення своїх колекцій?

Я закуповую матеріали у Франції та Італії: це стокові тканини від дуже відомих брендів, але оскільки це залишки, ми їх отримуємо за доступними цінами. Мені здається, що це дуже красивий концепт — створювати щось нове з матеріалу, який комусь здавався непотрібним.

Також я використовую натуральні матеріали, такі як тенцел, перероблені волокна кропиви та коноплі, для того, щоб просувати екологічність в споживанні. Ці матеріали є екологічними при виробництві, тобто вони не завдають шкоди, як наприклад виробництво буйлової вовни. Якщо порівнювати тенцел та бавовну, то тенцел є набагато екологічнішим. Навіть наші паперові бірки підтримують загальний концепт, адже містять насіння квітів.

Що найголовніше у роботі sustainable бренду?

Для мене найголовніше, щоб ви знали, що sustainability — серйозно і надовго. Ми не повинні ставитись до речей як до чогось пустого, до чогось дуже доступного і зневажати їх. Чим дешевша річ, тим більше ми її зневажаємо, але це праця людей і ресурси нашої планети, тому ми повинні повернутися до того, що речі — це витвори мистецтва, і не в плані тому, що це haute couture, а що це витвір людини. І це має поважатися, і як будь-який витвір, воно має нести ціну. Ця ціна має бути розумною. Я проти того, щоб ставити зашкалюючі ціни, але проти того, щоб щось продавалося за безцінь.

Тут має бути баланс між правовими відносинами з державою, сплатою податків і збереженням довкілля. Я, як творець, хочу щоб це було красиво, креативно і не банально. Щоб в цьому виражалась індивідуальність людини, щоб людина не гналась за трендами, а більше виражала свою індивідуальність. Переді мною стоїть багато задач, як самовираження людей, так і вираження людей через дотримання екологічних постулатів у нашому житті, але я вірю, що врешті-решт, якщо ми будемо стукатись, то досягнемо успіху.

Як війна повливала на вашу роботу? З якими труднощами довелося зустрітися?

Я не буду брехати — нам досить складно. Я почала роботу над брендом під час ковіду, і от уже третій рік випробування не закінчуються. Було  складно з виробництвами під час блек-аутів, складно з логістикою якісних матеріалів. Але ми продовжуємо працювати, тому що ми зараз виходимо на міжнародні ринки, хочемо показати українську якість, українську креативність. Ми знову і знову закуповуємо нові матеріали, малюємо нові ескізи, і знову завантажуємося в цю роботу, навіть просто для того, щоб не з’їхати з розуму через новини.

Ми працюємо вдень і вночі, але ми розуміємо, що не можемо сказати, що щось не виходить,  у нас як в українців немає на те жодних прав. 

Як український споживач реагує на ваші sustainable капсули?

Я тимчасово проживаю у Великобританії і можу сказати, що українці набагато краще відносяться до екологічності та сталості, ніж, наприклад, ті ж самі британці. Ми розвиваємось в цьому дуже швидко і дуже потужно. Я безмежно вдячна українцям, які відкриті, навіть в ці важкі часи, до розуміння сталості та екологічності, особливо зараз, коли підірвана ГЕС і це призвело безмежного екологічного лиха. Люди думають про це, вони не перестають сортувати сміття і замислюються про стале споживання. Це просто неймовірно!

Чим ви надихаєтесь при створенні колекцій?

Я надихаюся життям, його різноманітними аспектами. Наша актуальна колекція присвячена глині як гнучкому та сильному матеріалу. Я надзвичайно люблю природу. Цей змішаний контекст натуральності і людської креативності для мене є дуже захоплюючим. Я великий прихильник культури міст, оскільки завжди відвідую музеї та захоплююся архітектурою, яка є втіленням людського творчості. Для мене важливо поринати в процес змін, оскільки в людстві є багато прекрасного.

Ми маємо бажання розвиватися, і я сподіваюся, що це прагнення приведе до усвідомлення, що ми повинні охороняти нашу планету на 100%. В умовах високого навантаження на довкілля дуже важливо те, що робить кожен з нас, тому що ми обираємо збереження чи деструкцію навколишнього середовища. Важливо підтримувати цей рух. Я безмежно вдячна всім брендам, які займаються сталим споживанням.

Як ви вважаєте, чому так важко перейти на відповідальне споживання? І як можна змотивувати  людей до цього?

Розумію, що не всі можуть собі дозволити стале споживання і багато людей не знають про його існування. Мотивувати людей можна тільки інформуванням, показуючи, що ми не конкуруємо за цінами або трендами. Ми конкуруємо за обсягами, якістю, стилем, унікальністю і чимось більшим, ніж просто предмет одягу.

Ми повинні дати людям можливість випробувати це на собі. Я завжди кажу: «Спробуйте нашу сорочку з тенцелу. В нашому онлайн-сторі вона може виглядати просто як біла сорочка, але коли людина надягає її, відбувається хімія, завдяки властивостям тканини у момент, коли вона торкається шкіри.» Так, людина вже не звернеться до поліестеру, це факт. Вона буде носити цю сорочку протягом мінімум п’яти років, а монстри з мас-маркету не зароблятимуть на нівеченні природи.

Вважаю, що має бути гуртування брендів, які пропонують стале споживання. Ми маємо розвиватися, ми маємо показувати альтернативу. І просто, якщо ми це не зробимо, то захламимо землю шарами одягу з нафти, які ніколи не розкладуться. Пропоную всім брендам, які виробляють свідомий одяг, об’єднуватись і ділитися технологіями та лайф-хаками сталого виробництва.

Читайте також: Sustainability Talk: свідомий український бренд одягу Alina Olive

Чи змінилося ваше життя після переходу на «зелену сторону»?

Я ніколи не переходила на «зелену сторону». Я завжди була дуже свідомою. Не знаю, як це так склалося, можливо, через те, що я людина, яка народилася в 80-х і прожила 90-х. У мене не було купи одягу. Моя бабуся шила, і я з нею заразом, перешивала собі одяг мами. Тобто в мене відношення до речей завжди було дуже серйозним. Потім, працюючи у стайлінгу (я десять років працювала стилістом на телебаченні), ми позбувалися непотрібних речей, влаштовуючи розпродажі. Я ніколи не викидала одяг, я завжди його віддавала в дитячі будинки, оскільки в мене розмір одягу майже дитячий. Зараз в мене обрізки виробництва йдуть на плетіння сіток, або ми шиємо з них екосумочки. Намагаємося перейти на безвідходність виробництва.

Якби вам випала можливість вирішити одну глобальну проблему, то щоб це було?

Дуже цікаве питання. Я думаю, що взялася б за масс-маркет. Потрібні державні регулювання щодо масмаркету, можливо збільшення податків або підтримка системи виробництва, для того щоб ми могли конкурувати і виходити на такі самі ринки, які пропонує масмаркет. Тобто повернутися до моделі споживання як мінімум у 80-х роках минулого сторіччя.