Sustainability Talk: український свідомий бренд SLADGE.LAB

Все буде свідома Україна!

В межах редакційного Sustainability Talk ми говоримо про свідоме споживання і акцентуємо увагу на тому, що українські сталі бренди не зупинили своєї роботи, навіть під час війни. На цей раз хочемо познайомити вас з SLADGE.LAB, адже своїх героїв, що стоять на варті свідомого споживання варто знати в обличчя. Сьогодні говоримо із засновницями бренду Елен Літорель та Іра Романенко.

 Як народилась ідея створення бренду?

Елен Літорель:

У мене народилася ця ідея, коли я відпочивала на морі. В мене був час, щоб зупинитися та замислитися глобально про життя. Для чого існує людство, та що ми можемо зробити протягом нашого життя на Землі? Я задумалася, що на самому початку створення планети люди були зовсім голі і для щасливого існування їм потрібно було зовсім мало. А що ми маємо сьогодні? В нас ні на що не вистачає часу, ми навіть інколи просто не встигаємо зупинитися й про щось поміркувати. Скільки речей нас оточує щодня, та скільки речей ми відносимо на смітник, куди це сміття йде далі? Саме ці думки підштовхнули мене на створення бренду одягу, метою якого є перероблення старих речей на нові та модні.

Назва бренду SLADGE виникла з ідеї перекладу слова «мул» на англійську мову  ‒  slag. Мул  ‒  це символ того, що осідає на дно океану, того, що ніби ховається й здається непотрібним. Океан символізує саме життя, а мул  ‒  те, що на перший погляд є неважливим. На кшталт наших думок, які ми прагнемо сховати в підсвідомість, бо хочемо уникати певних тем. Також ми замінили останню літеру слова на три літери, що перетворило його на абсолютно нове слово, яке нічого не означає. Вийшла така символічна гра, яка спонукає замислитись…

Іра Романенко:

Коли до Елен прийшла ідея створення бренду, обидві з нас вже були реалізовані в своїх власних проектах. В мене власний жіночий бренд одягу, у Елен також бренд аксесуарів та прикрас. Але ідея sustainable для нас стала об’єднуючою. Кожна вже мала певний досвід та була готова ним ділитися, задля єдиної цілі.

Звідки ви берете матеріали для створення своїх колекцій?

Елен Літорель:

Наші матеріали ми знаходимо по всьому світу: від різних європейських секонд-хендів до вінтажних маркетів. Це трохи нагадує процес полювання. Але в першій нашій колекції ми використали речі з найбільшого секонд-хенду Києва, що поряд із ТЦ Даринок. І я дуже радію, що ми почали саме з нашого рідного міста. Бо Київ  ‒  це любов.

Іра Романенко:

На відміну від перших пошуків, які ми самостійно робили, зараз нам допомагають стилісти та просто друзі, які можуть прислати нам фото, якщо щось знайдуть цікаве та в гарному стані та і ми моментально це придбаємо.

Що найголовніше у роботі sustainable бренду?

Елен Літорель:

На мою думку, найголовніше  ‒  це бути свідомим та любити те, чим ти займаєшся. Навіть якщо здається, що це дуже маленький вклад у глобальному світі, потрібно пам’ятати, що все починається з малого, а тому  ‒  робити свою справу й не зупинятися. І тоді твоя активність призведе до хвилі, на яку вже звернуть увагу.

Іра Романенко:

Сама ціль нашого бренду та будь-якого sustainable проекту є надзвичайно мотивуюча. Керуючись нею, створення образів перестане бути просто дизайном. Так і в нашому випадку. Ми віримо в глобальну ідею, навіть враховуючи наш поки невеликий бренд.

Як війна повпливала на вашу роботу? З якими труднощами довелося зустрітися?

Елен Літорель:

Війна вплинула на все: і на людей, і на процеси. Але мені дуже подобається, як наші люди справляються з усіма труднощами, що випали нам на долю. З виробництвом було складно, коли постійно вимикали світло, але ми пристосувалися й до цього. Хочу зауважити, що з війною українці стали більш свідомими до споживання саме українських товарів і продуктів. Це дуже цінно, ми в буквальному сенсі стали як одна родина, де всі підтримують один одного.

Іра Романенко:

З початком війни зупинилось все, але коли жителі міст почали намагатися жити минулим життям, ми зрозуміли, що можемо повертатись до наших процесів. Ми точно знали, що це не буде легко, але тепер для нас, для українців, не існує неможливого.

Як український споживач реагує на ваші sustainable капсули?

Елен Літорель:

Чесно кажучи, ми почали з малого, більше на ентузіазмі та не вкладали багато коштів: вирішили подивитися, як буде розвиватися бізнес. А зараз ми дуже радіємо з того, який відгук знаходить ця тема й наша ідея серед українців та європейців. Тому зараз ми вже працюємо над масштабуванням бренду.

Іра Романенко:

Майже три роки тому, коли ми вперше заявили про себе, для більшості українських споживачів наш проєкт був чимось суперновим, а іноді навіть здавався дивним. Але час плинний, змінюються обставини, люди, і станом на зараз ідея з перетворення старих речей на нові чи не найактуальніша. Крім того, що ми створюємо жакети з того одягу, який самостійно знайшли, ми також пропонуємо клієнтам приносити нам їхні старі вироби, аби ми разом творили щось нове.

Читайте також: SUSTAINABILITY TALK: УКРАЇНСЬКИЙ СВІДОМИЙ БРЕНД CHERESHNIVSKA

Чим ви надихаєтесь при створенні колекцій?

Елен Літорель:

Ми надихаємося новими тенденціями й нам подобається вносити якісь нові цікаві елементи. Була стара річ, а потім трохи магії, і раз  ‒  вона вже починає грати новими барвами. Саме цей процес перетворення дуже надихає.

Іра Романенко:

Маскулинний крій зараз є надзвичайно популярним та класним елементом в будь-якому образі. Як основу ми використовуємо чоловічі піджаки і, вже враховуючи тенденції, створюємо сучасний жіночий жакет. Ми використовуємо різні елементи, фактури, форми для того, щоб осучаснити жакет із минулого.

Як ви вважаєте, чому так важко перейти на відповідальне споживання? І як можна змотивувати людей до цього?

Елен Літорель:

На те, щоб змінити звички, завжди потрібен час. Тема свідомого споживання тільки нещодавно з‘явилася й тільки почала набирати обороти. Для того, аби розвивати її далі, потрібно багато розказувати та пояснювати у ЗМІ, соцмережах тощо. Можливо, навіть варто зняти репортаж про смітники світу й те, який вони мають вигля.

Іра Романенко:

На мою думку, ключовим у цьому питанні є особисте бажання та, можливо, якась ситуація чи жахлива картинка, коли пластиком наповнений весь океан. Її потрібно побачити лише раз і вирішити для себе: починаючи від завтра, я сортую сміття, я обмірковую все, що я купую, а також те, як можна повторно використати ту чи іншу річ.

Чи змінилося ваше життя після переходу на «зелену сторону»?

Елен Літорель:

Я не можу сказати, що я повністю перейшла на «зелену сторону». Я все ще іноді купую пластик, але я даю собі час, щоб інтегруватися та прилаштуватися до нового світогляду. змінювати звички потрібно поступово: тоді вони краще вкорінюються.

Іра Романенко:

Змінюється поступово. Я сортую сміття і пропагандую це в своїй сім’ї. Почала з малого, але не планую зупинятись.

Якби вам випала можливість вирішити одну глобальну проблему, то щоб це було?

Елен Літорель:

Якраз зараз я працюю над вирішенням глобальної проблеми, а саме над перетворенням сміття на нафту та електроенергію.

Іра Романенко:

Я була б безмежно щаслива, якби всі води в світі стали очищеними.