Sustainability Talk: український свідомий бренд Karpova

Все буде свідома Україна!

В межах редакційного Sustainability Talk ми говоримо про свідоме споживання і акцентуємо увагу на тому, що українські сталі бренди не зупинили своєї роботи, навіть під час війни. На цей раз хочемо познайомити вас з Karpova, адже своїх героїв, що стоять на варті свідомого споживання варто знати в обличчя. Сьогодні говоримо із засновницею бренду Іриною Карповою.

Як народилась ідея створення бренду?

Я не створила бренд — він створив себе сам. У мене не було ні ідеї, ні навіть плану. Все сталося само собою. Я створила продукт для себе, памʼятаю, то був світлий короткий корсет. У мене не було й думки про продажі, а тим паче про бренд. Цей корсет завірусився між моїми знайомими і я почала шити його і для інших. Згодом зʼявився ще топ та дві сукні мого авторства. Так і “народився” бренд Karpova.

Звідки ви берете матеріали для створення своїх колекцій?

Більшість тканин, які я використовую для створення колекцій, — італійський вінтаж. Їх я часто знаходила на швейній фабриці у своєму містечку. Великий плюс маленьких міст — всі хочуть тобі хоч якось допомогти у гарних починаннях. Але ті тканини були здебільшого костюмні й темних кольорів, тому я додаткового закривала потреби через гуртові закупівлі у великих магазинах в Києві та стокові тканини. Матеріали для нової колекції я закуповувала самостійно в Італії.

Що найголовніше у роботі sustainable бренду?

На мою думку, найголовніше — розповідати про усі свої sustainable-ініціативи. Поширювати обізнаність аудиторії про відповідальну моду та свідомий підхід до споживання. Бути гарним прикладом для інших брендів, мотивувати їх теж переходити на “зелену” сторону. Мені здається, сьогодні це дуже важливо.

Як війна повливала на вашу роботу? З якими труднощами довелося зустрітися?

У перші місяці війни основні труднощі були з доставкою. Не працювало зовсім нічого, тому доводилось якось викручуватись. Через місяць від початку повномасштабного вторгнення запрацювали перевізники, але такий спосіб доставки ми не могли розглядати як щось довготривале. Це займало надто багато часу і трекінг був відсутній.

Пізніше я почала самостійно перетинати кордон з усіма замовленнями і відправляти посилки власноруч, але це вже було надто дорого. Фактично,щоб клієнт отримав все вчасно, 30% від чека потрібно було витратити лише на доставку. Коли вже запрацювали наші партнери з доставки, виникла інша проблема — загальна криза, яка в цілому зменшила кількість замовлень. До того ж клієнти почали в загальному боятися зробити замовлення і втратити їх, наприклад в дорозі або на ще більш ранньому етапі. Щиро кажучи, їх цілком можна зрозуміти.

Як український споживач реагує на ваші sustainable капсули?

Важко будь-що говорити про українського споживача, адже наразі ми ще не дуже популярні на українському ринку, як, наприклад, в арабських країнах. Але регулярно отримуємо підтримку від стилістів і модних видань, які завжди залишаються в курсі настроїв сучасних споживачів.

Чим ви надихаєтесь при створенні колекцій?

Ідея постійно літає в просторі та видозмінюється й адаптується від колекції до колекції, зберігаючи стиль бренду. Частіше всього, мене надихає спостерігати за перехожими. Хто як заправляє сорочку, як комбінують кольори, як адаптують вінтаж у гардероб.

Найулюбленіше — помічати дрібні деталі. За кожної нагоди я розглядаю вінтажні речі, їх фактуру, обробку та всі внутрішні деталі. Інколи ідеї самі приходять під час розмов з найближчими. Коли кожен ділиться усім можливим, виходить такий імпровізаційний брейншторм. А найсміливіші задуми завжди приходять до мене перед сном.

Читайте також: Sustainability Talk: український свідомий бренд Alona Çini

Як ви вважаєте, чому так важко перейти на відповідальне споживання? І як
можна змотивувати людей до цього?

Важко, тому що відповідальне споживання починається не в цеху бренду, а на складах і фабриках. Для того, щоб зробити щось із вінтажу чи стоку, потрібно щоб хтось цей сток продав. Або якщо це склад, то повинна бути законна підстава продажу таких запасів, що частіше всього неможливо, тому що такі речі мають списуватися та утилізовуватися. Частіше всього брендам доводиться шити із малих залишків, що унеможливлює сток, або робити мультитканинні речі з нарізок, що підходить тільки для брендів з відповідним стилем та ДНК.

Фактично ми не маємо достатньої кількості переробних фабрик чи заводів, що робило б апсайкл більш доступним, особливо для споживачів з менших міст. Ситуацію можна змінити, якщо пояснювати споживачам, наскільки важливо не робити імпульсивні покупки, свідомо ставитись до покупки, надаючи перевагу високоякісним товарам. Як можна змотивувати? Робити sustainable модним, створюючи крутий продукт, говорити про користь відповідального споживання в медіа, розповідати, що таке recycle тощо.

Чи змінилося ваше життя після переходу на «зелену сторону»?

Від самого моменту заснування бренду ми стояли на “зеленій стежці”, тому особливих змін я не відчула. Насправді я навіть не вмію інакше, без вінтажних тканин і лімітованого стоку речей.

Якби вам випала можливість вирішити одну глобальну проблему, то що б це було?

З усіх глобальних проблем я б хотіла вирішити вбивство тварин задля задоволення власних внутрішніх потреб чи самоствердження самого вбивці. Шуби, мисливство, “підтримання здорової популяції” певного виду, опудала, трофеї, тестування на тваринах і вся-вся інша жорстокість в наш час не повинна існувати. Ми маємо усе, щоб не носити на собі інше тіло — самостверджуватись можемо шляхом перемог на роботі, прикрашати будинок картинами молодих художників, робити тестування на компʼютерах та роботах. Людина мусить зрозуміти, що ми спільно з усім живим розділяємо Землю і мусимо залишатися гарними сусідами.