Sustainability Talk: український свідомий бренд одягу mary&co
Все буде свідома Україна!
В межах редакційного Sustainability Talk ми говоримо про свідоме споживання і акцентуємо увагу на тому, що українські сталі бренди не зупинили своєї роботи, навіть під час війни. На цей раз хочемо познайомити вас з mary&co, адже своїх героїв, що стоять на варті свідомого споживання варто знати в обличчя. Сьогодні говоримо із засновницею бренду Христиною Гречановською.
Як народилась ідея створення бренду?
Декілька років назад Ukrainian Fashion Week проводив Be Sustainable Fashion Summit , я була присутня майже на всіх лекціях. В той момент з’явилось розуміння власної справи. Я з дитинства переробляю одяг і це було настільки звично для мене і саме розуміння повторної переробки, що, напевно, я не до кінця розуміла цінність цієї ідеї. Та після виступів наших дизайнерів, а також спікерів з різних європейських країн прийшло це саме розуміння.
Пам’ятаю, ввечері я йшла закохана із переповненим відчуттям у грудях, знаєте цей стан, коли приходить розуміння, що світ тобі зараз відкрився.
Звідки ви берете матеріали для створення своїх колекцій?
Купуємо на брокантах, в секонд хендах, а також у вінтажних магазинах. Іноді друзі купують для мене, іноді люди віддають, кожний раз по різному, деякі матерії беремо з відходів меблевих фабрик. Або купуємо нові тканини з натуральних волокон.
Що найголовніше у роботі sustainable бренду?
Найголовніше ним бути, я вважаю, що це повинен бути не миттєвий тренд, а сам стиль життя, бо ідея важливіша за збагачення, бо вона має можливість змінювати світ.
У це розуміння входить використання екологічних матеріалів, вторинне використання сировини, мінімізація відходів, висока якість і, звісно, дизайн поза часом, актуальність якого не втрачається.
Використання вінтажних матеріалів у роботі вимагає багато уваги і концентрації над найтоншими деталями, те що може давно не використовуватися і в плямах може лежати десь далеченько в шафі , але для нас має важливе значення використання саме таких матеріалів у створенні неповторних виробів, інколи одиничних . Це етичність по відношенню до людини, до ручної праці, до часу, все це є ресурси і стає дуже прикро коли такі речі лежать на смітниках.
Читайте також: SUSTAINABILITY TALK: УКРАЇНСЬКИЙ СВІДОМИЙ БРЕНД ОДЯГУ FINCH
Не менш важливим є контроль якості, щоб сукню можна було носити не один рік. Будь-який вінтажний матеріал, який потрапляє до нас на виробництво, ми тестуємо, на другому етапі йде екологічна хімчистка, тільки після цього починається робота над самою сукнею.
Ми не працюємо з великими об’ємами, тому цей момент вдається добре контролювати.
Як війна вплинула на вашу роботу? З якими труднощами довелося зустрітися?
До війни я весь цех перевезла в Чернігів, тому отримали ми сповна. Війна ще більше зміцнила мої цінності. На той час працювати було неможливо, потрібно було евакуювати батьків. Евакуація вдалася тільки 17 березня, коли основна частина інфраструктури міста була вже максимально пошкоджена. Труднощі були в тому, що потрібно було залишити все і взяти з собою тільки старі фотографії та мамину ікону і їхати, тому що в нашому районі були вже наступальні дії «другої армії світу». Ми бачили збитий російський літак, упіймання диверсантів, різноманітні види ракет, що знищують цілі райони, долі, життя та історію мого міста і частково дім, в якому жили.
Основна складність була після всього цього повернуться в реальне життя і не втратити те відчуття краси і сили, яке притаманне кожному українцю, але це вдалося.
Як український споживач реагує на ваші sustainable капсули?
За останній рік люди стають більш свідомими і це завдяки популяризації. Все частіше наші сукні викликають захват, особливо, коли ми показуємо з чого їх шиємо. Іноді у людей є сумніви і недовіра, але ми намагаємося максимально доносити інформацію і будемо робити це ще більше детально.
Чим ви надихаєтесь при створенні колекцій?
Саме зараз українською культурою. А також картинами Марії Приймаченко — хочеться зробити колекцію в своїй інтерпретації і розуміння кольору з малюнками дивних тварин, або аплікацій, ниток і усяких різних фактур, вишивки і віршів.
Як ви вважаєте, чому так важко перейти на відповідальне споживання? І як можна змотивувати людей до цього?
Я думаю, що потрібно більше показувати наслідки швидкої моди, вирубку лісу, використання добрив, використання дитячої робочої сили і так далі. Моя усвідомленість народжувалась від розуміння, а розуміння від бачення наслідків.
Мотивувати власним прикладом, або медійністю, мистецтвом, фільмами, інформаційним простором.
Чи змінилося ваше життя після переходу на «зелену сторону»?
З’явилось більше контролю над власними ресурсами і покупками. Це стосується не лише роботи бренду, але і мого життя в цілому.
Якби вам випала можливість вирішити одну глобальну проблему, то щоб це було?
А можна дві? Перша і найголовніша — це закінчення війни в Україні, а друга — це систематизація і переробка сміття на світовому рівні в кожній країні. Кожний день росте радіаційний фон від вибухів ракет, а також руйнування екосистем.
Мрію про Перемогу і, як ми всі, одягнемо білі сукні в цей день. Вірю і знаю, що він настане.